Рішення № 76628907, 24.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. № 2040/7714/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Козир В.М.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_3 відділу м. Харкова (м. Харків, вул. Пушкінська, 61) до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (м. Харків, вул. Студентська, 5/6) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 відділ м. Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 06.09.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Солом’янського районного суд м. Києва від 05.03.2009 було задоволено позов ОСОБА_4 до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, ОСОБА_3 відділу м. Харків про поновлення у списках осіб, які перебувають на квартирному обліку в Харківському гарнізоні. Визнано нечинним протокол засідання житлової комісії Харківського гарнізону від 26.02.2006 року № 3. Зобов’язано Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України та ОСОБА_3 відділ м. Харкова поновити ОСОБА_4 в списках осіб, які перебувають на квартирному обліку в Харківському гарнізоні.

Постановою державного виконавця Київського Відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 02.12.2013 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-147/09, виданого 20.02.2013 по виконанню вищевказаного судового рішення.

06 вересня 2018 року постановою державного виконавця Київського Відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області стягнуто з боржника ОСОБА_3 відділу м. Харкова виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.

Вважаючи дану постанову такою, що прийнята в порушення Закону України «Про виконавче провадження» позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що виконавче провадження було відкрито на підставі Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999, з урахуванням чого у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

На момент закінчення виконавчого провадження, на думку позивача, відповідач повинен був винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складало 2040,00 грн., замість 14892,00 грн.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016).

Відповідно до ч.3 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як зазначено у пунктах 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Солом’янського районного суд м. Києва від 05.03.2009 була винесена державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 02.12.2013 року.

Станом на 02 грудня 2013 року був чинним Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21 квітня 1999 року (№ 606-XIV).

Статтею 28 зазначеного закону (№606-XIV) було встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з

боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру

виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого

документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у

порядку, встановленому цим Законом.

Постановляючи оскаржувану постанову, державний виконавець Київського Відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області керувався ст.ст.27, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016, що суперечить пунктам 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

З огляду на викладене відповідач, вирішуючи питання щодо стягнення виконавчого збору, повинен був врахувати вимоги зазначених норм права та застосовувати положення ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21 квітня 1999 року (№ 606-XIV), який діяв до набрання чинності Законом в редакції від 02.06.2016 та завершити виконавче провадження у порядку, що діяв до набрання чинності Законом в редакції від 02.06.2016.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.5-10, 72, 73, 74, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 268-271, 287, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 відділу м. Харкова (м. Харків, вул. Пушкінська, 61) до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (м. Харків, вул. Студентська, 5/6) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 06.09.2018 ВП № 41015746.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34952440) на користь ОСОБА_3 відділу м. Харкова (код ЄДРПОУ07923280) судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Єгупенко