Постанова № 76630834, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19883/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2018 р. за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк», Фонду гарантування вкладу фізичних осіб, третя особа: ПАТ КБ «Євробанк» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк», Фонду гарантування вкладу фізичних осіб, третя особа: ПАТ КБ «Євробанк», в якому просила:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" (далі - Уповноважена особа) щодо прийняття рішення про нікчемність правочину за операцією з розміщення позивачем коштів в сумі 20624,76 грн. на картковому рахунку № НОМЕР_3;

- зобов'язати Уповноважену особу подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" (далі - ПАТ КБ "Євробанк") за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд здійснити виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом позивача за рахунок коштів Фонду у розмірі 20624,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими позивачу має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за рахунок Фонду, а Уповноважена особа в порушення вимог чинного законодавства, не включила позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку, що порушує майнові права позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2018 р. позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" щодо застосування наслідків нікчемності до операції щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3 у розмірі 14920,00 грн. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" від 09.02.2017 № 11-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій)" в частині застосування наслідків нікчемності до операції щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3 у розмірі 14920,00 грн. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Євробанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2018 р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що правочин за участю позивача є нікчемним, а рішення суду першої інстанції винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно частини 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2015 р. між позивачем та ПАТ КБ «Євробанк» укладено договір № ZP-005035 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки (далі - Договір).

При цьому, з матеріалів справи видно, що рахунок за вказаним договором відкривається для зарахування заробітної плати та передбачених законом соціальних пільг.

Водночас, рішенням Правління Національного банку України від 15.06.2016 № 70-рш/БТ віднесено ПАТ КБ "Євробанк" до категорії проблемних.

17.06.2016 рішенням Правління Національного банку України від 17.06.2016 № 73-рш віднесено ПАТ КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних.

Разом з тим, на підставі зазначеного рішення виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.06.2016 № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого розпочато процедуру виведення ПАТ КБ "Євробанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 включно та призначено Уповноважену особу.

17.06.2016 Уповноваженою особою прийнято наказ № 1 "Про виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк".

В подальшому, 21.06.2016 Уповноваженою особою прийнято наказ № 26 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів", відповідно до якого вирішено здійснити перевірку договорів, укладених ПАТ КБ "Євробанк" за період з 17.06.2014 по 17.06.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", утворивши для цього відповідну комісію, а комісії здійснити таку перевірку до 07.07.2016 та надати відповідні пропозиції Уповноваженій особі.

Також 21.06.2016 Уповноваженою особою прийнято наказ № 27 "Про перевірку вкладів фізичних осіб", відповідно до якого вирішено, зокрема, здійснити перевірку документів, пов'язаних укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб для визначення підстав можливого обмеження уповноваженою особою Фонду здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам, для чого утворено відповідну комісію, а комісії здійснити таку перевірку у строк до 07.07.2016 включно та у строк до 08.07.2016 включно скласти та подати на розгляд Уповноваженій особі відповідні пропозиції.

Разом з тим, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.07.2016 № 1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" з 17.07.2016 по 16.08.2016 включно і повноваження Уповноваженої особи.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 № 215-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно, призначено Уповноважену особу та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ "Євробанк" з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно.

З наявної в матеріалах справи довідки ПАТ КБ "Євробанк" від 14.09.2016 вих. № 01-14.4/3329-БТ видно, що залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_3 станом на 05.09.2016 становить 20624,76 грн.

При цьому, з матеріалів справи видно, що 09.02.2017 Уповноваженою особою затверджено акт перевірки № 25 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ "Євробанк", призначеної наказом від 21.06.2016 № 26 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів", відповідно до якого комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (операції, транзакції) за операціями із перерахування з поточного рахунку, що належить юридичній особі - ТОВ "Промжитлосервіс", грошових коштів на загальну суму 29840,00 грн. на карткові рахунки фізичних осіб, які є робітниками зазначеної юридичної особи, згідно з переліком, вказаним у додатку № 1 до цього акту, що є нікчемними згідно з п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також запропоновано Уповноваженій особі видати відповідний наказ.

З витягу до вказаного акту видно, що до зазначеного переліку віднесено і позивача - рахунок № НОМЕР_3 за операцією на суму 14920,00 грн.

Водночас, 09.02.2017 Уповноваженою особою прийнято наказ № 11-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій)", яким, у зв'язку з виявленням комісією правочинів, укладених ПАТ КБ "Євробанк", що мають ознаки нікчемності відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено операції із перерахування з поточного рахунку, зокрема, що належить юридичній особі - ТОВ "Промжитлосервіс", грошових коштів на загальну суму 29840,00 грн. на карткові рахунки фізичних осіб, які є робітниками зазначеної юридичної особи, згідно з переліком, вказаним у додатку № 1 до цього наказу.

З витягу з додатку № 1 до такого наказу, копія якого наявна в матеріалах справи, видно, що до вказаної операції щодо перерахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_3 у розмірі 14920,00 грн. (далі - Спірна операція), застосовано наслідки нікчемності.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходів із того, що оскільки відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 № 215-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", то станом на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття наказу від 09.02.2017 № 11-ОД, в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону, тимчасова адміністрація вже не діяла, оскільки проводилась процедура ліквідації ПАТ КБ "Євробанк", а тому дії щодо застосування наслідків нікчемності до спірної операції здійснено Уповноваженою особою всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та з перевищенням наданих Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноважень. За таких умов, вчинення таких дій та винесення відповідних рішень (наказів) на стадії ліквідації ПАТ КБ "Євробанк", за висновком суду, не можуть мати правових наслідків, що є безумовною підставою для визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності до спірної операції. Належним способом захисту прав позивача суд визнав визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи від 09.02.2017 № 11-ОД в частині застосування наслідків нікчемності до Спірної операції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить із наступного.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає, що судом обрано невірний спосіб захисту порушеного права позивача.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.

У спірному випадку, Відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування 15.06.2016 р., посилаючись, при цьому, на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Так, відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Втім, колегія суддів акцентує увагу на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок Позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

З наявної в матеріалах справи довідки ПАТ КБ "Євробанк" від 14.09.2016 вих. № 01-14.4/3329-БТ видно, що залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_3 станом на 05.09.2016 становить 20624,76 грн.

Так, наслідки нікчемності Уповноваженою особою застосовано лише за операцією на суму 14920,00 грн. по рахунку позивача № НОМЕР_3.

За наведених обставин та правових норм, Позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на її розрахунковому рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів. Правочини, укладені Позивачем з Банком апелянт не ставить під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Посилання Апелянта у апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України від 15.06.2016 р. № 70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк» до категорії проблемних», якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право Позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_2

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Тому, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права Позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

В той же час, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно необхідності визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" від 09.02.2017 № 11-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій)" в частині застосування наслідків нікчемності до операції щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3 у розмірі 14920,00 грн., позаяк за висновками Верховного Суду наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку та не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує його прав.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у Справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (Заява N 42758/05) від 21.12.2017 р. вказав: «Розглянувши скарги банку-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд зазначив, що рішення про відкликання ліцензії банку-заявника на здійснення операцій та запровадження ліквідаційної процедури було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Ця адміністративна процедура була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що в процесі прийняття рішень були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості. Крім того, адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, не передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Також Європейський суд вказав, що не було ефективних ретроспективних засобів юридичного захисту, які банк-заявник міг використати щодо постанови НБУ. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції».

«...41. Суд зазначає, що у випадках, коли рішення, прийняті адміністративними органами, які визначають цивільні права та обов'язки, самі не відповідають вимогам статті 6 Конвенції, необхідно, щоб такі рішення підлягали подальшому контролю "судовим органом, який має повну юрисдикцію ", і це забезпечує гарантії цієї статті (див. Albert and Le Compte v. Belgium, 10 лютого 1983 року, серія А, № 58, § 29;" Ортенберг проти Австрії "від 25 листопада 1994 p., серія А, № 295-В, § 31; і Брайан проти Сполученого Королівства, 22 листопада 1995року,серіяА,№335-А,§40).».

Статтею 41 Конституції України встановлено, що: «...Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.».

Положення ст. 41 Конституції кореспондуються з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.».

Європейський Суд у пункті 55 рішення від 21 грудня 2017 року в справі «Фельдман та Банк «Слов'янський» проти України» зазначив: «...55. Вимога законності у значенні Конвенції передбачає, серед іншого, що національне законодавство повинно забезпечувати міру правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, захищені Конвенцією. Крім того, поняття законності та верховенства права у демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, що торкаються основних прав людини, в деяких випадках підлягали певній формі суперечок у незалежному органі, компетентному розітнути причини заходів та відповідні свідчення. Це правда, що стаття 1 Протоколу № 1 не містить явних процедурних вимог, і відсутність судового перегляду сама по собі не є порушенням цього положення. Тим не менш, це означає, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, що дають відповідній фізичній або юридичній особі обґрунтовану можливість подати свою справу відповідники органам з метою ефективного оскарження заходів, що перешкоджають гарантованим правам. Визначаючи, чи була ця умова виконана, слід враховувати судову та адміністративну процедури (див. Згадане вище рішення у справі Capital Bank AD, § 134).

У пункті 134 рішення у справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» від 24 листопада 2005 року (Заява № 49429/99) Європейський Суд зазначив: «...134. Вимога законності, за змістом Конвенції, передбачає, крім усього іншого, що внутрішнє законодавство повинно забезпечити заходи правового захисту від свавільного втручання з боку органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією (див Malone, стор. 32, § 67, і Fredin (№ 1.), р 16, § 50, і згадуване вище;., а зовсім недавно, Хасан і Чауш проти Болгарії [GC], № 30985/96, § 84, ECHR 2000 ..XI). Крім того, поняття законності та верховенства права в демократичному, суспільстві вимагають, щоб заходи, що зачіпають фундаментальні права людини,с супроводжувались процесуальними гарантіями, за умови дотримання у тій чи іншій формі змагального процесу перед незалежним органом, що володіє повноваженнями розглядати відповідні докази та вживати заходи (див, з урахуванням відповідних змін, Аль Нашіфу V. Болгарія, № 50963/99, § 123 20 червня 2002 року).».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2018 р. у справі №826/19883/16 та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2018 р. за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк», Фонду гарантування вкладу фізичних осіб, третя особа: ПАТ КБ «Євробанк» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 лютого 2018 року по справі № 826/19883/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» включити інформацію про ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на суму 14 920,00 грн. згідно із рахунком позивача № НОМЕР_3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

Н.М.Троян