Постанова № 76630850, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2792/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві, третя особа: Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що порушує його права.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що інформація, яка отримана від СБУ стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення та була актуальною на момент прийняття та не являється «минулою помилкою».

У запереченнях на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що у відповідності до листа Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 21.12.2016 №57/6/3629 за результатами проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019 від 12.05.2016 в діях ОСОБА_5 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України, у зв'язку з чим, інформація в листі Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144 втратила свою актуальність.

Таким чином, відповідачем прийнято оскаржуване рішення внаслідок грубого порушення процедури, прописаної в пунктах 22-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2002 №1983.

Вказане свідчить про умисну протидію Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві відновленню його законних прав.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 скасовано ОСОБА_5 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 3 частини першої ст. 12 Закону України «Про імміграцію», виданий 10.06.2006 (а.с. 11).

Як зазначає відповідач, підставою для прийняття такого рішення слугував лист Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144, згідно з яким позивач здійснює на території України діяльність, направлену на підтримку незаконних збройних формувань, які діють в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Відтак, з огляду на вказане, у листі від 08.11.2016 №2/2/1-37144 Служба безпека України запропонувала ГУ ДМС України у місті Києві на підставі п.3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасувати ОСОБА_5 дозвіл на іміграцію та вилучити посвідку на постійне проживання (а.с. 63).

У подальшому, листом Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 21.12.2016 №57/6/3629 повідомлено позивача про те, що за результатами проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019 від 12.05.2016 в діях ОСОБА_5 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України (а.с. 44).

Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 11.07.2017 до Служби безпеки України, в якому просив повідомити останнього про обставини, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_5 ознак загрози національній безпеці Україні (а.с. 46).

Листом Служба безпеки України від 20.07.2017 №2/П-332/14 повідомила, що в діях ОСОБА_5 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України у зв'язку з чим, інформація в листі Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144 втратила свою актуальність (а.с. 45).

Оскільки рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві було прийняте на виконання листа Служби Безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144, який втратив свою актуальність, позивач звернувся із письмовим клопотанням до Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві, в якому просив скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5

Листом Управління Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 25.07.2017 №11/997 відмовлено позивачу на підставі ст. 15 Закону України «Про імміграцію» та Порядку провадження за заявами про надання дозволу про імміграцію і поданнями про його скасування та виконання рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, відповідно до яких рішення територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства (а.с. 51).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відомості про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5, втратили свою актуальність ході проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019 і на момент повторного звернення відпали, вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються Конституцією України, Законом України «Про імміграцію» та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.

Згідно з п.3 частини першої ст.6 Закону України «Про імміграцію» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо з'ясується, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

У відповідності до пунктів 21 - 24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2002 №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 скасовано ОСОБА_5 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 3 частини першої ст. 12 Закону України «Про імміграцію», виданий 10.06.2006 (а.с. 11).

Підставою для прийняття такого рішення слугував лист Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144, згідно з яким позивач здійснює на території України діяльність, направлену на підтримку незаконних збройних формувань, які діють в окремих районах Донецької та Луганської областей. Відтак, з огляду на вказане СБУ запропонувало ГУ ДМС України у місті Києві на підставі п.3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасувати ОСОБА_5 дозвіл на іміграцію та вилучити посвідку на постійне проживання (а.с. 63).

У подальшому, листом Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 21.12.2016 №57/6/3629 повідомлено позивача про те, що за результатами проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019 від 12.05.2016 в діях ОСОБА_5 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України (а.с. 44).

Листом Служби безпеки України від 20.07.2017 №2/П-332/14 позивача також повідомлено, що в діях ОСОБА_5 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України, у зв'язку з чим, інформація в листі Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144 втратила свою актуальність (а.с. 45).

На звернення позивача про скасування рішення про скасування йому дозволу на імміграцію, листом Управління Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 25.07.2017 №11/997 відмовлено останньому на підставі ст. 15 Закону України «Про імміграцію» та Порядку провадження за заявами про надання дозволу про імміграцію і поданнями про його скасування та виконання рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, відповідно до яких рішення територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства (а.с. 51).

У відповідності до статті 15 Закону України «Про імміграцію» дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.

З вищевказаного вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5, втратили свою актуальність в ході проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019, тому підстави для скасування дозволу позивачу на імміграцію відпали.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі фактичної зміни законодавчо мотивованих підстав, з якими в особи пов'язується право на отримання дозволу на імміграцію, така особа не повинна бути позбавлена такого права.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за відсутності в діях ОСОБА_5 ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України, рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 24 вересня 2018 року.