Постанова № 76623647, 19.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/559/17м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Діброви Г.І.

секретар судового засідання - Федорончук Д.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача-1: Єрмаков А.В., за довіреністю;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Голуб І.О., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича

на рішення Господарського суду Одеської області

від 11 травня 2017 року

у справі №916/559/17

за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до відповідача Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича

про стягнення 465594,17 грн., розірвання договору та зобов'язання повернути нежитлові приміщення,-

суддя суду першої інстанції: Власова С.Г.

час та місце прийняття рішення: 11.05.2017р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 19.09.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича, відповідно до якого, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2017р. просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 395246,18 грн., 50343,36 грн. пені; 11857,39 грн. 3% штрафу; 3744,12 грн. компенсації податку на землю; 4403,12 грн. компенсації за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати, а також просить розірвати укладений між Головним квартирно-експлуатаціним управлінням Міністерства оборони України та Чернецьким Сергієм Михайловичем договір оренди від 26.04.2001р. №109/2001/Голов КЕУ нежитлових приміщень, загальною площею 455,7 кв.м., розташованих на території військового містечка №224 в Одеському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Чернецького Сергія Михайловича повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси зі складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 455,7 кв.м., розташованих на території військового містечка №224 в Одеському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що в порушення умов договору оренди нежитлових приміщень №109/2001/ГоловКЕУ від 26.04.2001р., укладеного між Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління та Приватним підприємцем Чернецьким Сергієм Михайловичем, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.

Так, прокурор вказує, що ФОП Чернецький С.М. не сплатив орендну плату за період з травня 2016р. по лютий 2017р., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 395246,18 грн., на яку відповідно нараховано пеню та 3% штрафу. Крім того, прокурор зазначає, що відповідач не сплатив орендодавцю вартість компенсації за комунальні та загально-експлуатаційні витрати і податку на землю.

Вказані обставини, на думку прокурора, є істотним порушенням договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., що є підставою для розірвання вказаного договору та повернення орендованого майна орендодавцю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. у справі №916/559/17 припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000, 00 грн., у зв'язку з частковою оплатою вказаної суми відповідачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року у справі №916/559/17 (суддя Власова С.Г.) позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Чернецького Сергія Михайловича на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси 385 246 грн. 18коп. основного боргу, 3744 грн. 12коп. компенсації податку на землю, 4403 грн. 12коп. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати, 43580 грн. 90коп. пені, 11 857 грн. 39коп. три відсотки штрафу. Розірвано договір №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., укладений між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Фізичною особою-підприємцем Чернецьким Сергієм Михайловичем оренди нежитлових приміщень загальною площею 455,7кв.м., розташованих на території військового містечка №224 в Одеському гарнізоні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Чернецького Сергія Михайловича повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси зі складанням акту приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 455,7кв.м., розташованих на території військового містечка №224 в Одеському гарнізоні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійснено розподіл судових витрат, в задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. в сумі 385246,18грн. за період з травня 2016р. - лютий 2017р., 3744,12грн. компенсації податку на землю за період вересень 2016р. - лютий 2017р., 4403,12грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період травень 2016р. - лютий 2017р.

Відтак, з урахуванням припинення провадження у справі №916/559/17 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10000,00грн., місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість вищевказаних сум та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що правомірним є нарахування відповідачу 3% штрафу у розмірі 11 857,39грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд вказав, що він є не правильним, оскільки позивачем не враховано коливання облікової ставки НБУ, з огляду на що, здійснивши власний розрахунок, суд прийшов до висновку про задоволення позивних вимог в цій частині на суму 43 580,90 грн.

Серед іншого, проаналізувавши договір оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. та правовідносини сторін, суд першої інстанції встановив, що мало місце прострочення відповідачем строків оплати орендних платежів, що є порушенням зобов'язання з боку відповідача за вказаним договором, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. З огляду на що, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. та про зобов'язання ФОП Чернецького С.М. повернути на користь Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Одеси зі складанням акту приймання-передачі орендоване майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Чернецький Сергій Михайлович звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в які відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року у справі №916/559/17 і відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що вказане рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Крім того, скаржник зазначає, що позов прокурора у даній справі заявлено в інтересах юридичної особи, яка не є власником майна, а є лише балансоутримувачем, тобто в інтересах не тієї особи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. у справі №916/559/17 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Принцевська Н.М., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року по справі №916/559/17 скасовано, провадження у справі №916/559/17 припинено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі №916/559/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), апеляційний господарський суд зазначив, що на момент прийняття господарським судом оскаржуваного рішення від 11 травня 2017 року діяльність ФОП Чернецького С. М. була припинена з 27 квітня 2017 року, що унеможливлює пред'явлення вимог до нього як до ФОП у порядку господарського судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №916/559/17 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. скасовано, справу №916/559/17 направлено до Одеського апеляційного господарського суду для продовження її розгляду.

Скасовуючи постанову апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, у разі, якщо стороною господарського спору є громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату прийняття судового рішення втратив цей статус, то зміна статусу, що відбулася після порушення провадження у справі, не зумовлює наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неправильне застосування апеляційним господарським судом статей 1, 12, 80 ГПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), через що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції не відбувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

19.07.2018р. матеріали господарської справи №916/559/17 надійшли до Одеського апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018р. за вх. №2150/18 справу розподілено на колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Діброви Г.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. розгляд справи №916/559/17 призначено на 19.09.2018р.

Представники Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича у судове засідання, призначене на 19.09.2018р., не з'явились, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 23.07.2018р.

Зокрема, судова колегія зазначає, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. про призначення апеляційної скарги до розгляду була направлена відповідачу на адресу місця проживання: 65089, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд.43, кв. 69.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до ухвали від 23.07.2018р. явка учасників процесу не визнавалась обов'язковою.

У судовому засіданні 19.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича, заслухавши представників прокуратури та позивача-1, колегія суддів встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2001 року між Головним КЕУ МОУ (орендодавець) та ФОП Чернецьким С.М. (орендар) укладено договір оренди №109/2001/Голов КЕУ, за умовами якого орендар отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 455,7кв.м., у АДРЕСА_1, яке перебуває на балансі КЕЧ Одеського району. Договір діє до 26.04.2025р. (п.п.1.1., 10.1. договору, п.6 додаткової угоди №11д-с/КЕВ м. Одеси від 11.03.2004р.)

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.6. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.п.5, 9 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ№786 у 1995 році, зі змінами, і складає 4180,91грн. за рік. Орендна плата за базовий місяць оренди (лютий 2001р.) розраховується згідно з додатком №4 до цього договору та складає 355,76грн. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.4. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.7 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п.3.2. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У п.5.11. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.22 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. сторони передбачили, що орендар зобов'язується щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

За умовами п.5.13. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.23 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання додаткової угоди встановити прилади обліку тепло-, енерго-, водопостачання, укласти прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Пунктами 11, 45 додаткової угоди №07/д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. до договору оренди від 26.04.2001р. №109/2001/Голов КЕУ сторони Розділ 3 договору доповнили п. 3.8. наступного змісту: „3.8. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.". Пункт 10.4. договору викласти в наступній редакції: „10.4.1. Сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу".

За актом від 26.04.2001р. відповідач отримав майно, обумовлене договором №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., у користування.

Додаткові угоди до договору оренди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р., №109д-с/2007/КЕВ м. Одеси від 02.01.2007р. укладались між КЕВ м. Одеси та ФОП Чернецьким С.М.

В підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості по орендній платі КЕВ м. Одеси подало виписки по рахунку в УДКСУ за 24.03.2017р. на суму 2000,00грн., за 30.03.2017р. на суму 2000,00грн., за 31.03.2017р. на суму 1000,00грн., за 06.04.2017р. на суму 1000,00грн., за 10.04.2017р. на суму 2000,00грн., за 14.04.2017р. на суму 1000,00грн., за 20.04.2017р. на суму 1000,00грн.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди, відповідачем не було сплачено орендну плату за травень 2016 - лютий 2017 року, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За положеннями ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення умов договору, за період користування орендованим майном з травня 2016 по лютий 2017 року сплатив лише частину орендної плати, що вбачається з виписок по рахунку в УДКСУ за 24.03.2017р. на суму 2000,00грн., за 30.03.2017р. на суму 2000,00грн., за 31.03.2017р. на суму 1000,00грн., за 06.04.2017р. на суму 1000,00грн., за 10.04.2017р. на суму 2000,00грн., за 14.04.2017р. на суму 1000,00грн., за 20.04.2017р. на суму 1000,00грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують належне виконання останнім умов договору оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми орендної плати у розмірі 385246,18грн. за період з травня 2016р. - лютий 2017р., 3744,12грн. компенсації податку на землю за період вересень 2016р. - лютий 2017р., 4403,12грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період травень 2016р. - лютий 2017р., з урахуванням припинення провадження у справі №916/559/17 про стягнення частини суми основного боргу в розмірі 10000,00грн., є законними і обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача 50 343,36грн. пені за період з 15.06.2016р. по 20.03.2017р., 11 857,39грн. 3% штрафу.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського Кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.3.4. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.7 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п.3.2. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, апеляційний господарський суд вважає його правильним, відтак, дана позовна вимога підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів вказує, що правомірним є твердження суду першої інстанції про те, що позивачем при здійсненні розрахунку пені не було враховано коливання облікової ставки НБУ, з огляду на що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню на суму 43580,90 грн.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. з підстав несплати відповідачем орендної плати та повернення орендованого майна, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судова колегія зазначає, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дослідивши договір оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, судова колегія зазначає, що значне прострочення відповідачем строків оплати орендних платежів є порушенням зобов'язання з боку відповідача за вказаним договором, яке носить істотний характер, оскільки спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

За таких обставин, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. підлягає задоволенню.

З урахування викладеного, обґрунтованою є вимога прокурора про зобов'язання ФОП Чернецький С.М. повернути на користь Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Одеси зі складанням акту приймання-передачі орендоване майно.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника стосовно його неналежного повідомлення про дату і місце засідання суду, з огляду на те, що в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 11.05.2017р., з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною прокурором у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 06.03.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було проголошено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. у справі №916/559/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чернецького Сергія Михайловича- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. у справі №916/559/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений і підписаний 24.09.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Діброва Г.І.