Ухвала суду № 76631366, 07.09.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/3524/18

пр № 4-с/464/42/18

У Х В А Л А

07 вересня 2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судових засідань Гарасимович Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову державного виконавця,-

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду із скаргою, у якій просить скасувати постанову державного відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2018 року по виконавчому провадженні № 56158986. В обґрунтування скарги покликається на те, що 22 лютого 2018 року Сихівським районним судом м. Львова було прийнято рішення у справі № 464/6306/17 про стягнення із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату в розмірі 40 289 (сорок тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп. заробітної плати, без врахування утримання податків та обов'язкових платежів. 12 квітня 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем було відкрито виконавче провадження № 56158986. Згодом, 06 червня 2018 року державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду виконано в повному обсязі, кошти за виконавчим документом перераховані стягувачу, стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Однак, рішення суду є невиконаним у повному обсязі, а тому й підстав для закінчення виконавчого провадження немає. Зокрема, в рішенні Сихівського районного суду м.Львова від 22.02.2018 чітко визначено, що сума невиплаченої заробітної плати становить 40 289,70 грн. Проте, державним виконавцем та стягувачем не враховано, що ця сума стосується не виплаченої заробітної плати за період з січня 2010 р. по вересень 2014 р., що має суттєве значення для належного виконання згаданого вище рішення суду. Так, до нарахувань по заробітній платі було застосовано нові ставки податку з доходів фізичних осіб, що не відповідає чинному законодавству та порушує права стягувача. Аналогічна ситуація спостерігається й щодо військового збору. Таким чином, державним виконавцем було помилково визначено, що рішення суду виконано, оскільки сума недоплати склала 1766, 71 грн., у зв'язку з чим судове рішення не виконано належним чином і закінчення виконавчого провадження є передчасним.

Скаржник та його представник в судовому засіданні скаргу підтримали, надали пояснення аналогічні змісту скарги. Просять таку задоволити. В останнє судове засідання не з'явилися. Скаржник подав до суду заяву в якій просить подальший розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його представника.

Представник стягувача та державний виконавець в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, однак, відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду скарги.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що скаргу слід задоволити з наступних підстав.

На підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., який набув чинності 15.12.2017р., норми ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За умовами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.448 ЦПК України).

Так, рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 22 лютого 2018 року задоволено позов ОСОБА_3 та вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату у розмірі 40 289 (сорок тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп.

Встановлено, що на підставі виданого Сихівським районним судом м.Львова виконавчого листа № 464/6306/17 від 06.04.2018 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 12.04.2018р. було відкрито виконавче провадження №56158986.

На підставі наданої скаржником виписки по картковому рахунку від 07.09.2018 року, кошти в розмірі 32 433,20 грн. перераховано на його користь (особистий картковий рахунок).

06.06.2018 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56158986 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник ОСОБА_3 оскаржив дану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2018 р. по виконавчому провадженні № 56158986 з тих підстав, що рішення суду не виконане у повному обсязі у зв'язку з невірним нарахуванням податків, що спричинило недоплату коштів по заробітній платі.

За приписами ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом із тим відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Як визначено рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 22.02.2018 р. сума невиплаченої заробітної плати становить 40 289,70 грн. , без врахування утримання податків та обов'язкових платежів.

Проте, державним виконавцем та боржником, в процесі виконання даного судового рішення, не враховано, що вищевказана сума стосується невиплаченої заробітної плати за період з січня 2010 року по вересень 2014 року, що має суттєве значення для належного виконання згаданого рішення суду.

Так, зокрема, ставка на податок з доходів фізичних осіб з січня 2010 року до вересня 2014 року, для доходів, які повинен був отримувати ОСОБА_3, становила 15 відсотків. Ставку, яку помилково застосував боржник, в розмірі 18 % була запроваджена лише 1 січня 2016 року Законом України від 24.12.2015 р. № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Таким чином, застосовування до заробітної плати нової ставки податку з доходів фізичних осіб не відповідає чинному законодавству та порушує права стягувача.

По суті, аналогічна ситуація спостерігається й щодо нарахування військового збору. Оскільки військовий збір був запроваджений в серпні 2014 року на підставі Закону України від 31.07.2014р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», відповідно його нарахування може здійснюватися лише на частину заробітної плати, яка мала бути здійсненна в серпні - грудні 2014, а нарахування військового збору на заробітну плату за період з січня 2010 року по липень 2014 року є безпідставним.

Таким чином, державним виконавцем не було перевірено правильність нарахування податків за період з січня 2010 року до вересня 2014 року (за який стягується заборгованість по заробітній платі), та як наслідок помилково визначено, що при стягненні невиплаченої заробітної плати сума податку з доходів фізичних осіб та військовій збір становить 32 433,20 грн., чим допущено недоотримання стягувачем належних йому за рішенням суду коштів.

Згідно із вимогами ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене та враховуючи те, що з урахуванням наведених вище норм, розглядаючи скаргу в межах заявлених вимог, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що дії державного виконавця не в повній мірі відповідають вимогам закону, оскільки державним виконавцем не здійснено усіх необхідних дій, направлених на повне та належне виконання судового рішення, передчасно прийнято рішення про виконання судового рішення, у звязку з чим скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2018 - скасуванню.

На підставі викладеного, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2018 року № 5615896.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 15 днів з часу отримання її копії.

Головуюча :