Ухвала суду № 76630100, 21.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

21 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6502/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Глушка І. В.суддів -Большакової О. О. Коваля Р. Й.

перевіривши апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року у справі №297/2876/17 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском скаржником строку на апеляційне оскарження, надавши десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надіслання вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року у справі №297/2876/17 із наведенням поважних підстав його пропуску.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 із штрихкодовим ідентифікатором № 79005 1412812 6 копію ухвали судді про залишення апеляційної скарги без руху вручено скаржнику 05 вересня 2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали у межах наданого судом строку скаржником заявлено до суду клопотання, у якому покликаючись на те, що фактичною перешкодою для звернення до суду з апеляційною скаргою у визначені процесуальним законом строки стало отримання повного тексту судового рішення лише 15 червня 2018 року, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року у справі №297/2876/17, зазначивши, що первинна апеляційна подана у строки, визначені процесуальним законом.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуване судове рішення проголошено судом 29 травня 2018 року без участі сторін, які були належним чином повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Первинну апеляційну скаргу скаржником надіслано поштовим зв'язком на адресу суду першої інстанції 23 червня 2018 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Зазначена апеляційна скарга відповідно до п.1 ч.4 ст.298 КАС України була повернута скаржнику.

02 серпня 2018 року Закарпатською митницею ДФС повторно подано апеляційну скаргу через суд першої інстанці, скерувавши її на адресу суду поштовим зв'язком.

В обґрунтування вимог заявлено клопотання про поновлення строку скаржник покликається на те, що оскаржуване судове судове рішення було проголошено за відсутності відповідача, його копію відповідачем отримано 15.06.2018 та в межах десятиденного строку з дня отримання копії оскаржуваного рішення надіслано на адресу суду поштовим зв'язком.

Водночас не погоджується із зазначеними в ухвалі судді Львівського апеляційного адміністративного суду щодо дати повторного звернення до суду з адміністративним позовом. Зазначає, що ухвалу про повернення апеляційної скарги (первинної) скаржником отримано не 20.07.2018, як зазначено в ухвалі, а 22.07.2018 та зареєстровано за №1202/07-70/7-24, а апеляційну скаргу згідно вих.№07-70-20.4-1.20/10120 Закарпатською митницею ДФС подано 30.07.2018, а не 02.08.2018, як зазначено ухвалою.

Однак колегія суддів вважає такі доводи скаржника необґрунтованими, оскільки відповідно до п.1 ч.6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення рішення під розписку.

Згідно з наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ф.119, копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року про повернення апеляційної скарги відповідно до п.1 ч.4 ст.298 КАС України скаржником отримано 20.07.2018 - штрих кодовий ідентифікатор 79005 1404980 3 (а.с.110).

В силу ч.9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Тобто процесуальний закон пов»язує дату звернення до суду з апеляційною скаргою не з датою присвоєння їй вихідного номера особою, яка подає апеляційну скаргу, а з датою здачі апеляційної скарги на поштове відділення чи передачу іншими засобами зв'язку.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч.1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас частина 2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Слід зазначити, що позивачу було відомо про наявність та розгляд справи №297/2876/17, що свідчить про те, що відповідач не був позбавлений можливості подавати відповідні документальні докази, що могли б вплинути на правову оцінку у даній справі, брати участь у судовому засіданні та у порядку і строки, встановлені КАС України, оскаржити рішення суду першої інстанції.

Щодо покликань скаржника на отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення 15.06.2018, як на підставу для поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване судове рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень судом надіслано 06.06.2018, зареєстровано в реєстрі 07.06.2018 та оприлюднено 11.06.2018. Водночас скаржником не надано доказів наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду першої інстанції з вимогою про надання копії рішення суду від 29.05.2018 у справі №297/2876/17.

Крім того колегією суддів враховано що на спірні правовідносини поширюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог частини четвертої цієї статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ст. 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

При цьому суд вказав, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У даному випадку вказані скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які перешкоджали Закарпатській митниці ДФС своєчасно оскаржити постанову суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, заявлені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними та відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Закарпатської митниці ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року у справі №297/2876/17 - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року у справі №297/2876/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач І. В. Глушко судді О. О. Большакова Р. Й. Коваль