Рішення № 76626740, 24.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року № 810/4182/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги за встановленою II групою інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи на 16 травня 2016 р.;

- зобов'язати відповідача у зв'язку із встановленням позивачу II групи інвалідності виплатити позивачу недоотриману одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи на 16 травня 2016 р., в сумі 290000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 22 січня 2016 р. звільнений з поліції за станом здоров'я, має втрату 70% працездатності, є інвалідом II групи, захворювання пов'язане з проходженням служби в міліції. Вважає, що за таких обставин він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" та абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму. Стверджує, що описовою частиною постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. було зобов'язано відповідача скласти висновок та прийняти рішення про призначення виплати позивачу допомоги саме в такому розмірі шляхом видання відповідного наказу. Відповідач лише частково виконав рішення суду, склавши висновок та видавши наказ про виплату допомоги в 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму, а не в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, чим порушив права позивача. В обґрунтування правової позиції посилається на постанову Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 810/2646/16 (а.с. 2-6).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 7 вересня 2018 р.

21 серпня 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав. Зазначив, що в описовій частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. № 357/13359/16-а чітко викладено, що рішення суду першої інстанції щодо обрання способу захисту порушених прав позивача щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в міліції суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. ним виконано в повному обсязі: на підставі протоколу № 11 та висновку від 20 квітня 2018 р. затверджено та прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу в 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму в сумі 158580 грн. відповідно до вимог пп. "б" п.4. ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію".

28 серпня 2018 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погодився з відзивом і вважає, що він не спростовує викладені позивачем обставини, зокрема, встановлені судами по справі № 357/13359/16-а. Зазначає, що відповідач застосовує зовсім інші норми матеріального права, ніж ті, які було встановлено в описовій частині рішення в адміністративній справі № 357/13359/16-а. Стверджує, що відповідач повинен був виконувати це рішення з урахуванням того, що постанова суду 1-ї інстанції не скасована і в її описовій частині відсутні норми права, які використовує відповідач в обґрунтуванні обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

7 вересня 2018 р. представники сторін у судовому засіданні подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 7 вересня 2018 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наявних в цій адміністративній справі рішень суду першої та апеляційної інстанції в адміністративній справі № 357/13359/16-а встановлено, що у період з 15 лютого 1997 р. по 6 листопада 2015 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ - в ГУ МВС України в Київській області. Із 7 листопада 2015 р. на підставі наказу №1о/с від 7 листопада 2015 р. позивача зараховано на службу в Головне управління Національної поліції в Київській області. Із 22 січня 2016 р. позивача - старшого лейтенанта поліції, інспектора Рокитнянського ВП ГУ НП в Київській області, звільнено зі служби в поліції.

Згідно з свідоцтвом про хворобу № 14/Зв від 15 січня 2016 р. захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а згідно з копією довідки МСЕК серії АВ №0214486 із 16 травня 2016 р. позивачу встановлено другу групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У позивача ступінь втрати професійної працездатності становить 70 %.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 р. в адміністративній справі №357/13359/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено. Зокрема, було визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, викладену в листі від 26 вересня 2016 р. №29/М-596 у проведені виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. в цій адміністративній справі №357/13359/16-а апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області задоволено частково, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року змінено, викладено абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги". В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Постанова набрала законної сили 27 липня 2018 р.

23 квітня 2018 р. позивач звернувся до відповідача зі скаргою про невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р.

Листом відповідача від 17 травня 2018 р. № 29/М-554 позивача повідомлено, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р. виконано в повному обсязі. Зазначено, що протоколом засідання комісії Головного управління Національної поліції в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 20 квітня 2018 р. № 11, матеріали, що були подані до Головного управління 28 березня 2018 р., затверджені на виплату, видано наказ про призначення та виплату одноразової грошової допомоги від 24 квітня 2018 р. №869, подано до Національної поліції України розрахунок потреби в коштах на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 158580 грн (а.с. 9).

Позивач не погоджується із розміром нарахованої одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію".

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07 листопада 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Разом з тим, за змістом пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Судом встановлено, що 07.11.2015 позивача прийнято на службу до Національної поліції, тобто, з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію", а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги із січня 2016 р. урегульовано Порядком № 4.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року №916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4 роз'яснено значення терміну "пов'язаного з проходженням служби в поліції", що визначає випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського. Так, пов'язаною з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) є обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Предметом спору у цій справі є визначення розміру одноразової грошової допомоги та застосування норм матеріального права щодо виплати цієї допомоги особам, що проходили службу в органах внутрішніх справ або в поліції, в залежності від дати їх звільнення, органу, в якому вони проходили службу, та дати встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу на те, що як відповідно до Порядку № 850, так і відповідно до Порядку № 4, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції чи поліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як установлено судом, позивач отримав статус інваліда ІІ групи 16 травня 2016 р. по захворюванню, пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Отже із 16.05.2016 на підставі приписів пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 4 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

За змістом підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Оскільки позивачу з 16 травня 2016 р. встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон України "Про Національну поліцію", то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію".

З огляду на зазначене, оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 4.

Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги саме в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму згідно з Порядком №850 та на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" і абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", суд зазначає, що вони є помилковими.

Як зазначалось раніше, згідно з пунктом 15 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави для висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України "Про Національну поліцію". У зв'язку з цим суд зауважує, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом України "Про Національну поліцію", а не Законом України "Про міліцію", оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби в Національній поліції України. Це означає, що одноразова грошова допомога позивачу має визначатись на підставі норм Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №4.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 5 червня 2018 р. у справі № 810/2646/16, від 31 липня 2018 р. у справі № 761/22895/17 і відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тому суд погоджується з посиланням позивача на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 р. у справі № 810/2646/16, який спростовує обґрунтування позову. Зокрема, у цій постанові Верховним Судом зазначено, що "право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплату одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом №565-XII, оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського. Оскільки позивачу з 05 квітня 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату)".

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин (встановлення позивачу інвалідності та звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги) та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Щодо посилання позивача на не виконання відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р., суд зазначає, що ці твердження є помилковими.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виконано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 р.: протоколом №11 від 20 квітня 2018 р. вирішено призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у сумі 158000 грн., а 24 квітня 2018 р. видано наказ № 869 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, зокрема щодо інспектора Рокитнянського відділу поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1.

Як встановлено судом, при вирішенні питання про застосування норм законодавства для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідачем правильно застосовано положення Закону України "Про Національну поліцію" та наказу МВС України від 11 січня 2016 р. № 4 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського".

Отже, судом встановлено, що рішення Головного управління Національної поліції в Київській області про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у розмірі 158580 грн, що дорівнює 90-кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності позивачу, прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, здійснюючи нарахування одноразової грошової допомоги, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розмір виплати вказаної допомоги, та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій, що оскаржувалися позивачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у передбаченому чинним законодавством розмірі не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Київській області, адреса : вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного рішення суду 24 вересня 2018 року