Постанова № 76629726, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10701/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0000025018.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 02.06.2017 №0002/28/10/РРО/35871504, за відсутності складу порушення, прийняло податкове повідомлення-рішення від 14.06.2017 №0000025018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що чинним законодавством не встановлений окремий порядок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

При цьому, в Акті перевірки не зазначено, який саме порядок обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, встановлений законодавством, порушив позивач.

Відтак, правові підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафної санкції за ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, з порушенням порядку.

Під час фактичної перевірки відповідач мав доступ до всіх документів, які стосуються предмету перевірки, результати інвентаризації від 24.05.2017 були відображені в бухгалтерському обліку, тому ТОВ «Баядера Логістик» жодним чином не порушувало вимоги п. 12 статті 3 Закону України, оскільки веде облік товарних запасів з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Крім того, вказує, що відповідач розрахував подвійну вартість від сум лишків та нестачі, що є необгрунтованою та безпідставною, так як нестача товару не може свідчити про реалізацію не облікованого товару.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за результатами якої складено акт від 02.06.2017 №0002/28/10/РРО/35871504 (далі - Акт перевірки (а.с. 19-22).

Згідно висновків Акту перевірки, відповідачем зафіксовані порушення позивачем: пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

На підставі Акта перевірки відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2017 №0000025018, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 700 грн 56 коп. (а.с. 17-18).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2017 №0000025018 позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України (а.с. 23-30).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 №17655/6/99-99-11-03-01-25, податкове повідомлення-рішення від 14.06.2017 №0000025018 залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» - без задоволення (а.с. 31-33).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, позивачем в процесі розгляду адміністративної справи не доведено помилковість висновків порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до положень пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги» встановлено, що до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, що не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посилання апелянта на відсутність порядку обліку товарних запасів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Так, Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (далі за текстом - Положення №879), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Згідно пункт 5 Розділу 1 Положення №879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Пунктом 6 Розділу 2 Положення №879 передбачено, що Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом від 24.05.2017 №16 про проведення позапланової інвентаризації було прийнято рішення про проведення позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі бази товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістіе» за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 10 (а.с. 119).

Відповідно до Розділу 4 Положення №879, висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов'язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації.

Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Вказане свідчить про безпідставність доводів апелянта щодо відсутності порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

При цьому, під час проведення перевірки 24.05.2017 протокол інвентаризаційної комісії як і пояснення щодо розбіжностей між фактичними та обліковими залишками товарно-матеріальних цінностей до перевірки надано не було.

Правом на ознайомлення з матеріалами перевірки, та правом на надання пояснення щодо фактів, викладених в Акті перевірки, позивач не скористався, оскільки Акт перевірки був підписаний без зауважень з боку позивача.

Твердження апелянта про те, що ним не здійснювалась реалізація товару, колегія суддів як і суд першої інстанції оцінює критично, оскільки з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля напоями, та згідно Акту перевірки позивач здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями №АЕ297836, тобто оптова реалізації напоїв є основним видом господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку.

При цьому, в суді першої інстанції було підтверджено наявність неоприбуткованої продукції станом на початок проведення перевірки, що не заперечувалось позивачем.

Колегія суддів враховує, що факт наявності лишків в кількості 320 пляшок на суму 15 532 грн 80 коп. та нестача у кількості 417 пляшок на загальну суму 17 817 грн 48 коп. була відображена позивачем у інвентаризаційному описі запасів від 24.05.2017 та у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів.

Разом з тим, усунення відповідних порушень під час проведення перевірки не спростовує наявність зафіксовано факту порушень щодо порядку обліку товарних запасів.

Доводи апелянта щодо відсутності порядку оприбуткування та факту реалізації неоприбуткованої продукції колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке оприбуткування здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, а також Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення №879, та того факту, що алкогольна продукція, що знаходиться на складі-магазині суб'єкта господарювання, основним видом діяльності якого є оптова торгівля алкогольними напоями, передбачає мету реалізації цієї продукції.

Колегія суддів критично відноситься до тверджень апелянта щодо притягнення його до відповідальності за нестачу товару, яка не може свідчити про реалізацію неоприбуткованого товару, оскількит позивачем не надано доказів того, що товар, облікований як нестача нереалізований у встановленому законом порядку.

Крім того, завідувачем складу ОСОБА_3 до каси була внесена сума нестачі у розмірі 8 337 грн 54 коп. (а.с. 27), що свідчить про те, що товар не було реалізовано у встановленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 24 вересня 2018 року.