Постанова № 76625915, 19.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/688/2018(м)

265/1732/16-ц

Єдиний унікальний номер 265/1732/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/688/2018(м)

Головуючий в 1 інстанції Міхєєва І.М.

Доповідач: Биліна Т.І.

Категорія 30

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Баркова В.М., Пономарьової О.М.,

за участю секретаря Тулянкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди внаслідок вчинення злочину, -

в с т а н о в и л а :

14 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» (далі ТОВ «ДАЭМ»), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ПАТ «СГ «ТАС»), третя особа: ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди внаслідок вчинення злочину.

Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2012 року в 23.25 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MercedesBenzActros», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом самоскидом, рухаючись по автодорозі Слов'янск - Донецьк - Маріуполь, порушив ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем «MercuriTracer», що був у статичному стані, а також наїзд на пішохода ОСОБА_3 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці. Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2013 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. ОСОБА_3 був чоловіком його матері, вони жили разом за адресою: АДРЕСА_1. Позивач посилається на те, що внаслідок загибелі ОСОБА_3 він зазнав значної моральної шкоди, оскільки фактично після смерті його рідного батька, ОСОБА_3 замінив йому батька. Він турбувався про нього, займався вихованням та утриманням разом із матір'ю. Моральна шкода полягає в тому, що він фактично вдруге втратив батька, залишився без його турботи та піклування, в зв'язку з чим почуває себе неповноцінно та емоційно подавлено. Оскільки власником автомобілю «MercedesBenzActros» є ТОВ «ДАЭМ», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», а водій ОСОБА_4 на час ДТП знаходився у трудових відносинах з підприємством ТОВ «ДАЭМ», то позивач з урахуванням збільшених позовних вимог просив у відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ДАЭМ» стягнути на його користь 90000 гривень, а з ПрАТ «Страхова група «ТАС» - 5000 гривень, посилаючись на навмисне затягування відповідачем ТОВ «ДАЭМ» судового розгляду справи.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ДАЭМ», ПрАТ «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди внаслідок вчинення злочину - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДАЭМ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що не можна вважати рішення суду справедливим, оскільки за період часу розгляду даної справи суттєво змінилось соціальне-економічне життя в країні, підвищилась плата за комунальні послуги та ціни, а з 01 січня 2017 року збільшився розмір мінімальної заробітної плати, яка складає 3200 грн. Фактично за гибель близької людини суд стягнув менше восьми мінімальних заробітних плат. При цьому, аргументовано не зазначив чому саме 25 000 грн. з ТОВ «ДАЭМ» є достатнім грошовим розміром для відшкодування моральної шкоди позивачу. Також вважає безпідставним аргументом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди те, що вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року на користь матері позивача, як дружині загиблого, було стягнуто з ТОВ «ДАЭМ» в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн., оскільки даний факт не співвідноситься з моральною шкодою, яка була завдана саме позивачу. Висновок суду стосовно невідповідності дій потерпілого ОСОБА_3 під час ДТП є неправильним, оскільки останній загинув в наслідок травм ДТП, в скоєні якого винна третя особа у даній справі. Ні у яких судових рішеннях не зазначено про наявність у загиблого вини у вчиненні ДТП, тому судом неправильно застосовано норму ст. 1193 ЦК України.

У судове засідання апеляційного суду позивач, представники відповідачів та третя особа не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були попереджені належним чином, підтвердженням чого є телефонограми, зареєстровані в журналі телефонограм Апеляційного суду та направлені сторонам повістки. (т.2 а.с.13-18)

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Відповідно положень ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що завдана позивачу моральна шкода полягає у душевних стражданнях і переживаннях, яких він зазнав у зв'язку зі смертю вітчима, змушену зміну звичайного укладу життя. Визначаючи розмір моральної шкоди судом враховані засади розумності, виваженості та справедливості, а також обставини смерті ОСОБА_3, який загинув внаслідок травм від ДТП, скоєного третьою особою, а також через особисте необережне порушення правил дорожнього руху.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що в повній мірі відповідають обставинам справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 2005 року. ОСОБА_3, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час ДТП у віці 47 років. ОСОБА_1 - позивач по справі - є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 35 років, по що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3, видане 13 березня 2000 року Іллічівським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Маріуполя Донецької області. (а.с. 5, 17, 18, 19).

Як вбачається з довідок, виданих ОСБЖБ «Іллічівець-23», ОСОБА_1 з 05 вересня 2009 року по 01 червня 2016 року фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, разом із мамою ОСОБА_7, батьком ОСОБА_3, а також братами та сестрою (а.с. 21, 85).

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2013 року, зміненим в частині покарання винного, ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.286 КК, порушення вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок яких виникла дорожньо-транспортна пригода із суспільно-небезпечними наслідками у вигляді спричинення смерті ОСОБА_3. (а.с. 6-16)

Даним вироком встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 23-23 год, керуючи технічно справним автомобілем «MercedesBenzActros», державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом самоскидом, рухаючись по автодорозі Слов'янск - Донецьк - Маріуполь, ОСОБА_2 порушив ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем «MercuriTracer», що був у статичному стані, а також наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Даним судовим рішенням також встановлено, що автомобіль «MercedesBenzActros», державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом самоскидом, належить відповідачу ТОВ «ДАЭМ», і водій ОСОБА_2 на час ДТП виконував трудові обов'язки в даному підприємстві.(т.1 а.с.6-16)

Як вбачається з Полісу № АВ/6982714 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ТОВ «ДАЭМ» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами на забезпечений транспортний засіб - автомобіль «MercedesBenzActros», державний номер НОМЕР_2, в ПрАТ «Страхова група «ТАС», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 100000 грн .(а.с.143).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обставинами встановленими судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділові репутації фізичної або юридичної особи. Як вказує законодавець, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодуванні моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості її реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснено п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. №4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Пунктом 3 вищевказаної постанови роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або без діяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 загинув внаслідок травм від ДТП, в скоєнні якого вина ОСОБА_2 встановлена вироком суду. Разом з тим, у вироку зазначено про невідповідність дій потерпілого ОСОБА_3 під час ДТП Правилам дорожнього руху України. Із вказаного вироку вбачається, що «пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_8 частково знаходилися на смузі руху керованого підсудним автомобіля», вказана поведінка не є належною та безпечною відповідно положень Правил дорожнього руху.

За положеннями ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив відшкодування спричиненої шкоди в розмірі 25000грн. та поклав відповідальність по її компенсації на ТОВ «ДАЭМ»

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ПАТ «СГ «ТАС», суд вірно застосував положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач не є усиновленою дитиною загиблого.

Пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір морального відшкодування, врахував характер правопорушення, конкретні обставини загибелі ОСОБА_3, який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача як пасинка загиблого, а також вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання суду на врахування розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої за вироком суду на користь дружини загиблого, заслуговують на увагу, проте, вони не вплинули на визначення розміру відшкодування моральної шкоди у даній справі.

Вирішуючи спір суд, встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів обговорені, вони не є переконливими та не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: В.М. Барков

О.М. Пономарьова