Ухвала суду № 76629190, 21.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 вересня 2018 року м. Київ № 826/15208/18

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіни Вікторівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіни Вікторівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіни Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41244571 від 23.05.2018 14:27:24, про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» на об'єкт нерухомого майна: квартира загальною площею 45,4 (кв.м), житлова площа 30,1 (кв.м), за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 18.05.2018 відповідачем проведено реєстрацію права власності, номер запису про право власності 26284672, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1559659580000, об'єкт нерухомого майна квартира, загальною площею 45,4 (кв.м), житлова площа 30,1 (кв.м) за адресою АДРЕСА_1, а саме державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіною Вікторівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41244571 від 23.05.2018, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб».

Підстава виникнення права власності: договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, серія та номер: 98к, виданий 12.03.2018, видавник: ПАТ «Платинум банк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0405338344368, виданий 19.03.2018, видавник: Укрпошта; вимога, серія та номер: 79, виданий 16.03.2018, видавник: ТОВ «Перший інвестиційний клуб»; договір номер 98і про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги, серія та номер: 319, виданий 12.03.2018, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Я.Б.

Позивач зазначає, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 та є власником вказаної квартири на підставі договору купівлі - продажу від 03.09.2004, реєстраційне посвідчення Київське МБТІ № 4029 від 16.09.2014.

01.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 3.07111787.

Згідно п. 1 договору іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв іпотеку квартиру АДРЕСА_1, з метою забезпечення повного виконання зобов'язань іпотекодавця за договором про іпотечний кредит № 3.07111787 укладеного іпотекодавцем з іпотекодержателем 01.11.2007 та додатків до нього.

Заставна вартість предмету іпотеки на момент укладання цього договору визначена сторона в сумі 568722,87 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США за офіційним курсом НБУ на день укладання цього договору становить 112618,33 доларів США.

Вищевказаний договір іпотеки забезпечував виконання договору про іпотечний кредит № 3.07111787 від 01.11.2007 укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Швець Людмилою Сергіївною, в реєстрі обтяжень 01.11.2007 внесено записи про обтяження.

Згідно п. 1.1 договору кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 75000 США на строк користування 180 місяців, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за його користування, здійснити інші платежі.

Забезпеченням виконання зобов'язань позичальником перед кредитором є квартира АДРЕСА_1

10.08.2016 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 3.07111787 від 01.11.2007, яким сторони з метою здійснення реструктуризації змінили порядок погашення заборгованості.

Також, позивач наголошує на тому, що реєстратор проігнорував відсутність повідомлення солідарних боржників про вимогу нового кредитора після заміни кредитора, відповідно боржники не могли скористатися своїм правом повідомити про виконання зобов'язання належним чином. На підтвердження факту наявності заборгованості позивача та її розміру відповідачем не надано реєстратору жодного документа, в тому числі розрахунків заборгованості або документів щодо безспірності таких сум заборгованості та прострочення виконання зобов'язання як в цілому, так і на строк, який тягне за собою відповідне нарахування. Крім того як підставу виникнення реєстратор вказав непередбачений правочин - не іпотечне застереження. Договір кредиту (основне зобов'язання) кілька разів змінювався, а в договір іпотеки зміни не вносились. За період з 01 листопада 2007 року до червня 2017 року позичальник ОСОБА_3 повернула кредитні кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами, з огляду на що, основне зобов'язання, що його виконання забезпечує згаданий вище договір іпотеки є припиненим.

Вважаючи, що рішення державного реєстратора прийнято з порушенням Конституції України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Нормами ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?т;…&gз; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Варто зазначити, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Дослідивши та проаналізувавши позовну заяву та додані до неї матеріали, оцінивши їх з урахуванням наведених вище норм, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини щодо прийняття рішення про реєстрацію є похідними від приватних відносин і для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності рішень державного реєстратора, під час здійснення ним реєстрації права власності на підставі іпотечного договору № 3.07111787 - є встановлення у особи права на права за іпотечним договором, відносно якого і прийняте оскаржуване рішення.

Суд вважає, що спір у цій справі хоч і стосується рішення суб'єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями реєструвати права та їх обтяження на нерухоме майно, проте випливає із правовідносин іпотеки, і захисту цивільних прав (прав на нерухоме майно).

Між тим, правовідносини іпотеки не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Варто зазначити, якщо порушення своїх прав особа убачає в наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З врахуванням наведеного суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, зазначивши, що спір про реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно випливає із договірних відносин, а відтак має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, у відкритті провадження слід відмовити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд справи має здійснюватися місцевим судом за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 170, 171, 241, 242, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1.У відкритті провадження в адміністративній справі № 826/15208/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіни Вікторівни, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

2.Роз'яснити позивачу, про те, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3.Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко