Рішення № 76629333, 24.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2018 року № 826/12178/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови:

- у здійсненні позивачу перерахунку державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання у зв'язку із Чорнобильською катастрофою, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог статей 54 та 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії) та виплаті їх у подальшому без обмеження максимальним розміром;

- у виплаті позивачу різниці між перерахованими і виплаченими державною пенсією та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за минулий час, починаючи з 01 січня 2010 року;

- у здійсненні позивачу постійно в подальшому перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, кожного разу із дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

2) зобов'язати відповідача:

- здійснити позивачу з 01 липня 2018 року відповідно до статей 54 та 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії) перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання у зв'язку із Чорнобильською катастрофою, у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, з урахуванням вимог щодо проведення перерахунку пенсій згідно із частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції станом на 31 жовтня 2006 року), та виплачувати їх позивачу в подальшому у зазначених розмірах без обмеження максимальним розміром;

- виплатити позивачу різницю між перерахованими і виплаченими державною пенсією та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за минулий час, починаючи з 01 січня 2010 року, виплату цієї різниці здійснити з урахуванням змін розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2010 року по теперішній час;

- здійснювати позивачу постійно в подальшому перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням вимог частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції станом на 31 жовтня 2006) кожного разу із дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено, у зв'язку з належністю даної справи до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 3 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч.ч. 1-2 статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказане рішення суду було отримане представником позивача 09 серпня 2018 року, а представником відповідача - 13 серпня 2018 року.

Виходячи з наведеного, судом робиться висновок про те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про обставини її розгляду у визначеному ухвалою суду від 07 серпня 2018 року порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач протиправно, в порушення вимог чинного податкового законодавства не вчиняє дій щодо перерахунку та виплати йому державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання у зв'язку із Чорнобильською катастрофою, у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, з урахуванням вимог щодо проведення перерахунку пенсій згідно із частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції станом на 31 жовтня 2006 року).

За час розгляду справи, відзиву або інших документів, з яких було б можливо встановити відношення відповідача до заявлених позовних вимог, до суду надано не було.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

1) визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 різниці між перерахованими і виплаченими державною пенсією та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за минулий час, за період з 01 січня 2010 року по 01 лютого 2018 року включно;

2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованими і виплаченими державною пенсією та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за минулий час, починаючи з 01 січня 2010 року по 01 лютого 2018 року включно, виплату цієї різниці здійснити з урахуванням змін розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2010 року по 01 лютого 2018 року включно.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, серії НОМЕР_2 від 11 липня 2006 року із вкладкою № 608388с.

Позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особі з інвалідністю II групи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначено державну пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою. Також позивач отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

16 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: здійснити перерахунок вказаних виплат та здійснювати їх без обмеження максимальним розміром; в подальшому постійно здійснювати перерахунок таких виплат, кожен раз із дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які стратили працездатність; виплатити на користь позивача різницю між перерахованими і виплаченими державною пенсією та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за минулий час, а саме з 01 січня 2010 року.

У відповідь на таку заяву позивача відповідачем було підготовлено відповідь у формі листа від 20 червня 2018 року № 248/02/У-1339, у якому зазначено, що розмір пенсійної виплати позивачу становить 5 738, 51 грн. При цьому, на думку відповідача, проводити розрахунок пенсій особам, віднесеним до категорії 1, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень, встановлених у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 розмір пенсії, визначеної Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначений фіксованою сумою.

Крім того, позивачу було повідомлено, що згідно із п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений для нього в сумі 379, 60 грн., і встановлювати інший розмір цієї додаткової пенсії також немає законних підстав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із п. 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (в редакції від 09 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Частиною 1 статті 50 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема, ч. 7 статті 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції, чинній до 03 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно під час визначення розміру пенсії позивача застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Водночас, вказаний період часу не охоплюється заявленими в межах розгляду даної справи позовними вимогами ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії, а в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо здійснення такого перерахунку - виходить за межі визначених статтею 122 КАС України строків звернення до адміністративного суду.

У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В той же час, із набуттям чинності Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищевикладене, виплачуючи позивачу з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та у період з 03 серпня 2014 року спірні пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач діяв правомірно, а тому, відповідно, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Необхідно зазначити, що правова позиція щодо необхідності застосування наведених вище положень законодавства саме таким чином неодноразово була підтверджена обов'язковою для врахування, в силу вимог ч. 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судовою практикою Верховного Суду, яка була відображена, зокрема, в його постанові від 19 червня 2018 року по справі № 344/14522/17.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, а його дії щодо виплати позивачу спірних виплат у період, який охоплюється позовними вимогами, відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк