Постанова № 76623641, 04.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 15/250-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Чорної Л.В.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представників:

від ТОВ "Нодексепт" - Семенюта О.Ю.,

від Державного агентства резерву України - Михайлюк А.З.,

від боржника - арбітражний керуючий Гончаров Д.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 26.04.2018 (повний текст складено 04.05.2018, суддя Пасько М.В.)

за заявою керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

в межах справи № 15/250-6

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" (код 36413760)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 задоволено заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи № 15/250-б та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт".

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2018, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні заяви про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 15/250-б, розгляд справи призначено на 14.08.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 задоволено заяву судді Остапенко О.М. про самовідвід у справі №15/250-б, матеріали справи передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 для розгляду справи № 15/250-б, у зв'язку з задоволенням заяви судді Остапенко О.М. про самовідвід, сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Чорна Л.В., Зубець Л.П.

Ухвалою від 15.08.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 15/250-б по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Чорна Л.В., Зубець Л.П., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018; розгляд справи №15/250-б призначено на 04.09.2018.

Керуючий санацією боржника у відзиві також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників провадження, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 порушено провадження у справі № 15/250-б про банкрутство ТОВ "Крампер Груп".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 введено процедуру санації у справі № 15/250-б, а ухвалою від 23.05.16 затверджено план санації боржника.

04.10.2016 керуючий санацією боржника звернувся до господарського суду у межах справи про банкрутство ТОВ "Крампер Груп" з заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.2010, укладений між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" з підстави невідповідності його цивільному законодавству, оскільки в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство, боржник безоплатно передав третій особі право вимоги на суму 3,6 млн. грн., внаслідок чого у боржника не залишилось активів, за рахунок яких можливо погасити вимоги кредиторів.

Заперечуючи доводи та вимоги заяви керуючого санацією та в основу доводів апеляційної скарги ТОВ "Нодексепт" посилається на рішення Господарського суду міста Києва від у справі № 48/100-15/154-2012, яким оспорюваний договір визнано дійсним, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви керуючого санацією.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" укладено договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 (далі - оспорюваний договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 оспорюваного договору первісний кредитор (боржник у даній справі) відступає, а новий кредитор (ТОВ "Нодексепт") набуває право вимоги належне первісному кредиторові, що виникло за договором купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 та договором купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009, укладеними між ТОВ "Крампер Груп" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (в особі Державного підприємства "Укрресурси").

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань за Договорами, у тому числі: отримання (стягнення) грошових коштів у сумі 3678720,65 грн.; поставки товару (зерна пшениці) за Договорами; стягнення штрафних санкцій.

Пунктом 2.1 оспорюваного договору встановлено, що відступлене право оцінюється сторонами у 3679638,65 грн.

Згідно п. 3.2 оспорюваного договору новий кредитор зобов'язаний протягом 30 днів з дати підписання даного договору сплатити (поставити) первісному кредитору вартість відступленого права (товар) у розмірі визначеному п. 2.1 Договору. Порядок розрахунків визначатиметься сторонами у додаткових угодах цього Договору.

На виконання оспорюваного договору, за твердженням керуючого санацією, боржник безоплатно передав ТОВ "Нодексепт" право вимоги виконання зобов'язання в розмірі 3679638,65 грн., під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим існують підстави для визнання такого договору недійсним.

Колегією суддів також встановлено, що протоколом про залік взаємних вимог від 11.06.2010 сторони врегулювали шляхом припинення взаємну кредиторську заборгованість в сумі 3679638,65 грн., а саме кредиторська заборгованість боржника перед ТОВ "Нодексепт" за договором купівлі-продажу векселів № 11/15 від 11.03.2010 на суму 4000000,00 грн. та кредиторська заборгованість ТОВ "Нодексепт" перед боржником за оспорюваним договором на суму 3679638,65 грн.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 12 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 10 статті 17 Закону про банкрутство встановлено, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржнику;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Додаткові підстави для визнання договорів недійсними, укладені за участю боржника встановлені ч. 11 статті 17 Закону про банкрутство.

Так, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Оспорюваний договір був вчинений боржником після порушення провадження у справі про його банкрутство, тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів відзначає, що за умовами оспорюваного договору боржник відчужив своє право вимоги (до Держматрезерву) на суму 3679638,65 грн., а згодом припинив свої взаємні зобов'язання перед іншим кредитором - ТОВ "Нодексепт" на вказану суму, в результаті чого останній отримав перевагу перед іншими кредиторами шляхом задоволення своїх вимог до боржника під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції чинній на дату укладання оспорюваного правочину).

З матеріалів справи також вбачається, що отримане від боржника право вимоги в розмірі 3679638,65 грн. було предметом спору у справі Господарського суду міста Києва № 48/100-15/154-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" до Державного агентства резерву України, Державного підприємства "Укрресурси", третя особа Державне підприємство "Укррезерв" про зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Державного підприємства "Укрресурси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" про визнання договору недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 у справі № 48/100-15/154-2012 за результатами нового розгляду справи первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" до Державного агентства резерву України задоволено частково, вилучено у Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" зерно пшениці 3 класу у кількості 6 999 тонн 65 кг, зерно пшениці 4 класу у кількості 1 019 тонн 737 кг, виявлене державним виконавцем у будь-яких місцях його зберігання.

Тобто, за оспорюваним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" отримало реальне задоволення своїх вимог, на відміну від боржника, який припинив свої кредиторські зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 у справі № 48/100 в задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Укрресурси" відмовлено повністю. У вказаній частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 у справі № 48/100 набрало законної сили.

Підставою для недійсності Договору відступлення позивач за зустрічним позовом стали доводи про відсутність на момент укладення оскаржуваного договору у ТОВ "Крампер Груп" права займатися підприємницькою діяльністю у зв'язку із порушенням господарським судом міста Києва справи про його банкрутство; відсутність у Товариства ліцензії на надання фінансових послуг; вчинення Договору відступлення внаслідок введення в оману.

За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про визнання дійсним оспорюваного договору, оскільки така вимога судом не розглядалась та, відповідно, не задовольнялась, а підстави зустрічного позову у справі № 48/100 є відмінними із підставами, які визначені керуючим санації боржника при звернення із заявою у даній справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які вони посилаються в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 15/250-б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Л.В. Чорна

Л.П. Зубець