Рішення № 76630632, 13.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2579/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській областіпро визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії&? ; Текст &?н;У С Т А Н О В И В:

Громадянин Росії ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (надалі - Відповідач), в якій просить скасувати наказ № 54 від 25.06.2018 та зобов'язати управління Державної міграційної служби України в чернігівській області прийняти рішення про оформлення документів про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, відповідно до вимог чинного законодавства.

Мотивуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що він маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, а також систематичного порушення прав людини залишив Російську Федерацію (надалі - РФ, Росія) та прибув до України, де звернувся до органів міграційної служби із заявою про надання статусу біженця, проте йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення відповідача є незаконним та необґрунтованим, прийнятим без передбачених на те законодавством України підстав, без урахування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач в установлені судом строки надіслав на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі, оскільки матеріалами особової справи Позивача, побоювання стати жертвою переслідувань достовірними доводами не підтверджується, інформаційні матеріали носять сумнівний та недостовірний характер, оскільки суперечать один одному в цілому і окремо та свідчать, що позивач не тікав від небезпеки, рятуючи своє життя, а залишив територію Росії добровільно, а його побоювання стати жертвою переслідувань достовірними доказами не підтверджуються. При розгляді заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Відповідачем вивчено матеріали особової справи шукача притулку та досліджено інформацію про країну походження, у зв'язку з чим, з урахуванням норм Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» правомірно відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою судді від 16.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою судді від 14.08.2018 задоволено клопотання представника відповідача та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведенням судового засідання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що Позивач (ІНФОРМАЦІЯ_1), є громадянином Російської Федерації, постійно проживає на території Чеченської Республіки Російської Федерації, прибув до України та 05.06.2018 подав заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначена заява була прийнята до розгляду Відповідачем.

В заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту Позивач зазначив, що просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту через затримання 24.03.2017 співробітниками Наурського району МВС Росії, які били його струмом, допитували, підозрювали у якості співучасника нападу на росгвардію та тиждень тримали у підвалі.

Під час процедури розгляду заяви для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно позивача встановлено наступне:

- не має жодних документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство Російської Федерації;

- зі слів є громадянином Російської Федерації, постійно проживає на території Чеченської Республіки Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - Ставропольский край Російської Федерації;

- за національністю чеченець, за віросповіданням - мусульманин-суніт;

- нелегально покинув територію Росії 15.08.2017;

- 28.12.2017 без документів на право перетину кордону нелегально прибув на територію України;

- ні він, ні члени його родини ніколи не перебували в жодних політичних, релігійних, військових, етнічних, громадських організаціях, їх доручення не виконували, в акціях участі не брали;

- не має жодних документів, що підтверджують факти переслідувань чи загрози переслідувань;

- не був причетний до інцидентів із застосуванням до нього фізичного насильства, які були пов'язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами тощо;

- на території Росії неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності;

- є військовозобов'язаним, строкову службу не проходив.

Управлінням міграційної служби України в Чернігівській області заява позивача була прийнята до розгляду, з позивачем проведена співбесіда, що підтверджується копією протоколу співбесіди, наявною в матеріалах справи.

Рішенням Ірпінського районного суду Київської області від 20.04.2018 у справі № 367/2855/18 за позовом Ірпінського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Київський області про затримання з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України (далі - ПТПІ) та примусове видворення з України громадянина Росії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнього видворено за межі території України та затримано з поміщенням до ПТПІ на строк, який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.

Завідувачем сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції відділу у справах іноземців та осіб без громадянства управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області Хворовою О.В. 25.06.2018 був складений висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, по справі № 2018CN0019 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, згідно якого остання вважає за доцільне відмовити громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту, на підставі частини 6 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» як особі, заява якої є очевидно необґрунтованою, тобто у заявника відсутні умови зазначені у пунктах 1 та 13 частини 1 статті 1 цього Закону.

