Рішення № 76630094, 30.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. Справа №818/1576/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Похилько Л.І.

представників відповідача - Ємець О.А.,Гедульянової Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - позивач, ТОВ «СМНВО») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Харківське управління Офісу ВПП ДФС України), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2017 №0000385010, яким зобов'язано сплатити штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 1099865,83грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 31 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що передбачають звільнення платника від фінансової відповідальності. Дана норма визначає, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Враховуючи, що податковий обов'язок Товариства зі сплати податку на прибуток підприємств виник саме в 2015році, вважає, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення вказаного вище пункту 31 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 08.05.2018 було відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.05.2018.

24.05.2018 до першого підготовчого засіданні від позивача надійшла заява, якою ним доповнено підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с.66-71). Так, крім іншого, як додаткову підставу для скасування податкового повідомлення-рішення вказував на те, що штрафна санкція була нарахована, у зв'язку з погашенням податкового боргу, зокрема у розмірі 1496593грн., у зв'язку з поданням підприємством позивача 20.10.2017 та 09.11.2017 уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток. Однак, з посиланням на ст.ст.9, 126 Податкового кодексу України, представник позивача вважає, що уточнююча декларація не відноситься до вичерпного переліку джерел погашення податкового боргу, а зменшення зобов'язань попереднього періоду не призводить до надходження грошових коштів до бюджету, а тому не являється платіжним документом для цілей застосування до платника відповідальності, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України за порушення правил сплати (перерахування) податків.

30.05.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.76-77). Свою позицію мотивував тим, що сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації. Таким чином, за наслідками діяльності у 2014 році підприємством визначається сума авансових внесків, що підлягатиме сплаті у наступних періодах. Тобто важливим є не сам факт сплати авансових внесків, а діяльність відповідного періоду, який береться для розрахунку. З урахуванням вищевказаного, вважає, що застосування у даному випадку п. 31 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України неможливо, оскільки авансові внески, по-перше, визначаються в декларації за 2014 рік, по-друге, розраховуються за результатами показників 2014 року.

Щодо обставин, викладених у заяві про зміну (доповнення) підстав позову, представник відповідача, з посиланням на ст. 14, 87 Податкового кодексу України та п.2 розділу 7 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.05.2016 №422, відмітив, що одним із джерел погашення боргу є подання платником податків декларації з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

30.05.2018 від представника відповідача також надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.79).

31.05.2018 ухвалою суду було задоволено подане клопотання (а.с.81), та відкладено підготовче засідання на 20.06.2018.

20.06.2018 ухвалою, занесеної до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2018 (а.с.97).

Представник позивача 30.08.2018 в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, та заяві про зміну (доповнення) підстав позову, підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача, що брали участь у судовому засіданні 30.08.2018 в режимі відеоконференції проти позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві (а.с.76-77).

Заслухавши представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надаючи оцінку всім аргументами учасників справи, суд вбачає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «СМНВО» 10.02.2015 подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік №9080941478, в якій задекларовано авансовий внесок з цього податку, що підлягає сплаті позивачем щомісячно протягом всього 2015 року, в сумі 3757375,00грн. (ряд.23 декларації) (а.с.30-34).

Працівниками Харківського управління Офісу ВПП ДФС України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік, якою встановлено, що на порушення вимог п.36.1 ст. 36 та п. 38.1 ст. 38 розділу І та п.57.1 ст. 57 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України платником податків несвоєчасно було сплачено суму самостійно визначеного та узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік на загальну суму 5499329,15грн.

За результатами перевірки, висновки якої були зафіксовані в акті від 11.12.2017 №429/28-10-50-10-10/34013028 (а.с.10-13), податковим органом 29.12.2017 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000385010, яким до товариства застосовано штраф у сумі 1099865,83грн., за затримку на 774,787,788,793,874,894,906,875 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5499329,15грн. (а.с.8,9).

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 800475грн. 23коп., суд приймає до уваги наступне.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 9 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України в редакції, чинної на час подання декларації було передбачено, що у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України у редакції, що діяла як до 1 січня 2015 року так і на момент подання декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому за приписами вказаної статті Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового в зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п.14.1.152 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.45-51) ТОВ «СМНВО» протягом всього 2015 року допустило порушення ст. 57 Податкового кодексу України в частині своєчасності погашення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а саме: грошове зобов'язання з граничним терміном сплати - 30.05.2015 було частково погашено протягом періоду з 12.07.2017 по 21.11.2017 відповідно до інкасових доручень на загальну суму 8404,15грн. з затримкою на 774,787,788,793 календарних днів (а.с.45-50) та відповідно до платіжного доручення №1236 від 21.11.2017 (а.с.51) на загальну суму 3993972грн. (спрямованої в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення) з затримкою на 875 та 906 календарних днів.

Приймаючи до уваги вказане, суд визнає, що відповідачем правомірно, у відповідності до вказаних вище норм Податкового кодексу України були застосовані санкції у розмірі 20% погашеної суми боргу, що склало 800475грн.23коп. ((8404,15+3993972)*20% ).

Посилаючись на норми п.31.1 ст. 31 (строк сплати податку та збору), п.36.1 ст.. 36 (податковий обов'язок), п.54.1 ст. 54 (визначення сум податкових та грошових зобов'язань) Податкового кодексу України, позивач, стверджує, що оскільки податковий обов'язок товариства зі сплати податку на прибуток виник саме в 2015 році, то враховуючи п.31 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти його сплати не можуть застосовуватись.

Однак, вказані доводи представника позивача суд не бере до уваги, оскільки в даному випадку береться до уваги не сам факт сплати авансових внесків та дата виникнення податкового обов'язку по його сплаті. В даному випадку приймається до уваги саме період, за наслідками діяльності якого були нараховані дані авансові внески.

При цьому, як вже зазначалось, за приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку саме за попередній звітний (податковий) рік, тобто 2014 рік. А відповідно до п.31 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2015, за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Тобто дана норма застосовується до декларацій, уточнюючих розрахунків, які були подані підприємствами платниками податку на прибуток за результатами діяльності у 2015 році, а господарські операції, за якими нараховується податок, мають бути вчинені у 2015 році.

В даному ж випадку штрафні санкції застосовувались за порушення строків сплати грошових зобов'язань, які були сформовані та нараховані позивачем не в 2015 році, а саме в результаті господарської діяльності за попередній звітний період (2014 рік) та внесені до відповідного звітного податкового документу і податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято у зв'язку з порушенням позивачем термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток протягом 2015 рік, які були самостійно визначені та нараховані товариством в декларації від 10.02.2015 за результатами діяльності саме у 2014 році.

Отже, вказані обставини не дозволяють застосовувати до спірних правовідносин норми п.31 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України та, відповідно, посилання позивача на дані положення є необґрунтованими.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до ТОВ «СМНВО» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 800475грн. 23коп. діяв у відповідності до норм Податкового кодексу України, його дії в цій частині відповідають ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав в цій частині для задоволення позову.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2017 №0000385010, в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 299390грн. 60коп., судом враховано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування санкцій в цій частині стало подання позивачем уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2015р. та за 2017 рік, якими зменшено зобов'язання за ці періоди у розмірі 1230682грн. та 266271грн. відповідно (а.с.35-44).

Погашена зменшеним до сплати податковим зобов'язанням уточнюючими податковими деклараціями сума боргу за 2014рік у загальному розмірі 1496953грн. і стала об'єктом застосування 20% штрафу (299390грн. 60коп.), виходячи із затримки погашення боргу на 874 та 894 календарних днів (а.с.9).

Податковий орган стверджує, що зменшення належного до сплати податку за 2014рік уточнюючими податковими деклараціями за І квартал 2015р. та за 2017 рік є сплатою (погашенням податкового боргу), яке доводить правомірність застосування штрафу.

Однак, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п.109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому варто відмітити, що відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У межах спірних правовідносин, як встановлено судом, відбулось подання позивачем 09.11.2017 та 20.10.2017 уточнюючих податкових декларацій за 1 квартал 2015 рік та 2017рік, якими виправлено помилки за вказані періоди по рядку 26 (а.с.35-44), у зв'язку з чим зменшено раніше задеклароване зобов'язання на 1230682грн. та 266271грн. відповідно. До підстав уточнення, його правомірності, розміру зменшеної до сплати суми жодних застережень податковий орган не має.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, що визначено правовою підставою застосування до товариства позивача штрафу податковим органом передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості днів затримки та погашеної суми податкового боргу.

Буквальний аналіз наведеної норми доводить, що відповідальність у вигляді штрафу застосовується у разі несплати платником податків протягом строків, визначених Податковим кодексом України, зокрема, суми самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Однак, як встановлено судами, позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючі декларації, якими зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2015 та 2017 рік, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету. Отже, податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена товариством позивача шляхом подання уточнюючих декларацій. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №813/2009/17, від 03.05.2018 у справі №820/4177/17.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до ТОВ «СМНВО» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 299390грн. 60коп., діяв з порушенням норм Податкового кодексу України, рішення в цій частині не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 16497,99грн., що підтверджується платіжним дорученням №1039 від 02.05.2018 (а.с.3). Таким чином, ТОВ «СМНВО» необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДФС України в сумі 4490,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 34013028) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.12.2017 №0000385010 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 299390грн. 60коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 34013028) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 4490грн.60коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2018.

Суддя І.Г. Шевченко