Постанова № 76630478, 20.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1362/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

20 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року (повний текст якого складено 04 липня 2018 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просив зобов'язати відповідача на протязі п'ятнядцяти днів з дня набрання законної сили рішенням в даній справі здійснити з 01 квітня 2018 року перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 82 відсотки від заробітної плати (грошового утримання, суддівської винагороди) працюючого судді Козятинського міськрайонного суду, яка згідно довідки ТУ ДСА у Вінницькій області № 4-35/0704 від 17 квітня 2018 року складає - 52 860 грн. 00 коп. та провести виплату недоотриманих сум.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на переконання апелянта, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказав на те, що як на підстави своїх позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання він посилався на ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1202-VIII і факт зміни з 01 січня 2018 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в Козятинському міськрайонному суді, однак судом першої інстанції не спростовано його позиції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, на переконання апелянта, судом першої інстанції застосовано норми п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, в той час як застосуванню підлягали положення ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII.

05 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VI на підставі заяви про відставку ОСОБА_2 звільнено з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.

02.03.2016 Калинівський районний суд Вінницької області виніс постанову по справі №133/17/16-а, якою зобов'язав управління Пенсійного фонду України в м. Козятин та Козятинському районі призначити та виплачувати ОСОБА_2 з 28 листопада 2015 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 відсотки заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру.

18 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про проведення перерахунку з 1 квітня 2018 року раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 82 % від заробітної плати (грошового утримання, суддівської винагороди) працюючого судді Козятинського міськрайонного суду та у відповідності до довідки ТУ ДСА у Вінницькій області №4-35/0704 від 17 квітня 2018 року. Відповідно до вказаної довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода судді Козятинського міськрайонного суду (з урахуванням вислуги років 21 рік) станом на 1 квітня 2018 року складає 52 860 грн. 00 коп.

Листом від 27.04.2018 №30/Н-8 Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на положення п. 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" нині чинного Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення позивача з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на підставі заяви про вихід у відставку, позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено п.п. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIIІ "Про судоустрій та статус суддів", а відтак відповідач при відмові ОСОБА_2 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці діяв на підставі, у межах і спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України №1402-VІІІ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 3 ст. 135 Закону України № 1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, п. 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Тобто, для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди слід визначати за положеннями Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон України № 2453-VІ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За приписами ч. 5 ст. 135 даного Закону суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Положеннями п.п. 22-24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: 1) з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) з 1 січня 2018 року: а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) з 1 січня 2019 року: а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: 4) з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, приведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності винесення оскаржуваної відмови, колегія суддів враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на момент звільнення позивача з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на підставі заяви про вихід у відставку, позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено п.п. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIIІ "Про судоустрій та статус суддів".

Тобто, на момент виходу позивача у відставку чинним був Закон України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI, відповідно до ч. 3 ст. 133 якого посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Разом з цим, апелянт посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, зі змісту якої слідує, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, а відтак він має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що зміна розміру складових суддівської винагороди судді Козятинського міськрайонного суду (з урахуванням вислуги років 21 рік) пов'язана саме внаслідок настання такої події, як проходження одним суддею з даного суду кваліфікаційного оцінювання та якому з 01.04.2018 встановлено посадовий оклад відповідно до Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати спеціальну правову норму, яка регулює право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом для суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, а не положення загальної норми ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII.

Як зазначалося вище, п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, виникає у зазначених осіб лише за наявності двох умов у сукупності: 1) проходження кваліфікаційного оцінювання та підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначення на посаду судді за результатами конкурсу, приведеного після набрання чинності цим Законом; 2) працювати на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розширеному тлумаченню вищевказана норма не підлягає.

Враховуючи те, що позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді і, відповідно, не пропрацював щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, то колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 82 відсотки від заробітної плати (грошового утримання, суддівської винагороди) працюючого судді Козятинського міськрайонного суду, оскільки зміна розміру складових суддівської винагороди відбулася саме внаслідок проходження кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 вересня 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.