Рішення № 76627991, 20.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м.ПолтаваСправа № 1640/2672/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Предибайло А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- зобов'язання Головне управління ДФС у Полтавській області скасувати реєстрацію податкового звіту в реєстрі застрахованих осіб: 73157 від 05 січня 2018 року, номер файлу 1619269990689F3000511201801055151333512201700. ZIP, як поданого зайво,

- зобов'язання Головне управління ДФС у Полтавській області скасувати вимогу про сплату боргу від 13 березня 2018 року за №Ф-7818-17.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виконуючи вимоги абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач подала "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", де вказала в таблиці "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування" - нулі. Але звіт не зберігся, бо під час його перевірки виявлено помилки, а саме: "в жодному рядку не зазначена сума нарахованого єдиного внеску". Дані обставини спричинили необхідність подання Звіту із зазначенням сум єдиного внеску. Однак, незважаючи на подання звітів, наявності пільг щодо сплати єдиного внеску ГУ ДФС у Полтавській області складено вимогу №Ф-7818-17 від 13 березня 2018 року про сплату боргу.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що ФОП ОСОБА_1 самостійно визначила суму до сплати єдиного внеску в розмірі 8448 грн., а отже позивач самостійно визнав себе платником єдиного внеску.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

14 серпня 2018 року до суду надійшли заперечення Головного управління ДФС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, за результатами розгляду яких, ухвалою суду вказані заперечення залишені без задоволення.

06 вересня 2018 року до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, за результатами розгляду якої, остання ухвалою суду повернута позивачу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована, як фізична особа-підприємець 03 липня 2014 року (а.с. 29).

05 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 подано до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС (Машівське відділення) Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 61).

За результатами обробки поданого Звіту, Карлівською ОДПІ ГУ ДФС (Машівське відділення) позивачу направлено Квитанцію №2, у якій зазначено, що документи не прийняті, відомості зі звітності страхувальника не внесено до реєстру застрахованих осіб та запропоновано повторно подати звіти після виправлення помилок. Помилка Таблиця 2 додатку 5, в жодному рядку не зазначена сума нарахованого єдиного внеску; в жодному рядку не зазначена сума, на яку нараховується єдиний внесок (а.с. 62).

09 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 подано до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС (Машівське відділення) Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 57).

За результатами обробки поданого Звіту, Карлівською ОДПІ ГУ ДФС (Машівське відділення) позивачу направлено Квитанцію №2, у якій зазначено, що документи не прийняті, відомості зі звітності страхувальника не внесено до реєстру застрахованих осіб та запропоновано повторно подати звіти після виправлення помилок. Помилка Таблиця 2 додатку 5, в жодному рядку не зазначена сума нарахованого єдиного внеску; в жодному рядку не зазначена сума, на яку нараховується єдиний внесок (а.с. 58).

07 лютого 2018 року, 22 березня 2018 року та 23 березня 2018 року ФОП ОСОБА_1 подано до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС (Машівське відділення) Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску в яких самостійно визначено суму зобов'язань у розмірі 8448 грн. (а.с. 51, 53, 55).

За результатами обробки поданих Звітів, Карлівською ОДПІ ГУ ДФС (Машівське відділення) позивачу направлено Квитанції №2, у яких зазначено, що документи прийняті (а.с. 52, 54, 56).

13 березня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу №Ф-7818-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 4650,36 грн.

27 березня 2018 року ФОП ОСОБА_1 подано до ДФС України скаргу на вимогу №Ф-7818-17 від 13 березня 2018 року (а.с. 65).

Рішенням від 25 квітня 2018 року №5996/г/99-99-11-02-02-25 ДФС України повідомила позивача, що згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості скаржника по коду класифікації доходів бюджету 71040000, станом на 28 лютого 2018 року становить 4650,36 грн., яка виникла на підставі зобов'язань зі сплати єдиного внеску, самостійно визначених скаржником у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. На підставі цих даних ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 березня 2018 року №Ф-7818-17, відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин, керуючись пунктом 4 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2015 року №1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за №178/28308, вирішено вимогу про сплату (недоїмку) від 13 березня 2018 року №Ф-7818-17 ГУДФС у Полтавській області залишити без змін, скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 67-68).

Позивач, не погоджуючись із вимогою про сплату боргу, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аргументуючи вищевикладене, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу з часу досягнення ними віку з якого призначається пенсія за віком або за умови якщо вони є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу - з моменту настання вказаних обставин.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV)

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсійні виплати, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (стаття 30 Закону №1058-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що позивачу 21 червня 2016 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №0491678 (а.с. 66).

Крім того ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 серпня 2014 року, що підтверджується відомостями наданими ГУ ДФС у Полтавській області (а.с. 89).

Варто зазначити, що відповідач не заперечує даних фактів.

Таким чином, у позивача настали обставини за якими останній, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов'язкового страхування.

Порядок нарахування, обчислення i добровільної сплати єдиного внеску, врегульований статтею 10 Закону № №2464-VI.

Так, частиною першою статті 10 Закону № №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, зокрема є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною сьомою статті 10 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року. В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавала, договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з нею не укладався. Тобто, вона у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебувала, а тому обов'язок сплачувати єдиний внесок у неї відсутній.

Щодо тверджень відповідача, що ФОП ОСОБА_1 самостійно визначила суму до сплати єдиного внеску та, як наслідок визнала себе платником єдиного внеску, суд звертає увагу ГУ ДФС в Полтавській області, що позивач, як особа на яку поширюється дія частини четвертої статті 4 Закону України №2464-VI, повинна сплачувати єдиний внесок виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того позивач змушена була у поданих Звітах визначити суму зобов'язання, оскільки за результатами обробки поданих 05 січня 2018 року та 09 січня 2018 року документів контролюючим органом подані документи не прийнято по причині не зазначення суми нарахованого єдиного внеску та не зазначення суми, на яку нараховується єдиний внесок.

Поміж зазначеного, суд також звертає увагу відповідача на ті обставини, що Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Таким чином відповідач, нараховуючи ФОП ОСОБА_1 борг зі сплати єдиного внеску, не врахував правовий статус позивача щодо сплати єдиного внеску, що мало наслідком порушення майнових прав останнього.

Так, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної вимоги.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Констатуючи зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 01 грудня 2017 року №Ф-2087-17.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління ДФС у Полтавській області скасувати реєстрацію податкового звіту в реєстрі застрахованих осіб: 73157 від 05 січня 2018 року, номер файлу 1619269990689F3000511201801055151333512201700. ZIP, як поданого зайво, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Головне управління ДФС у Полтавській області скасувати реєстрацію податкового звіту в реєстрі застрахованих осіб: 73157 від 05 січня 2018 року, номер файлу 1619269990689F3000511201801055151333512201700. ZIP, як поданого зайво, оскільки Порядком №435 визначена процедура виправлення помилок у поданому Звіті.

При цьому такі помилки виправляються платником самостійно, шляхом подання нового Звіту, а не скасування раніше поданого.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639, адреса місцезнаходження: вул. Європейська, 4, м.Полтава, 36000) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-7818-17 від 13 березня 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 24 вересня 2018 року.

Суддя С.О. Удовіченко