Постанова № 76623504, 17.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 справа № 5009/2987/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від апелянта від кредитора ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від ТОВ "Ікос Фінанс" керуючий санацією від інших кредиторівМартюхіна Н.О., Склярук О.І., Дучал Н.М. Єлфімовій Ю.О не з'явився; 1. адвокат Бурцева І.Ю. - за довіреністю вих. №22 від 17.04.2018р; 2.Максименко Е.А. - за довіреністю №23 від 17.04.2018; адвокат Васьківський Л.М. - за довіреністю б/н від 28.03.2018; не з'явився; не з'явилися. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від18.05.2018 (повний текст від 24.05.2018)у справі за заявою кредиторів до боржника керуючий санацією про№ 5009/2987/12 (суддя Сушко Л.М.) 1.Приватного підприємства "Соколенко-Екскавація", м. Запоріжжя 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси", м. Дніпро Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1", м. Запоріжжя Шонія Мака Вячеславівна, м. Запоріжжя банкрутство за позовом до відповідача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп", м. Запоріжжя Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1", м. Запоріжжя 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", м. Київ 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЗ ЛТД", м. Запоріжжя 3.Дочірнього підприємства "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром", м. Запоріжжяпро визнання договору купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 року недійсним В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЗ ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" про визнання договору купівлі-продажу №73 (11) від 07.06.2011 недійсним в межах розгляду справи про банкрутство №5009/2987/12 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою, прийнятою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп", в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати договір купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 недійсним.

Скаржник вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне:

- залізнична колія є нерухомим майном, оскільки її відокремлення та переміщення призведе до її знецінення та зміни призначення (бути засобом за допомогою якого залізничні транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів), що узгоджується із правовими висновками Вищого господарського суду України, викладених у постановах №38/254-05 від 14.06.2006р., №15-9/221-06-6235 від 12.07.2010р., №45/64пд від 07.03.2007р., №16/64 від 12.09.2006.;

- факт, що колії, які були предметом купівлі-продажу, були демонтовані не стверджує про те, що вони втратили свій статус нерухомого майна, оскільки вони на сьогоднішній день залишаються зареєстрованими та перебувають на обліку у ПАТ «Укрзалізниця» як об'єкт нерухомості, що підтверджується технічною документацією, в повній мірі експлуатуються, а акт приймання-передачі свідчить про передачу залізничних колій, а не металобрухту;

- залізничні колії не можуть бути переміщені в просторі моноблоком (без розбирання), в процесі переміщення вони втрачають своє цільове призначення, а тому знецінюються, у зв'язку із чим їх слід відносити до нерухомого майна

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2018 у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Склярук О.І., Дучал Н.М.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2018 у зв'язку із перебуванням судді Дучал Н.М. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Склярук О.І., Геза Т.Д.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.09.2018 у зв'язку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2018 у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

Апелянт в судове засідання 17.09.2018 не з'явився, причини неявки не повідомив.

В процесі розгляду апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" надійшов відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, якими зазначено, що під'їзні колії, які є предметом договору купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 фактично знаходились у демонтованому стані і не відповідали визначенню під'їзні колії, наведеному у Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, а відтак не могли розглядатися сторонами договору як нерухоме майно, у зв'язку із чим у сторін не було необхідності і підстав для нотаріального посвідчення оскаржуваного договору, що зумовлює вірний висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп".

17.09.2018 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс", який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та заявив клопотання про неможливість участі адвоката Войтановича О.Й. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", оскільки Войтанович О.Й. виконував обов'язки ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", а зазначені обставини є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 59 ГПК України.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", які були присутні у судовому засіданні, заперечували проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" та наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" про недопуск адвоката Войтановича О.Й. до участі у справі в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та визнання його неналежним представником, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 59 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя:

Як вбачається із матеріалів справи Войтанович О.Й. виконував обов'язки ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1".

В той же час в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили, що виконання Войтановичем О.Й. обов'язків ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" суперечать інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп".

При цьому, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс", що в межах справи про банкрутство кредитор та боржник завжди мають протилежні інтереси є помилковими, зважаючи на те, що в силу вимог положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» основною метою процедури банкрутства є фінансове оздоровлення боржника, яке дозволить відновити його платоспроможність, а також максимальне задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на вищевикладене, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" про недопуск адвоката Войтановича О.Й. до участі у справі в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та визнання його неналежним представником, задоволенню не підлягає.

Керуючий санацією в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Представники інших кредиторів у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України. Підстави неявки суду не відомі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 прийнято об'єднану заяву ПП "Соколенко-Екскавація" та ТОВ "Променергоресурси" до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Загрія Р.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2014., яка постановою суду апеляційної інстанції від 26.02.2014. та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014. залишені без змін, визнано конкурсними кредиторами: ПП "Соколенко-Екскавація" з грошовими вимогами у розмірі 342 274, 21 грн., з яких - 2 682,5 судові витрати з віднесенням до першої черги задоволення, та 340 591,71 грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Променергоресурси" з грошовими вимогами у розмірі - 52 790,47 грн., з яких - 2 682,5 грн. судові витрати з віднесенням до першої черги задоволення, та 50 107,97 грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Метінвест-СМЦ" з грошовими вимогами на суму 89 904,66 грн., з яких - 1 147,00 грн. судові витрати з віднесенням до першої черги задоволення, та 88 757,66 грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Зоряний" з грошовими вимогами на суму - 12 385 923,23 грн., з яких - 1 147,00 грн. судові витрати з першою чергою задоволення та 12 384 776,23 грн. - з четвертою чергою задоволення; ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" з грошовими вимогами у розмірі 594 104 грн., з яких - 1 147,00 грн. судові витрати з першою чергою задоволення та 592 957 грн. з четвертою чергою задоволення; визнано забезпеченим кредитором ТОВ "Ікос Фінанс" з грошовими вимогами у розмірі 17 096 121,61 грн. з першою чергою задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2014. припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "ЗЗБК № 1", повноваження розпорядника майна боржника Загрії Р.О., введено процедуру санації ПАТ "ЗЗБК № 1", керуючим санації призначено арбітражного керуючого Загрію Р.О., якого зобов'язано до 11.09.2015. провести санацію підприємства боржника згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інше.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2015. затверджено план санації боржника.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2016. звільнено керуючого санацією Ляшка О.В. та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Шистопала Петра Миколайовича.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2016. строк санації боржника продовжено до 08.01.2017. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. вказану ухвалу скасовано та відмовлено у задоволенні клопотання комітету кредиторів ПАТ "ЗЗБК № 1" про продовження санації на шість місяців до 08.01.2017. Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016. постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 12.09.2016. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.07.2016. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2017. затверджено звіт арбітражного керуючого Шистопала П.М. про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 25.05.2016. по 30.12.2016. та зміни до плану санації, який викладено в редакції від 16.01.2017., продовжено строк санації боржника до 30.06.2017.

Як вбачається із матеріалів справи 07.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЗ ЛТД" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1" укладений договір купівлі-продажу № 73 (11) за умовами якого продавець передав у власність покупця належні йому на праві власності під'їзні залізничні колії (Розпорядчий пост "Бетон"), що були в експлуатації, загальною протяжністю 4 038 (чотири тисячі тридцять вісім) метрів та вагою 410 (чотириста десять) тон, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Фінальна, 1Б, (надалі іменований - майно), а саме: з'єднувальна колія, що простягається через стрілочні переводи (надалі за текстом - СП) № 3, 5, 7, 16 до демонтованого СП № 8, протяжністю 230 метрів; колія № 1 від СП № 11 до упору, загальною протяжністю 140 метрів; колія № 2 від СП № 9 до СП № 13, загальною протяжністю 490 метрів; колія № 3 від СП № 5 через СП № 9, 11, 13 до упору, загальною протяжністю 650 метрів; колія № 4 від СП № 18 до упору, загальною протяжністю 310 метрів; колія № 5 від СП № 16 через СП № 14, 18, 20, 22 до воріт ВАТ "ЗСМ", загальною протяжністю 1 015 метрів; колія № 7 від демонтованої СП № 8 через СП № 24, 30, 32 до СП № 34, загальною протяжністю 774 метрів; колія № 20 від СП № 32 до упору, загальною протяжністю 50 метрів; колія № 22 від СП № 26 до упору, загальною протяжністю 50 метрів; колія № 23 від СП № 24 через СП № 26, 28 до упору, загальною протяжністю 170 метрів; колія № 24 від СП № 34 до упору, загальною протяжністю 109 метрів; з'їзд від СП № 28 до СП № 30, загальною протяжністю 50 метрів, а покупець прийняв у власність зазначене майно та зобов'язувся сплатити за його вартість відповідно до умов, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. договору №73(11) від 07.06.2011., основні характеристики об'єкта наводяться в технічному паспорті на під'їзні колії Розпорядчого посту "Бетон" та мають наступні розбіжності між вказаними у паспорті даними та даним при фактичному вимірі: з'єднувальна колія - демонтовано СП №10, 8, 6 та 301 м залізничного полотна; колія №1 - демонтовано 81м. залізничного полотна; колія №2 - демонтовано 45м. залізничного полотна; колія №4 - демонтовано 52м. залізничного полотна; колія №6 від демонтованої СП №10 до СП №22, загальною протяжністю 550м. - повністю демонтовано; колія №7 - демонтовано 128м. залізничного полотна; колія №17 від СП №7 до демонтованої СП №12, загальною протяжністю 173м. - повністю демонтовано; колія №19 від СП №14 через демонтовані СП №12 до упору, загальною протяжністю 59м. - повністю демонтована; колія №20 - демонтовано 121м. залізничного полотна; колія №22 - демонтовано 56м. залізничного полотна; колія №23 - демонтовано 73м. залізничного полотна; з'їзд від СП №28 до СП №30 демонтовано 20м. залізничного полотна.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що якість майна відображена сторонами в акті приймання передачі.

На виконання вимог п. 3.1. Договору 07.06.2011. між сторонами підписаний акт приймання-передачі майна відповідно до якого ТОВ "ДАЗ ЛТД" було передано, а ПАТ "ЗЗБК № 1" прийнято під'їзні залізничні колії Розпорядчого поста "Бетон".

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. Договору вартість майна за домовленістю сторін становить 850 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Покупець зобов'язується не пізніше 31 травня 2012. перерахувати грошові кошти в розмірі, вказаному у п. 2.1. цього Договору, на поточний рахунок продавця.

10.07.2012. між ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ПАТ "ЗЗБК № 1" було укладено додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011. на момент укладання якої заборгованість покупця складала 685 000,00 грн.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди покупець зобов'язався сплатити продавцеві суму заборгованості за договором вказану в п. 1 додаткової угоди в наступному порядку: 340 000,00 грн. до 31.08.2012. та 345 000,00 грн. до 31.12.2012. ПАТ "ЗЗБК № 1" у строк до 31.12.2012 року.

Договір купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011. був укладений у письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Оплату придбаного за договором майна Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1" в повному обсязі здійснено не було.

В подальшому, 30.10.2013 між ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" укладений договір про відступлення права вимоги боргу №29/10-01, відповідно до якого останній набув права вимоги, за договором купівлі-продажу № 73(11) від 07.06.2011 року.

17.07.2014. між ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" та ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" укладений договір про відступлення права вимоги за умовами якого ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" передало, а ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" прийняло на себе право вимоги за Договором купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011. з всіма змінами та доповненнями, укладеного між ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1".

07.06.2016. між ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та ТОВ "Білді Груп" було укладено Договір про відступлення права вимоги за умовами якого ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" передало ТОВ "Білді Груп" право вимоги за Договором купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011. з всіма змінами та доповненнями, укладеного між ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" сума заборгованості за яким становить 592 957,00 грн. За цим Договором ТОВ "Білді Груп" одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, що виникли за спірним договором.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" про визнання договору купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011 року недійсним.

При розгляді вищевказаних вимог судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справі №5009/2987/12 про банкрутство ПАТ "ЗЗБК №1" порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012.

На цей час, справа №5009/2987/12 про банкрутство ПАТ "ЗЗБК №1" перебуває на стадії санації, а відтак, провадження у цій справі має здійснюватися за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Вирішуючи спір про визнання договорів недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" підставою для звернення з позовом до суду зазначило, що під'їзна залізнична колія, розташована на певній земельній ділянці, є нерухомим майном, оскільки її відокремлення та переміщення безумовно приведе до її знецінення та зміни призначення (бути засобом за допомогою якого залізничні транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів). Таким чином, з огляду на той факт, що під'їзна залізнична колія є нерухомим майном, договір купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 є недійсним, зважаючи на факт відсутності його державної реєстрації.

Апеляційний господарський суд зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 р. по справі "Домбо Бехеер" проти Нідерландів зазначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" не зазначило яким саме чином, договір купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011, предметом якого є залізничні колії, порушує його права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, як вже зазначалось вище, оспорюваний договір купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЗ ЛТД" та Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1".

В подальшому, 30.10.2013 між ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" укладений договір про відступлення права вимоги боргу №29/10-01, відповідно до якого останній набув права вимоги, за договором купівлі-продажу № 73(11) від 07.06.2011 року.

17.07.2014. між ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" та ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" укладений договір про відступлення права вимоги за умовами якого ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" передало, а ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" прийняло на себе право вимоги за Договором купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011.

07.06.2016. між ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та ТОВ "Білді Груп" було укладено Договір про відступлення права вимоги за умовами якого ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" передало ТОВ "Білді Груп" право вимоги за Договором купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011 з всіма змінами та доповненнями, укладеного між ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" сума заборгованості за яким становить 592 957,00 грн. За цим Договором ТОВ "Білді Груп" одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, що виникли за спірним договором.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" безпосередньо не укладало договір купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011, не було його стороною на момент укладання, а на теперішній час має право вимагати від Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" належного виконання зобов'язань за вищевказаним правочином, зокрема щодо сплати заборгованості в розмірі 592 957,00 грн., враховуючи укладання договору про відступлення права вимоги від 07.06.2016.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2016р. по справі №5009/2987/12, зокрема:

- заяву про заміну кредитора у справі задоволено;

- здійснено процесуальну заміну кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Зоряний", м.Київ, на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛДІ ГРУП", код з ЄДР-40202342, м.Запоріжжя, в частині грошових вимог до боржника у розмірі - 592 957 грн. з четвертою чергою задоволення;

- визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛДІ ГРУП", код з ЄДР-40202342, м.Запоріжжя, конкурсним кредитором у справі №5009/2987/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1", м.Запоріжжя, код з ЄДР-13628220, з грошовими вимогами до боржника на суму - 592 957 грн. з четвертою чергою задоволення.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" набуло статус кредитору з грошовими вимогами до боржника на суму 592 957,00 грн. на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 11.07.2016р. по справі №5009/2987/12. Підставою набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" статусу кредитора слугував договір про відступлення права вимоги від 07 червня 2016р., укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та ТОВ "Білді Груп".

Наведені вище обставини свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" реалізувало своє право вимагати від Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" повернення грошових коштів в сумі 592 957,00 грн. в межах справи про банкрутство №5009/2987/12.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" не зазначило яким саме чином договір купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011 порушує його права та охоронювані законом інтереси, зважаючи на факт набуття статусу кредитора із грошовими вимогами до боржника - Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" в сумі 592 957,00 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" взагалі не обґрунтувало, яким саме чином визнання недійсним договору купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011 забезпечить відновлення його порушеного права. При цьому, апелянтом не зазначено, як оспорюваний договір купівлі-продажу впливає на його права та інтереси, як особи, яка не є безпосередньо продавцем таких колій, та в силу переуступлення прав за договором, має лише право на отримання грошових коштів.

На думку судової колегії апеляційного господарського суду, звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011, не направлене на відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів, як особи, яка набула право вимоги грошових коштів за вищевказаним договором, оскільки в разі задоволення позовних вимог, позивач може втратити своє право на отримання коштів від боржника, у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов договору купівлі-продажу № 73 (11) від 07.06.2011. Наведені вище обставини свідчать, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" в даному випадку відсутній інтерес для задоволення заявленого позову в межах даної справи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Також судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЗ ЛТД" як безпосередній продавець під'їзних залізничних колій, зазначає про дійсність та обов'язковість виконання договору купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 року, та заперечує проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп", зважаючи на відсутність у позивача суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу на подання позову, оскільки права позивача не порушено.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст.76-77 господарскього процесуального кодексу України факту, що спірний договір купівлі-продажу №73 (11) від 07.06.2011 порушує його права та охоронювані законом інтереси, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" про визнання договору купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 року недійсним, підлягає залишенню без задоволення.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не мають значення для вирішення спору в даній справі, зважаючи на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" наявності порушеного права.

Також судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп" до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" про визнання договору купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011 року недійсним виходив з того, що під'їзні колії які є предметом договору купівлі-продажу №73(11) від 07.06.2011. фактично знаходилися у демонтованому стані і не відповідали визначенню "під'їзні колії" наведеному у Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, а відтак не могли розглядатися сторонами договору як нерухоме майно, у зв'язку із чим спірний договір не вимагав здійснення його державної реєстрації.

В той же час, апеляційний господарський суд зазначає, що вищевказаний висновок місцевого господарського суду є передчасним, зважаючи на той факт, що перш ніж розглянути заявлені позовні вимоги, господарський суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, чого не було зроблено судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим ухвала господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 року у справі №5009/2987/12 підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білді Груп", м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 - змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: О.І. Склярук

Н.М. Дучал

(У судовому засіданні 17.09.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 24.09.2018 року).