Постанова № 76629736, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2054/18 Суддя (судді) першої інстанції:

Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Сорочка Є. О.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

позивача ОСОБА_3, представника відповідача Тимошенка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту: 23 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування пункту 7 наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності командира РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_3; скасування пункту 7 наказу від 04.10.2017 р. № 1837 про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_3, попередивши про неповну посадову відповідність.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновок службового розслідування не містить інформації про ПІБ, посаду, звання, місце народження, освіту, період служби, характеристику позивача. Висновок не містить інформації про конкретні дії позивача, які визнані неправомірними. Натомість зазначення у висновку про неодноразове попередження поліцейських про дотримання дисципліни суперечить встановленню вини позивача щодо недотримання певними особами службової дисципліни.

Крім того, апелянт звертає увагу на ту обставину, що під час подій у м. Маріуполі, які стали предметом службового розслідування, поліцейські перебували у відрядженні зі старшим ротаційної групи ОСОБА_5, в той час як сам позивач знаходився у м. Чернігові та не мав жодного впливу на перебіг цих подій.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 17.08.2018 р. за вх. № 27395, в якому відповідач зазначає, що згідно висновку службового розслідування умовою, що сприяла вчиненню дисциплінарних проступків поліцейськими, стала відсутність належного контролю за підпорядкованим особовим складом та слабка профілактична робота з попередження можливих порушень службової дисципліни серед підпорядкованого особового вкладу керівництва роти, в тому числі позивача.

Відповідач вважає, що в розумінні ст. 3 Дисциплінарного статуту ОВС України ОСОБА_5 був безпосереднім начальником ротаційної роти, проте поліцейські також були у прямому підпорядкування позивача.

Посилання апелянта на неправильність оформлення висновку для задоволення позову підставою бути не може, оскільки такий висновок не є предметом оскарження та певні недоліки не нівелюють встановлених під час службового розслідування порушень.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 16.09.2017 р. до чергової частини ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення з чергової частини НПУ з приводу надходження до них інформації з Приморського відділення поліції Центрального відділу ГУНП в Донецькій області щодо втрати поліцейським роти патрульної служби поліції особливого призначення (далі - РПСПОП) «Чернігів» ОСОБА_6 табельної вогнепальної зброї (а. с. 40).

Даний поліцейський являвся підлеглим командира РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_3.

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 16.09.2017 р. № 1523 за даним фактом призначено службове розслідування (а. с. 41).

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до розпорядження голови Національної поліції України від 25.07.2017 р. № 6618, наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 28.07.2017 р. № 195 о/с «Про відрядження поліцейських ГУНП в Чернігівській області» з 28.07.2017 р. у підпорядкування першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей), до районів проведення антитерористичної операції, терміном на 60 діб відряджено 26 поліцейських РПСПОП «Чернігів» ГУНП вЧернігівській області, зокрема: старшого сержанта поліції ОСОБА_6, лейтенанта поліції ОСОБА_7, старшого сержанта поліції ОСОБА_8, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та сержанта поліції ОСОБА_10, які 14.09.2017 р. близько 00 год. 05 хв., перебуваючи біля приміщення розважального закладу «ОБА-НА», розташованого у м. Маріуполь, Приморський бульвар, 27, у цивільному одязі, вчинили надзвичайну подію, а саме: біля входу у зазначений розважальний заклад, старшим сержантом поліції ОСОБА_6, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, спровокована конфліктна ситуація з мешканцями м. Маріуполя, у ході якої ОСОБА_6 оголив вогнепальну зброю та почав погрожувати учасникам конфлікту її застосуванням.

У подальшому до зазначеного конфлікту приєднались старший лейтенант поліції ОСОБА_9, лейтенант поліції ОСОБА_7, старший сержант поліції ОСОБА_8 та сержант поліції ОСОБА_10, які відпочивали разом із ОСОБА_6 При цьому останні продовжували провокувати конфліктну ситуацію та не вживали жодних заходів щодо припинення правопорушення та вилучення у ОСОБА_6 вогнепальної зброї. Вказаний конфлікт відбувався у громадському місці, тривав близько 30 хвилин, супроводжувався нецензурною лайкою, взаємними образами, голосним криком, штовханиною та обоюдним нанесенням ударів (а. с. 43 - 53).

Згідно висновку службового розслідування від 02.10.2017 р. поліцейські РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області, командиром якої був позивач, 14.09.2017 р. грубо порушили вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-ІV, поширеного на поліцейських Законом України № 901-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 р. № 1179, також старший сержант поліції ОСОБА_6 грубо порушив вимоги наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 р. № 70, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 17.02.2016 р. за № 250/28380 «Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю».

Враховуючи вищенаведене, 04.10.2017 р. прийнято наказ № 1837 відповідно до п. 7 якого за порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 8 Дисциплінарного статуту в частині неналежного виконання службових обов'язків, неналежної організації службової діяльності щодо дотримання підлеглими діючого законодавства, неналежного контролю за станом службової дисципліни у підрозділі, що призвело до надзвичайної події з підпорядкованим особовим складом, командира РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_3 попереджено про неповну посадову відповідність (а. с. 54 - 56).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580).

Частиною першою статті 1 Закону № 580 встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 580 передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-ІV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а отже, невиконання чи неналежне виконання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний розвивати і підтримувати у підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність.

Як вбачається колегією суддів з висновку службового розслідування, умовою, що сприяла вчиненню дисциплінарних проступків поліцейськими, стала відсутність належного контролю за підпорядкованим особовим складом та слабка профілактична робота з попередження можливих порушень службової дисципліни серед підпорядкованого особового вкладу як ОСОБА_5, так і позивачем.

В розумінні ст. 8 Дисциплінарного статуту колегія суддів не приймає доводи апелянта про його знаходження в місті Чернігові та наявність безпосереднього керівника ротаційної роти, оскільки на позивача покладено обов'язок по здійсненню постійного контролю за підлеглими.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

В межах даного спору до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, що не є за тяжкістю своїх наслідків для позивача найсуворішим.

Натомість, оцінка притягненню до такого ж виду дисциплінарної відповідальності безпосереднього керівника ротаційної роти, що перебував разом з поліцейськими, на відміну від позивача, колегією суддів не надається.

В свою чергу, згідно п. 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС України № 230 від 12.03.2013 р. (далі - Інструкція № 230), підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до ч. 6 п. 1.2 Інструкції № 230 службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, утрати або викрадення табельної, нагородної, добровільно зданої або вилученої зброї або боєприпасів (пп. 2.2.12 п. 2.2 Розділу ІІ Інструкції № 230).

Згідно з п. 2.5, п. 2.6 Розділу ІІ Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктом 3.1 Розділу ІІІ Інструкції № 230 визначено, що начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Пунктами 5.1 - 5.3 Розділу ІІІ Інструкції № 230 встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем порядку та строків проведення службового розслідування.

Доводи апелянта про допущення відповідачем певних недоліків при оформленні висновку, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги в якості підстави для задоволення позовних вимог, оскільки такі недоліки є формальними та їх наявність/відсутність не має впливу на встановлення в ході службового розслідування допущених позивачем порушень.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування пункту 7 наказу залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя Є. О. Сорочко

(Повний текст постанови складено 24.09.2018 року)