За результатами розгляду матеріалів справи Позивача Відповідачем було прийнято наказ від 25.06.2018 № 54 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі частини шостої статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» як особі, заява якої є очевидно необґрунтованою, тобто у заявника відсутні умови, передбачені пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 цього Закону.

Повідомленням № 56 Позивача сповіщено про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вважаючи, що Відповідачем протиправно прийнято наказ про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання Позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з приписами частини другої статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин (частина сьома статті 7 цього Закону).

Згідно частини першої статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, зокрема, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

В силу частини першої статті 8 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (частина четверта статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Згідно частини шостої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців видано Керівництво по процедурам та критеріям визначення статусу біженців (відповідно до Конвенції про статус біженця 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року) (Женева, 1992), згідно якого процес визначення статусу біженця проходить в два етапи: 1) визначення фактів, які відносяться до справи та 2) встановлення чи відповідають такі факти положенням Конвенції про статус біженця 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року.

Відповідно до Директиви Європейського Союзу від 29.04.2009 "Про мінімальні стандарти кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців чи осіб, що потребують іншої форми міжнародного захисту, та суть захисту, що надається", яка використовується у практиці Європейського Суду з прав людини, заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними не суперечать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутності поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

У відповідності до пунктів 45, 66 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, особа повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками. Тобто, особа, яка звертається із заявою про надання статусу біженця повинна надати конкретні документи, які б давали підстави вважати реальною наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

Аналізуючи інформацію по країні походження позивача було встановлено, що права людини в Росії закріплюються Конституцією Російської Федерації та гарантуються ратифікованими Російською Федерацією міжнародними угодами. Особа, яка вважає, що її конституційне право порушено може скористатися механізмом національного захисту, звернутися до правоохоронних та судових органів Росії. Крім того, кожна людина має право звертатися до Конституційного суду Російської Федерації, Європейського суду з прав людини та комітету Організації об'єднаних націй з прав людини.

Також, кожен в Російській Федерації має право на проведення мітингів, акцій та демонстрацій, що не несуть загрози іншим людям та є узгодженими із місцевою владою.

В самій Чеченській Республіці жертвами репресій стають жителі Чечні, які негативно висловлюються щодо політики влади та загальної ситуації або не проявляють готовності вихваляти республіканське керівництво. Влада напряму або через направлених ними осіб карає таких громадян, піддаючи їх незаконному затриманню, включаючи викрадення, жорстоке поводження та погрози фізичної розправи. Здійснюються напади на правозахисників на території Чечні, які залишаються безкарними. Погрози надходять багатьом представникам як республіканських так і федеральних ЗМІ.

Однак, вважається, що питання проблематики прав людини в Росії, зокрема і в Чечні, використовується політиками деяких західних країн з метою здійснення тиску на російську владу і відстоювання власних інтересів. За 2013 та 2014 роки велика кількість громадян Російської Федерації скористалася правом звернення до Уповноваженого з прав людини в Росії, що свідчить про дотримання даною країною базових демократичних принципів.

Крім того, на території Росії не відбувається жодних військових, політичних конфліктів, а також конфліктів на релігійному, національному чи мовному підґрунті, політична і економічна ситуації є стабільними.

Таким чином, аналізуючи вищевикладену інформацію по країні походження позивача можна дійти висновку, що переслідувань за релігійними, національними чи расовими ознаками, а також через належність до певних соціальних груп чи політичних переконань в даній країні не відбувається.

З викладеного слідує, що відповідачем при прийнятті рішення було проведено збір та аналіз інформації про країну походження, про особу заявника, за наслідками перевірки якої не встановлено наявність фактичних доказів того, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань в країні походження є реальними, а тому обґрунтовано прийнято наказ про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність винесеного рішення про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, а позивачем не доведена наявність обставин, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" необхідних для задоволення його заяви, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чернігівський окружний адміністративний суд.

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14000, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37804450.

Дата складення повного рішення суду - 21.09.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб