Постанова № 76630047, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Справа № 826/13034/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Шаповал Д.В.,

представників відповідача Пісковенко І.А., Смєлової О.М.,

Воротніченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі

за позовом Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка

для дітей м. Києва

до Департаменту культури виконавчого органу

Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконними та скасування

абзаців 4 та 7 пункту 2 рішення,

ВСТАНОВИВ :

Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування абзаців 4 та 7 пункту 2 рішення, прийнятого у вигляді наказу від 19.04.2017р. № 69.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач викривив дані і первинні документи, які були підставою для оплати фізичним особам по цивільно-правовим договорам, завищив кошторисні призначення на оплату праці, і що договори, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_6, є договорами оренди.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта та правильності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва (далі - Бібліотека) є комунальним, неприбутковим закладом культури та підпорядковується Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент культури виконавчого органу КМР (КМДА).

У період з 25.01.2017 р. по 03.03.2017 р. відповідачем проведено плановий аудит відповідності Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва (код ЄДРПОУ 02224407), за результатами якого складений аудиторський звіт від 21.03.2017 р. № 1.

У вказаному аудиторському звіті відповідачем встановлено порушення та недоліки у фінансово-господарській діяльності позивача, зокрема:

1) при укладанні договорів з ФОП ОСОБА_6 не було дотримано вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», рішення Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», вимог спільного наказу Міністерства культури України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.12.2015 р. № 1004/1113/1556 «Про затвердження Порядку визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності»;

2) у порушення вимог п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 та п.п. 1.3, 1.16 ст. 116 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ за рахунок включення до розрахунків видатків до кошторису на 2016-2017 роки витрат на оплату посадових окладів по вакантним посадам завищено обсяг бюджетних асигнувань по загальному фонду бюджету м. Києва за 2016 рік та січень-лютий 2017 року по КФК 110201 (з 01.01.2017 р. КПКВК 2414060) на загальну суму 181723,88 грн. (в т.ч. по КЕКВ 2111 - 148954,00 грн., по КЕКВ 2120 - 32769,88 грн.);

3) в порушення вимог пункту 8 статті 7, пункту 1 статті 23, пункту 23 та пункту 29 статті 116, абзацу 4 статті 119 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ видатки з загального фонду бюджету по КФК 110201 (з 01.01.2017 КПКВК 2414060) на загальну суму 420643,80 грн. (в т.ч. по КЕКВ 2111 - 335900,00 грн., по КЕКВ 2120 - 84743,80 грн.) були здійснені без встановлених бюджетних призначень, на інші цілі (виплати), ніж передбачено кошторисними призначеннями, зробленими на підставі розрахунків видатків до кошторисів на 2014-2017 роки та не відповідали призначенням платежів вказаних у платіжних дорученнях та інших фінансових (казначейських) документах на виплату заробітної плати.

У зв'язку з виявленням вказаних порушень позивачу рекомендовано:

1) розірвати діючий договір про надання послуг з ФОП ОСОБА_6 та укласти новий договір відповідно до фактично існуючих господарських відносин між даним суб'єктом підприємницької діяльності та позивачем (надання приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у погодинну оренду), вимог рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, інших розпорядчих та рекомендаційних документів у сфері оренди майна територіальної громади міста Києва;

2) перерахувати кошти, отримані від ФОП ОСОБА_6 протягом 2014-2016 років за надання читального залу за проведення разового заходу, до бюджету міста Києва, відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, як такі, що отримані за надання приміщення територіальної громади міста Києва, у суборенду;

3) усунути порушення, пов'язані із здійсненням видатків загальному фонду бюджету без встановлених бюджетних призначень, на інші цілі (виплати), ніж передбачено кошторисними призначеннями, зробленими на підставі розрахунків видатків до кошторисів на 2014-2017 роки на загальну суму 420643,80 грн. та порушення пов'язані з завищенням обсягів бюджетних асигнувань по загальному фонду бюджету міста Києва протягом 2016-2017 років на загальну суму 181723,88 грн. зменшивши бюджетні асигнування на відповідні суми шляхом внесення змін до кошторису.

Наказом відповідача від 19.04.2017 р. № 69 «Про результати проведеного внутрішнього аудиту відповідності у Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва» позивача зобов'язано, зокрема:

1) забезпечити усунення порушень, пов'язаних зі здійсненням видатків загальному фонду бюджету на оплату послуг по цивільно-правових договорах без встановлених бюджетних призначень, на інші цілі (виплати), ніж передбачено кошторисними призначеннями, затвердженими на підставі розрахунків видатків до кошторисів на 2014-2017 роки на загальну суму 420643,80 грн., а також - порушень, пов'язаних з завищенням обсягів бюджетних асигнувань на оплату праці штатних працівників по загальному фонду бюджету міста Києва протягом 2016-2017 років на загальну суму 181723,88 грн., зменшивши бюджетні асигнування на відповідні суми шляхом внесення змін до кошторису;

2) забезпечити перерахування коштів, отриманих від ФОП ОСОБА_6 протягом 2014-2016 років за надання йому читального залу за проведення разового заходу (фактично - за погодинну суборенду), до бюджету міста Києва - відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та рішення Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280.

Позивач, вважаючи незаконними абзаци 4, 7 пункту 2 зазначеного наказу від 19.04.2017 р. № 69, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договори, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_6, є договорами послуг, а не договорами оренди, а також з того, що використання бюджетних коштів на оплату послуг по цивільно-правовим договорам, укладеним з фізичними особами, відповідає встановленим бюджетним призначенням.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі - Інструкція № 5), Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333 (далі - Інструкція № 333), Порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 108/95-ВР врегульовано економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати.

У свою чергу, на підставі положень вказаного Закону розроблено та прийнято Інструкцію № 5, яка визначає основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи.

Згідно з п. 1.5 Інструкції № 5 програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

Відповідно до пп. 2.1.8 п. 2.1 Інструкції № 5 фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). До його складу належить оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт: згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

Підпунктом 4 підпункту 2.1.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333 передбачено, що код 2111 «Заробітна плата» включає винагороди та інші виплати, нараховані працівникам, які не перебувають у штаті установи (організації), відповідно до умов цивільно-правового договору (за винятком суб'єктів господарювання).

У п. 28 Порядку № 228 визначено, що розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками.

Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

Типова форма штатного розпису установи затверджується Мінфіном. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі. Штатний розпис установ затверджується у порядку, визначеному відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 759, ст. 760, ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), а також майнові права.

Отже, законодавством визначено порядок формування фонду оплати праці та його використання, зокрема неприбутковим комунальним закладом, у відповідності до бюджетних асигнувань.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що використання бюджетних коштів на оплату послуг по цивільно-правовим договорам, укладеним з фізичними особами (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18) здійснювалося Бібліотекою у відповідності до вимог Інструкцій №№ 5, 333 та Порядку № 228 згідно зі встановленим бюджетним призначенням.

При цьому, штатний розпис позивача, складений на підставі наказу Міністерства культури України від 22.08.2012 р. № 900, яким затверджена примірна структура та примірні штатні розписи комунальних бібліотек, та погоджений відповідачем в установленому порядку.

Тож, доводи апелянта щодо завищення позивачем обсягів бюджетних асигнувань на оплату праці штатних працівників, є необґрунтованими та безпідставними.

Посилання апелянта на те, що позивач викривив дані і первинні документи, які були підставою для оплати фізичним особам по цивільно-правовим договорам, завищив кошторисні призначення на оплату праці, спростовуються матеріалами справи, зокрема матеріалами перевірки, наданими самим же відповідачем на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги щодо решти правопорушень, які за твердженням Департаменту були допущені Бібліотекою, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з вищенаведених правових норм вбачається, що відмінністю договору про надання послуг від договору оренди є те, що предметом останнього є неспоживна річ, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що предметом договорів від 01.01.2014 № 01/01-14, від 04.01.2015 № 04/01-15, від 04.01.2016 № 04/01-16, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_6, було надання послуг протягом 2014-2016 років у вигляді проведення лекцій-презентацій.

Аналіз умов зазначених договорів та їх предмету надає підстави стверджувати, що вони є договорами про надання послуг, а не договорами оренди нерухомого майна, як про таке стверджує апелянт.

Таким чином, посилання апелянта на норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», спільного наказу Міністерства культури України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.12.2015 № 1004/1113/1556 «Про затвердження Порядку визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності» є безпідставним, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, такі нормативно-правові акти не регулюють відносини у сфері надання послуг.

Таким чином проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2018 р.

Головуючий суддя:

Судді: