Рішення № 76627724, 24.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3345/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом Громадської організації "Товариство любителів спортивного риболовства "Сонячний"-Причал №79" (67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, платформа «Сонячна», причал №79) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул.. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (а.с.6-8, 47-49) звернулась Громадська організація "Товариство любителів спортивного риболовства "Сонячний"-Причал №79" (далі ГО) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС), у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій від 22.06.2018 року за №2789/ІПК/15-32-12-02-19.

У позовній заяві позивач зазначив, що ГО відповідно до рішення № 902 від 29.03.2017 року присвоєно ознаку неприбутковості і включено до реєстру неприбуткових установ та організацій. Для своєї діяльності ГО використовує земельну ділянку, яка розташована на території Білгород-Дністровської міської ради за адресою: 67772, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, ПЛАТФОРМА "СОНЯЧНА" ПРИЧАЛ № 79 та належить ГО на праві Державного акту на право постійного користування землею від 12.11.2001 року.

Згідно ст. 10 ПКУ до місцевих податків відноситься земельний податок, та місцеві ради обов'язково установлюють місцеві податки на своїй території. До компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься також прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства преференцій по місцевих податках і зборах (ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Затоківською селищною радою було прийнято рішення від 31.03.2017 року №192 «Про затвердження Положення про порядок обчислення та справляння місцевих податків та зборів на території смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області» (далі Рішення від 31.03.2017 року №192), п.4.2 якого передбачена ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання - встановлюється у розмірі 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Проте, у п. 4.1 цього рішення зазначено, що, зокрема, неприбутковим організаціям, встановлюється ставка податку у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

На думку позивача з урахуванням принципу встановленого п. 4.1.4 ст.4 ПКУ щодо презумпції правомірності рішень платника податку, застосуванню підлягає спеціальна норма - п. 4.1 рішення.

ГО звернулось до ГУ ДФС про надання індивідуальної податкової консультації щодо розміру сплати земельного податку. ГО отримало індивідуальну податкову консультацію, що як постійний землекористувач, для обчислення податкових зобов'язань має застосовувати ставку, визначену п. 4.2. Рішення від 31.03.2017 року № 192, тобто ставка податку має складати 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Позивач із даним висновком індивідуальної податкової консультації не згоден, вважає його протиправним, оскільки оскаржувана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам п. 52.3. ст. 52 ПКУ щодо обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства. Консультація складається лише з описової частини звернення ГО, а висновок нічим не обґрунтований.

Також позивач зазначив, що рішенням Затоківської селищної раду № 637 від 22.06.2018 року було внесено зміни до п. 4.2 Рішення від 31.03 2017 р. № 192 та п. 4.2. викладено в новій редакції, у перелік суб'єктів, які не сплачують земельний податок за ставкою 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки включені неприбуткові організації.

Позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи відбудеться за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін у справі за наявними матеріалами.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Відповідачем наданий відзив на адміністративний позов 22.08.2018 року(а.с.68-70), в якому просив відмовити у його задоволенні.

У відзиві представник відповідача зазначив, що позивач 24.05.2018 року звернувся до ГУ ДФС в Одеській області із запитом про надання індивідуальної податкової консультації, просив роз'яснити чи має право ГО з урахуванням спеціальної норми - п. 4.1 Рішення від 31.03.2017 року № 192 сплачувати податок за використання земельної ділянки, що знаходиться у користуванні у розмірі 1 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Головне управління ДФС в Одеській області 22.06.2018 року було складено та направлено на адресу заявника податкову консультацію № 2789/ІПК/15-32-12-04-19.

У відповідності до п. 34 та 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 73 вищезазначеного Закону акти ради прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території. Відповідно до п. 4.2 Рішення, яке діяло в старій редакції, до внесених змін рішенням Затоківської селищної ради від 22.06.2018 року № 637, ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності, сільськогосподарських угідь та п.п. 4.3, п. 4.5 Рішення) у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначено, що організація як постійний землекористувач для обчислення податкових зобов'язань з Податку має застосовувати ставку, визначену п. 4.2 Рішення.

Представник відповідача зазначив, що індивідуальна податкова консультація від 22.06.2018 року за № 2789/ІПК/15-32-12-02-19 надавалась на підставі наявного та чинного на той час рішення Затоківської селищної ради від 31.03.2017 року № 192 за відсутності внесених до нього змін, а позивач посилається на необґрунтованість наданої консультації з огляду на внесення змін у рішення Затоківської селищної ради від 31.03.2017 року № 192 згідно рішення Затоківської селищної ради від 22.06.2018 року № 637.

Рішення Затоківської селищної ради від 22.06.2018 року № 637 було оприлюднено 3 липня 2018 року на офіційному сайті Затоківської селищної ради.

Представник відповідача зауважує, що з огляду на приписи акту органу місцевого самоврядування для неприбуткової організації в рамках вимог п. 4.2 Рішення від 31.03.2017 року № 192 відсутні виключення щодо сплати земельного податку у розмірі 3 відсотка від нормативно грошової оцінки у разі знаходження земельної ділянки на праві постійного користування.

Відповідне виключення з'явилось лише за рішенням Затоківської селищної ради від 22.06.2018 року № 637, яке набрало законної сили 03.07.2018 року, що на думку представника відповідача лише підтверджує надання ГУ ДФС 22.06.2018 року обґрунтованої індивідуальної податкової консультації, яка повністю відповідає чинним на той час вимогам законодавства.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.73-75), в який просив задовольнити позов та зазначив, що саме у зв'язку з колізією в рішенні Затоківської селищної ради від 31.03.2017 р. №192 стосовно ставок податку на земельну ділянку, ГО звернулась до ГУ ДФС про надання податкової консультації, але відповіді на питання заявником від органу ДФС отримано не було, сама консультація складалась лише з описової частини звернення заявника, а висновок даної консультації був суб'єктивним та нічим не обґрунтованим.

Представник позивача не згодний з позицією відповідача, який у відзиві зазначив, що рішення Затоківської селищної ради № 637 від 22.06. 2018 року зі змінами до п. 4.2 рішення від 31.03.2017 року № 192 лише підтверджує надання Головним управлінням ДФС обґрунтованої індивідуальної податкової консультації, яка повністю відповідає чинним вимогам законодавства, які діяли до внесення змін до п. 4.2. даного Рішення. ГО була вимушена із власної ініціативи з метою усунення колізії п.4.1 та п.4.2 Рішення звернутися до Затоківської селищної ради для визначення розміру податку за плату користування земельною ділянкою.

Представник позивача зазначив, що внесення Затоківською селищною радою змін до п. 4.2. Рішення жодним чином не підтверджує обґрунтованості наданої індивідуальної податкової консультації. Також ГО вважало необхідним зазначити, що нею оскаржується сам факт необґрунтованості і незаконності даної податкової консультації, яка не містить обґрунтувань застосування норм законодавства та висновку практичного використання таких норм законодавства.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що Громадська організація "Товариство любителів спортивного риболовства "Сонячний"-Причал №79" зареєстрована 19.11.1998 року (а.с.9-18, 37-41).

Рішенням Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №902 від 29.03.2017 року на підставі пп.133.4.5 п.133.4 ст.133 ПКУ та реєстраційної заяви за формою №1-РН позивачу присвоєно ознаки неприбутковості. Згідно з вказаним рішенням ГО включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій безперервно з 10.09.2003 року (а.с.27).

Згідно з пп.14.1.121 ст.14 ПКУ неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п.133.4 ст.133 цього Кодексу.

ГО на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ОД №004505 є землекористувачем земельної ділянки 4,4193га за адресою смт. Затока платформа «Сонячна» виданого 12.11.2001 року (а.с.19-25).

ГО, як землекористувач, відповідно до ст.269 ПКУ є платником земельного податку.

Згідно зі ст.10 ПКУ земельний податок є місцевим. Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків та зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Статтею 284 ПКУ встановлені особливості оподаткування платою за землю. Згідно з п.284.1 ст.284 ПКУ органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Затоківською селищною радою було прийнято Рішення від 31.03.2017 року №192 (а.с.28-29,52-54). Вказаним рішенням встановлено, зокрема, що комунальним підприємствам та фінансовим установам комунальної форми власності смт Затока м. Білгород-Дністровський, лікувально-оздоровчім закладам профспілок України, неприбутковими організаціями та власниками викуплених земельних ділянок встановлюється ставка податку за земельні ділянки у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки (п. 4.1 Рішення).

Ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності, сільськогосподарських угідь та п.п. 4.3, 4.5 рішення) встановлюється у розмірі 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 4.2 Рішення).

Позивач, який є неприбутковою організацією, вбачаючи колізію у вказаних п.4.1 та 4.2 Рішення від 31.03.2017 року №192, з посиланням на п.4.1.4 ст.4 ПКУ щодо презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативного акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого орану, звернувся до ГУ ДФС про надання індивідуальної податкової консультації щодо розміру земельного податку, а саме: чи має право ГО, з урахуванням спеціальної норми - п. 4.1. Рішення від 31.03.2017 р. №192 - сплачувати податок за використання земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ГО у розмірі 1 відсотка від її нормативної грошової оцінки (а.с.31-32).

Листом від 27.06.2018 року №9796/10/15-32-12-04-21 ГУ ДФС повідомило позивача про реєстрацію відповідно до п.52.5 ст.52 ПКУ індивідуальної податкової консультації на його звернення та надає таку консультацію (а.с.33).

Згідно з податковою консультацією від 22.06.2018 року за №2789/ІПК/15-32-12-04-19 «Про плату за землю» позивача повідомлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення згідно із законодавством питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пп. 34,35 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Обов'язковість виконання актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлена п.1 ст.73 Закону.

Відповідно до п. 4.2 Рішення ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності, сільськогосподарських угідь та п.п. 4.3, п. 4.5 Рішення) у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, ГО, як постійний землекористувач, для обчислення податкових зобов'язань з податку має застосовувати ставку, визначену п.4.2 Рішення.

Також в податковій консультації зазначено, що вона має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (а.с.34-35).

Пунктом 53.2 с т.53 ПКУ встановлено, що платник податків може оскаржити до надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Позивач скориставшись наданим йому правом звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій від 22.06.2018 року за №2789/ІПК/15-32-12-02-19.

Суд вважає, що зазначена індивідуальна податкова консультація є необґрунтованою та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктами 52.1, 52.2 ст.52 ПКУ встановлено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з п.52.3 ст.52 ПКУ за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Судом встановлено, що позивач звернувся за податковою консультацією з мотивів наявності колізію та неоднозначності у тлумаченні Рішення Затоківської селищної ради від 31.03.2017 року №192 щодо ставки земельного податку та наданих органом місцевого самоврядування пільг щодо його сплати, у тому числі щодо сплати вказаного податку ним як неприбутковою організацією.

Вказаним рішенням встановлено, зокрема, що комунальним підприємствам та фінансовим установам комунальної форми власності смт Затока м. Білгород-Дністровський, лікувально-оздоровчім закладам профспілок України, неприбутковими організаціями та власниками викуплених земельних ділянок встановлюється ставка податку за земельні ділянки у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки (п. 4.1 Рішення).

В той же час згідно з п.4.2 Рішення ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності, сільськогосподарських угідь та п.п. 4.3, 4.5 рішення) встановлюється у розмірі 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, незважаючи на відсутність неприбуткових організацій у переліку виключених з тих, що сплачують податок у розмірі 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки у п.4.2 Рішення, таки організації зазначені у п.4.1 Рішення, як таки, що сплачують податок за ставкою у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки.

Проте щоб уникнути негативних наслідків щодо сплати земельного податку позивач звернувся до ГУ ДФС за індивідуальною податковою консультацією.

В індивідуальній податковій консультації від 22.06.2018 року за №2789/ІПК/15-32-12-04-19 «Про плату за землю» позивача повідомлено про те, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення згідно із законодавством питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пп. 34,35 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Але вказані норми були зазначені і самим запитувачем індивідуальної податкової консультації.

Також в індивідуальній податковій консультації від 22.06.2018 року зазначено, що відповідно до п. 4.2 Рішення ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності, сільськогосподарських угідь та п.п. 4.3, п. 4.5 Рішення) у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, ГО як постійний землекористувач для обчислення податкових зобов'язань з податку має застосовувати ставку, визначену п.4.2 Рішення.

Зміст індивідуальної податкової консультації свідчить про відсутність зазначення наявності у Рішенні Затоківської селищної ради від 31.03.2017 року №192 іншого пункту, а саме п.4.1, який встановлює для неприбуткових організацій ставку земельного податку у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки.

Проте саме з підстав наявності п.4.1 та п.4.2 в Рішенні, які мають незначну колізію позивач звернувся за індивідуальною податковою консультацією щодо практичного використання вказаних норм.

З урахуванням викладеного суд вважає, що є обґрунтованими доводи позивача, що надана йому індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам до такої консультації, визначених у п.52.3 ст.52 ПКУ, а саме обов'язковості зазначення опису питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

В індивідуальній податковій консультації від 22.06.2018 року фактично відсутній опис питання, що порушувався позивачем, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у його зверненні, а саме позивач запитував не просто розмір ставки відповідно до Рішення від 31.03.2017 року №192, як це зазначено у податковій консультації, а застосування ним п.4.1 Рішення щодо ставки для неприбуткових організацій.

Відсутність опису запиту відповідно потягло відсутність обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідачем не надана оцінка доводам позивача викладеним у запиті щодо практичного використання ним саме п.4.1 Рішенні, а саме посилання позивача на застосування п. п.4.1.4 ст.4 ПКУ щодо презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативного акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого орану.

Проте суд вважає таки доводи обґрунтованими. Також з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява N 39766/05), "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Роз'яснення контролюючого органу у наведеній редакції податкової консультації не можуть вважатися такими, що надають роз'яснення платнику податків стосовно практичного використання норми закону.

Судом також встановлено, що рішенням Затоківської селищної ради № 637 від 22.06. 2018 року було внесено зміни до п. 4.2. рішення від 31.03.2017 р. № 192, та п. 4.2 викладено в наступній редакції: « 4.2. Ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності, неприбуткових організацій, сільськогосподарських угідь тап.п. 4.З., 4.5. рішення) встановлюється у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки).»

Суд вважає неспроможними доводи відповідача про те, що його податкова консультація була правомірною, оскільки надана з урахуванням редакції п.4.2 Рішення до внесення у вказаний пункт змін, а внесені зміни свідчать про обґрунтованість індивідуальної податкової консультації, яка повністю відповідає вимогам законодавства. Навпаки, внесення змін рішенням від 22.06.2018 року №637 Затоківською селищною радою у п.4.2 Рішення від 31.03.2017 року №192 свідчить про обґрунтованість позиції позивача що він як неприбуткова організація повинен платити земельний податок за ставкою у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки відповідно до п.4.1 Рішення.

Зміни стосувалися лише того, що у п.4.2 неприбуткові організації були включені у перелік організацій, які не повинні плати земельний податок у розмірі у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, тобто вказані зміни стали чітко співвідноситися з п.4.1 Рішення та виключали неоднозначність у тлумаченні вказаних норм. Проте саме аналіз та тлумачення п.4.1 та п.4.2 Рішення, про що просив запитувач податкової консультації, відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій від 22.06.2018 року за №2789/ІПК/15-32-12-02-19, підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому п.53.2 встановлені наслідки скасування судом податкової консультації, а саме скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язаний надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, із вимог закону витикає обов'язок ГУ ДФС надати позивачу індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з ГУ ДФС за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2,9, 12,139,242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Громадської організації "Товариство любителів спортивного риболовства "Сонячний"-Причал №79" (67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, платформа «Сонячна», причал №79, код ЄДРПОУ 26365408) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул.. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС в Одеській області, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій від 22.06.2018 року за №2789/ІПК/15-32-12-02-19.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Громадської організації "Товариство любителів спортивного риболовства "Сонячний"-Причал №79" судові витрати у сумі 1762,00 гривень.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.