Рішення № 76629090, 24.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2583/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0041210-1301-2525 від 11.04.2018, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що визначення середньої ринкової вартості автомобіля у розумінні пп.267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України здійснювалось під час постановки автомобіля на облік. Технологічно під час перереєстрації легкового транспортного засобу застосовувалася вартість, яка була визначена суб'єктом оціночної діяльності і на дату постановки на облік 30.01.2018 вона становила 997 042,00 грн. Відповідно до п. 267.2.1., 267.3.1, 267.4 ст. 267 ПК України оподаткування здійснюється в тому випадку коли вартість автомобіля перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Станом на 30.01.2018 розмір мінімальної заробітної плати становить: 3 723,00 грн. Відповідно 375 розмірів мінімальної заробітної плати становить: 1 396 125,00 грн. Ринкова вартість автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT д.н. НОМЕР_2 становить 997 042,00 грн, що не перевищує розмір базової ставки оподаткування 1 396 125,00 грн, що, на думку позивача, підтверджує неправомірність нарахування транспортного податку.

Представник відповідача у встановлений судом строк надіслав на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі, оскільки податковий орган здійснив визначення податкового зобов'язання з транспортного податку позивачу у межах повноважень, у спосіб та у порядку, визначених чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 відкрито провадження у справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та відзиву на неї, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT об'єм двигуна 2,993 л., 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Контролюючим органом відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.68 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0041210-1301-2525, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "транспортний податок з фізичних осіб" за 2018 рік в сумі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржила його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України та рішенням останнього від 27.06.2018 № 9387 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погоджуючись з такими діями податкового органу ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

З 1 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статті 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2018 відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» складає 3 723,00 грн

Отже, об'єктом оподаткування у 2018 році є легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Згідно з пунктом 267.4 цієї ж статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Нормами підпункту 267.5.1 пункту 267.5. статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Згідно пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

З огляду на наявний в матеріалах справи перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку, судом встановлено наявність у цьому переліку транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER SPORT об'єм двигуна 3,0 л., до 5ти років, тип пального дизель, який за своїми характеристиками співпадає з характеристиками автомобіля позивача, а отже є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, що доводить правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а як наслідок, необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 241, 243, 244-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чернігівський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39292197.

.

Дата складення повного рішення суду - 24.09.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб