Рішення № 76629911, 21.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2896/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку пенсії, виплаті перерахованої та виплаті пенсії в подальшому з врахуванням розміру 90 процентів відповідної суми грошового забезпечення з 01 січня 2016 року та зобов'язання перерахувати пенсію та виплатити перераховану та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 90 процентів відповідної суми грошового забезпечення з 01 січня 2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що пенсія за вислугу років призначена йому з 31 грудня 2004 року у розмірі 90 процентів суми грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однак, перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у 2018 році у розмірі 70 % суми грошового забезпечення /а.с. 6-16/.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв'язку зі зміною грошового забезпечення позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року. На момент виникнення у позивача права на перерахунок - 01 січня 2016 року була чинною редакція статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачалося, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 процентів відповідної суми грошового забезпечення. Враховуючи вимогу зазначеної норми, позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача фактично збільшився, оскільки відбулося підвищення розміру грошового забезпечення, чим забезпечено дотримання норм чинного законодавства щодо недопущення звуження обсягу прав пенсіонера на існуючий рівень пенсійних гарантій /а.с. 26-30/.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, виданим 08 лютого 2005 року /а.с. 20/.

Наразі ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.

Згідно з Висновком про призначення пенсії за вислугу років від 20 січня 2005 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 процентів суми грошового забезпечення з 31 грудня 2004 року /а.с. 32/.

У зв'язку зі зміною грошового забезпечення Головним управлінням ПФУ в Полтавській області 17 травня 2018 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року та "Про перерахунок пенсії особам, звільненим з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року. При цьому пенсію перераховано, виходячи із розміру - 70 процентів суми грошового забезпечення /а.с.41-43/.

09 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 90 процентів грошового забезпечення /а.с. 44-45/.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1213/К-03 від 11 липня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що йому здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС в Полтавській області № 4/11465 від 30 березня 2018 року. Під час здійснення перерахунку застосовувались положення норми частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", чинної на момент виникнення права на такий перерахунок -01 січня 2016 року. Цією нормою визначено, що розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 процентів суми грошового забезпечення. Відтак, здійснити перерахунок пенсії, виходячи із розміру - 90 процентів суми грошового забезпечення, не вбачається за можливе /а.с. 46/.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України /пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України/.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу/ передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої вказаної статті загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію у розмірі 90 процентів відповідної суми грошового забезпечення, визначеного відповідно до статті 43 вказаного Закону.

У подальшому редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", норма якої визначала максимальний процентний розмір відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ для обчислення пенсії, змінювалася неодноразово.

Так, Законом України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

При цьому згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Далі Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01 травня 2014 року, частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" знову викладено в новій редакції, а саме: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закони України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року та №1166-VII від 27 березня 2014 року набрали чинності після призначення пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 90 процентів суми грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 процентів, а потім 70 процентів суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та деяким іншим особам має застосовуватися норма, яка визначала розмір пенсії у процентах на момент виходу на пенсію, тобто діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72505932), від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 73194729), від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 73604768), від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74784827).

Враховуючи наведене, при перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року розмір пенсії має обчислюватися із вказаного у довідці грошового забезпечення станом на 01 січня 2016 року, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на який особа набула на момент призначення їй пенсії і який не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тож обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси особи. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога у частині покладення обов'язку на відповідача проводити перерахунок та виплату пенсії у подальшому з врахуванням розміру пенсії - 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що у подальшому права позивача будуть порушені, та суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Втім, частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії, суд вважає за можливе на підставі частини восьмої статті 139 КАС України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов'язання на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання цього судового рішення.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк