Постанова № 76623529, 19.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа № 922/816/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків (вх. № 1268 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 (повний текст складено 29.05.2018) у справі № 922/816/18

за позовом Харківського національного медичного університету, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків

про стягнення 35 504,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/816/18 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на користь Харківського національного медичного університету заборгованість у розмірі 35504,60 грн., з яких: орендна плата складає 28323,67 грн., пеня у розмірі 5023,41 грн., штраф у розмірі 2157,52 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківському національному медичному університету в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" заборгованості в розмірі 35 504,60 грн.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що позивач не має права вимагати у відповідача виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів, оскільки позивач не відноситься до переліку осіб, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями державного майна, та не є стороною (орендодавцем за двостороннім договором оренди № 5936-Н від 13.07.2015.

Відповідач вважає безпідставним посилання на лист відповідача № 25 від 13.03.2018, як на підставу для стягнення заборгованості та поновлення позовної давності для нарахування пені та штрафу, посилаючись на фактичне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій № 37 від 11.07.2016; № 18 від 04.08.2016; № 18 від 12.08.2016.

Відповідач також посилається на не застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 215, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України до позовних вимог про стягнення пені та штрафу. При цьому, відповідач вважає, що з 29.08.2016, дати набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі № 922/1469/16, почався перебіг позовної давності щодо грошових вимог зобов'язань за договором оренди № 5936-Н від 13.07.2015, у тому числі до вимог про стягнення неустойки, який сплив.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 (головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/816/18. Призначено справу до розгляду на 11.07.2018.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з вимогами апеляційної скарги не погоджується, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/816/18 - без змін.

Позивач зокрема зазначає про те, що факт користування відповідачем орендованим приміщенням у період з березня 2016 року по серпень 2016 року встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 922/3360/17. Позивач вказує на те, що ТОВ "Інверс-Тім" визнав у повному обсязі свою заборгованість за договором оренди № 5936-Н від 13.07.2015 в акті звіряння від 01.03.2018, який було направлено ТОВ "Інверс-Тім" до ХНМУ листом № 25 від 13.03.2018, а також листом № 25 від 13.03.2018, та стверджувало, що погасить заборгованість в сумі 35 504,60 грн. у місячний термін, а відтак, позивач також вважає правомірним нарахування пені у розмірі 5023,41 грн., штрафу в розмірі 2157,52 грн. на підставі п.3.7. п. 3.8 договору оренди, оскільки позовна давність щодо нарахування штрафних санкцій переривалась діями відповідача по визнанню вказаних нарахувань.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Істоміної О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.07.2018, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/816/18: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 27.08.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.08.2018, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/816/18: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

Позивач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням за № 6100138954559 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Харківського національного медичного університету, яке отримано 30.08.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 розгляд справи відкладено на 12.09.2018, в зв'язку з відсутністю представника позивача.

В судовому засіданні 12.09.2018 оголошено перерву до 19.09.2018.

Позивач в призначене судове засідання знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням за № 6102225972060 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Харківського національного медичного університету, яке отримано 17.09.2018.

Відповідач також своїм правом на участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270 ГПКУкраїни, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (далі по тексту - відповідач) було укладено договір оренди №5936-Н (далі по тексту - договір оренди) нежитлового приміщення - кімнати з №1 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково - дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ загальною площею 334, 35 кв.м., розміщеного за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (далі по тексту - приміщення), що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (далі по тексту - позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 13.03.2015 і становила 1 704 400, 00 грн., строком дії до 13.06.2018.

На підставі п. 5.12. договору оренди між позивачем та відповідачем було укладено договір №5936-Н/В від 13.07.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі по тексту - договір про відшкодування витрат).

Позивач зазначає, що відповідач, як орендар за договором оренди має зобов'язання по перерахуванню 50% орендної плати позивачу: Харківському національному медичному університету як балансоутримувачу.

Проте, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за користування приміщенням за договором оренди та виникненням заборгованості за період з 01.06.2016 по 29.08.2016 у розмірі 28323,67 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Також, у зв'язку із простроченням оплати відповідачем суми орендної плати, що підлягають сплаті позивачу, як балансоутримувачу, за договором оренди позивачем нараховано на суму боргу пеню у розмірів 5023,41 грн. та штраф у розмірі 2157,52 грн.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що за договором оренди від 13.07.2015 № 5936-Н відповідач має обов'язок сплати відповідачу 50% орендної плати, як балансоутримувачу майна переданого в оренду відповідачу, а саме нежитлового приміщення - кім. з № 1 №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, інв. №10310001, пам'ятка архітектури, реєстровий номер майна - 01896866.1.АААЛБ045 (далі - майно), загальною площею 334,35 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, а відтак, позивач, як балансоутримувач майна переданого в оренду відповідачу Регіональним Фондом державного майна України по Харківській області має право на захист порушеного права у вигляді стягнення з відповідача заборгованості, тому суд вважав, що позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 по справі № 922/1469/16 договір оренди визнано недійсним, припинено зобов'язання за ним на майбутнє, а також зобов'язано відповідача по даній справі звільнити нежитлові приміщення.

Також, користування відповідачем орендованим приміщенням у період з березня 2016 року по серпень 2017 року встановлене рішенням господарського суду Харківської області від 922/3360/17 від 20.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018.

Судом першої інстанції також встановлено, що 01.03.2018 відповідачем підписаний акт звіряння взаєморозрахунків за договором оренди із позивачем у справі Харківським національним медичним університетом, в якому погоджені такі суми боргу перед позивачем: сальдо на 01.03.2018р. становить: 35504,60 грн.; оренда за договором становить: 28323,67 грн., пеня становить: 5023,41 грн., штраф становить: 2157,52 грн.

Крім того, листом за вих.№ 25 від 13.03.2018, відповідач визнає суму боргу перед позивачем та зазначає, що погоджується із: сумою боргу у розмірі 28323,67 грн., пеня у розмірі 5023,41 грн., штраф у розмірі 2157,52 грн.

Зважаючи на встановлені факти, а також враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, проте мав обов'язок по сплаті орендної плати у розмірі 50% від суми орендної плати балансоутримувачу, яка за розрахунком позивача становить 28323,67 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених до стягнення пені у розмірі 5023,41 грн., штрафу в розмірі 2157,52 грн., нарахованих позивачем у зв'язку із наявністю простроченого боргу , суд першої інстанції дійшовши до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд першої інстанції зазначив про те, що позовна давність, про яку заявлено відповідачем щодо нарахування штрафних санкцій, переривалась діями відповідача по визнанню вказаних нарахувань (листи №25 від 13.03.2018 та № 25 від 13.03.2018, якими відповідачем у повному обсязі було визнано штрафні санкції), тому суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5023,41 грн. та штрафу у розмірі 2157,52 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 35504,60 грн., з яких: орендна плата складає 28323,67 грн., пеня у розмірі 5023,41 грн., штраф у розмірі 2157,52 грн. в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди № 5936-Н від 13.07.2015. Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 18, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 20, 27, 75, 129, 162, 164, 172 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (далі по тексту - відповідач) було укладено договір оренди №5936-Н (далі по тексту - договір оренди) нежитлового приміщення - кімнати з №1 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково - дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ загальною площею 334, 35 кв.м., розміщеного за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (далі по тексту - приміщення), що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (далі по тексту - позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 13.03.2015 і становила 1 704 400, 00 грн., строком дії до 13.06.2018.

На підставі п. 5.12. договору оренди між позивачем та відповідачем було укладено договір №5936-Н/В від 13.07.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі по тексту - договір про відшкодування витрат).

Згідно п. 3.1. договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції ії розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1995 №786 (зі змінами), і становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2015 року - 14 668,16 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2015 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень-липень 2015.

Пунктом 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50 %; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

Обставини справи свідчать про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 по справі № 922/1469/16 договір оренди визнано недійсним, припинено зобов'язання за ним на майбутнє, а також зобов'язано відповідача по даній справі звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1704400 грн.), та повернути їх Регіональному Фонду державного майна України по Харківській області.

Ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний або право чин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним або в частині припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору і визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним із моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору. Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК і ст. 208 ГК відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 р. у справі № 3-826гс16).

За таких обставин, в силу закону договір оренди № 5936-Н/В від 13.07.2015 слід вважати недійсним з моменту його підписання, а зобов'язання за цим договором припинилися з моменту набрання чинності рішення рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 по справі № 922/1469/16, тобто з 29.08.2016.

Матеріали справи свідчать про те, що за договором оренди відповідач мав обов'язок сплати відповідачу 50% орендної плати, як балансоутримувачу майна переданого в оренду відповідачу, а саме нежитлового приміщення - кім. з № 1 №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, інв. №10310001, пам'ятка архітектури, реєстровий номер майна - 01896866.1.АААЛБ045 (далі - майно), загальною площею 334,35 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6.

А відтак, позивач, як балансоутримувач майна переданого в оренду відповідачу Регіональним Фондом державного майна України по Харківській області має право на захист порушеного права у вигляді стягнення з відповідача заборгованості, в зв'язку з чим твердження відповідача про те, що позивач не має права вимагати у відповідача виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів, оскільки позивач не відноситься до переліку осіб, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями державного майна, та не є стороною (орендодавцем за двостороннім договором оренди № 5936-Н від 13.07.2015, є безпідставними.

Обставини справи свідчать про те, що на виконання умов договору оренди майно, визначене умовами договору, було передано в оренду відповідачу згідно з актом приймання-передачі за підписом трьома сторонами: орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", балансоутримувачем - Харківським національним медичним університетом та орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області.

За розрахунком позивача у відповідача наявна заборгованість у період з 01.06.2016р. до 29.08.2016.

Також, факт користування відповідачем орендованим приміщенням у період з березня 2016 року по серпень 2017 року встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 922/3360/17, за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків; 2) Харківського національного медичного університету, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків про стягнення 266422,15 грн., яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків 106966,55 грн.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що спірна заборгованість була погашена раніше, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій № 37 від 11.07.2016; № 18 від 12.08.2016 та № 18 від 04.08.2016.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що отримувачем коштів у квитанції № 18 від 04.08.2016 зазначене: УДК у Дзержинському районі м. Харкова, а не балансоутримувач - Харківський національний медичний університет, а відтак вказана квитанція не може бути належним доказом сплати відповідачем суми боргу за договором оренди.

Щодо інших копій квитанцій № 37 від 11.07.2016 та № 18 від 12.08.2016, як зазначає позивач, кошти, які були сплачені ТОВ "Інверс-Тім" на рахунок Харківського національного медичного університету за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 були спрямовані на погашення попередньої заборгованості з орендної плати таким чином:

- оплата 23.05.2016 - 10 499,69 грн. зарахована за оренду з 1 по 31 березня 2016 року;

- оплата 11.07.2016 - 10 499,69 грн. зарахована за оренду з 1 по 30 квітня 2016 року ;

- оплата 12.08.2016 - 10 499,69 грн. Зарахована за оренду з 1 по 31 травня 2016 року.

На підтвердження викладеного позивач надав до матеріалів справи довідку № 622/22 від 26.04.2018 з додатком (а.с. 124-129). Відповідачем зазначені обставини жодними доказами не спростовані.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи 01.03.2018 відповідачем підписаний акт звіряння взаєморозрахунків за договором оренди із позивачем у справі Харківським національним медичним університетом, в якому погоджені такі суми боргу перед позивачем: сальдо на 01.03.2018 становить: 35504,60 грн.; оренда за договором становить: 28323,67 грн., пеня становить: 5023,41 грн., штраф становить: 2157,52 грн. (а.с. 123).

Крім того, у матеріалах справи містяться: лист за вих. № 25 від 13.03.2018, в якому відповідач зазначає про те, що згоден із заборгованістю за договором оренди №5936-Н від 13.07.2015, пенею та штрафом та повідомляє, що висловлює надію підписання акту звірки, що гарантує з боку відповідача оплату у місячний термін (а.с. 122).

Зважаючи на встановлені факти, а також враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, проте мав обов'язок по сплаті орендної плати у розмірі 50% від суми орендної плати балансоутримувачу, яка за розрахунком позивача становить 28323,67 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5023,41 грн. та штрафу в розмірі 2157,52 грн., нарахованих на підставі п. 3.7, п. 3.8 договору оренди, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки договір оренди державного майна № 5936-Н від 13.07.2015 визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 по справі № 922/1469/16, та даний договір, як обґрунтовано вище, в силу закону вважається недійсним з моменту його підписання.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/816/18 в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5023,41 грн., штрафу в розмірі 2157,52 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/816/18 в частині стягнення 5 023,41 грн. пені, 2 157,52 грн. штрафу та 355,92 грн. судового збору скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Харківського національного медичного університету про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" 5 023,41 грн. пені, 2 157,52 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/816/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на користь Харківського національного медичного університету 28 323,67 грн. орендної плати, 1406,08 грн. судового збору залишити без змін.

Стягнути з Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Науки, 4, р/р 31259284301549 в ДКСУ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 01896866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (61022, м. Харків, вул. Трінклера, б. 6, код ЄДРПОУ 35352461) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 533,88 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів в порядку ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.09.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.