Постанова № 76625526, 18.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 564/2708/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Цвіркун О.С. Провадження № 22-ц/773/1019/18 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Матвійчук Л.В., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання Савчук О.В.

за участю: відповідача, представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивує тим, що 20 лютого 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на суму 50000 доларів США зі сплатою 14, 86 % річних за користування кредитом на строк до повного погашення кредиту. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно умов якого позичальник передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 84,2кв.м., незавершений будівництвом будинок загальною площею 159,5кв.м. та земельну ділянку площею 0,0925 га, що розташовані по АДРЕСА_1

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами.

Позичальник ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 16 жовтня 2014 року в нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 1141475грн.99 коп., із яких за тілом кредиту - 604010 грн 06 коп, за відсотками - 537465 грн 93 коп, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_2. та у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2007 року, укладеним між відкритим акціонерним товаристовм «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, у розмірі 90252, 20 доларів США, у рахунок виконання якого звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 84,2 кв. м; незавершений будівництвом будинок загальною площею 159,5 кв. м; земельну ділянку площею 0,0925 га, які розташовані по АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, просить його скасувати. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, право звернення позивача з позовом підтверджується сумнівними копіями договору купівлі - продажу прав вимоги; судом не застосована позовна давність за його заявою; судом проігноровані норми Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 50 тис. дол. США зі сплатою 14,86 % річних на термін до 19 лютого 2012 року включно (а. с. 6-10).

На забезпечення виконання зобов'язань цього ж дня між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 84,2 кв. м, незавершений будівництвом будинок загальною площею 159,5 кв. м та земельну ділянку площею 0,0925 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

Майно, яке передане ОСОБА_1 у іпотеку є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у відповідності до ст.ст. 60, 61 СК України, та знаходиться по АДРЕСА_1. Ці обставини визнані сторонами, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 20 лютого 2007 року, посвідченої Семенюк С.І., приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу, р.№ 417, остання надала свою згоду на посвідчення договору іпотеки.

За договором купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_2. за кредитним договором станом на 19 січня 2015 року становить 90 252, 60 доларів США, із яких: 46636, 50 доларів США - заборгованість за кредитним договором, 43616, 10 доларів США - заборгованість за відсотками (а. с. 75).

28 грудня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фокіною А.Б. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму заборгованості 46636,50 доларів США.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин справи і відповідно до вищенаведених норм матеріального права суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог та стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема в частині третій цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьоїстатті 533 ЦК України і висновок суду про стягнення заборгованості в іноземній валюті є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк пропустив строк позовної давності для звернення із позовом є безпідставними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору від 20 лютого 2007 року кінцевим строком повернення кредиту сторонами визначено 19 лютого 2012 року, кінцевий строк повернення кредиту не змінювався, а тому станом на дату звернення із позовом до суду, 20 листопада 2014 року, строк позовної давності за вимогами ПАТ «Дельта Банк» про повернення кредиту в цілому не сплив.

При цьому звернення банка до нотаріуса із вимогою про вчинення виконавчого напису не можна вважати зміною строку виконання зобов'язань згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки кредитор просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а не повернути кредит у повному обсязі достроково. Виконавчий напис від 28 грудня 2007 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконаний і постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ від 23.06.2014 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто органу, який його видав. В матеріалах справи міститься вимога ВАТ «Кредитпромбанк» від 20.08.2007 року про необхідність сплати простроченої заборгованості по поверненню кредиту, суми простроченої заборгованості по процентах, пені на суму простроченого платежу по кредиту, пені на суму простроченого платежу по відсотках, що не можна вважати зміною банком строку виконання основного зобов'язання.

Договір про відступлення права вимоги та про передачу права за договорами забезпечення від 26.06.2013 року відповідає вимогам законодавства щодо цих договорів та відповідачем не оспорювався, а тому покликання на його сумнівність судом до уваги не приймається.

Щодо покликань відповідача в апеляційній скарзі на те, що оскільки згідно кредитного договору кредит був отриманий у валюті - доларах США, то на стягнення іпотечного майна діє мораторій відповідно до ЗУ «Про мораторій та стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті колегія суддів виходить з такого.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачено підстав для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого пунктом 3 цього Закону. Отже, положення вказаного Закону застосовуються вже на стадії виконання рішень.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором 46636,5 доларів США та заборгованість за процентами - 43616,1 доларів США, а всього 90252,2 доларів США, а також звернув стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за цим договором в розмірі 90252,2 доларів США.

Стягуючи з позичальника в користь банку проценти в сумі 43616,10 доларів США, суд першої інстанції виходив з розрахунку, наданого банком, відповідно до якого розмір процентів розраховано станом на 19.01.2015 року. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що строк дії кредитного договору закінчився 19 лютого 2012 року.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, в даному випадку до 19 лютого 2012 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

До Костопільського районного суду ПАТ «Дельта Банк» подавався розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за договором кредиту від 20.02.2007 року станом на 19.01.2015 року, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» 26.06.2013 року прийнято на баланс право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредитпромбанк» із сумою простроченої заборгованості за кредитом 46636, 50 доларів США та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 32604, 74 доларів США. Заборгованість за кредитом в розмірі 46636,5 доларів США на 19.02.2012 року підтверджується витягом з додатку до договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», розрахунком заборгованості за договором кредиту та не заперечувалась відповідачами. Розрахунок нарахованих процентів помісячно, з якого вбачається розмір заборгованості по відсотках із зазначенням суми сплачених відсотків, ПАТ «Дельта Банк» надано, лише починаючи з 26.06.2013 року (після купівлі-продажу 26.06.2013 року прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредитпромбанк»). Детального розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами до 26.06.2013 року до матеріалів справи банком не долучено, лише зазначено загальну суму простроченої заборгованості за кредитом та відсотками станом на 26.06.2013 року, тобто розрахунку заборгованості по процентах станом на дату закінчення дії кредитного договору 19.02.2012 року в матеріалах справи немає. Суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок процентів за кредитним договором в межах строку дії кредитного договору, враховуючи відсутність даних про період виникнення цієї заборгованості, суму сплачених позичальником платежів. На вимогу Апеляційного суду Рівненської області ПАТ «Дельта Банк» було подано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 16.03.2016 року, але також, починаючи з 26.06.2013 року, тобто з моменту переходу права вимоги до нового кредитора. При цьому, ПАТ «Дельта Банк» зазначено, що відомості по розрахунку заборгованості із дати укладення кредитного договору до дати переходу права вимоги до ПАТ «Дельта Банк» є наявними лише в розпорядженні первісного кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» (а.с.268).

Апеляційним судом Волинської області судове засідання у справі за даним позовом призначалось на 06.09.2018 року. В зв'язку з неявкою представника ПАТ «Дельта Банк» та з метою надання можливості представнику банку з'явитись і надати суду необхідні пояснення і докази щодо розміру заборгованості, розгляд справи було відкладено. Однак в наступне судове засідання представник банку не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до апеляційного суду ним було подано заяву про розгляд справи у відсутності представника ПАТ «Дельта Банк» на підставі наявних у справі документів. Так як на підставі наявного у справі розрахунку заборгованості ОСОБА_2 неможливо здійснити розрахунок заборгованості по процентах від дати укладення кредитного договору до закінчення дії кредитного договору.

Позивач не довів наявності у відповідача ОСОБА_2 заборгованості по процентам станом на 19 лютого 2012 року у вказаному розмірі - 43616, 1 доларів США, не надав належних та допустимих доказів на її підтвердження. Отже, сума процентів 43616, 1 доларів США не підлягає до стягнення. До стягнення підлягає сума заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту) в розмірі 46636, 5 доларів США. Рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнутого розміру заборгованості, зменшивши розмір заборгованості з 90252, 2 доларів США до 46636, 5 доларів США.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2015 року в даній справі в частині розміру заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором з 90252, 2 доларів США до 46636, 5 доларів США.

В абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення цифри та слова 90252, 2 (дев'яносто тисяч двісті п'ятдесят два долари США 20 центів) замінити на цифри та слова 46636, 5 доларів США (сорок шість тисяч шістсот тридцять шість доларів США 50 центів).

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: