Постанова № 76634063, 20.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/246/18 Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/2952/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 19 20.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Лівінського С.В.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2018 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович, ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, -

встановив:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович, ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення вищезазначеного позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку, площею 0, 0581 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована : АДРЕСА_1 та садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з правом проживання в будинку її родини разом з малолітніми дітьми.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2018 року заяву задоволено в повному обсязі. Накладено арешт на земельну ділянку, площею 0, 0581 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва що розташована : АДРЕСА_1 та садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з правом проживання в будинку родини ОСОБА_4 разом з малолітніми дітьми - до розгляду справи по суті.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, які були укладені 12.02.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним.

Відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Всупереч вищезазначеному, Ірпінський міський суд Київської області при постановленні ухвали від 29.05.2018 року про забезпечення позову не здійснив оцінку: обґрунтованості доводів ОСОБА_4 щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування розумності, доведеності і адекватності її вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, не з'ясував питання кому на день постановлення ухвали належить зазначене нерухоме майно та чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, слід зазначити, що ст. 150 ЦПК України не передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно з правом проживання невизначеного кола осіб.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечено іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Проте, оскаржувана ухвала суду про забезпечення позову не містить будь-якого обґрунтування необхідності та доцільності застосування інших заходів забезпечення, ніж передбачені п.п. 1-9 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що призвело до порушення прав апелянта.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Лівінський С.В.