
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
__________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/270/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ "Вімексім трейд" - адвокат Воробйов А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фірми "Давос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018, яке проголошено суддею Демешиним О.А. у м. Одесі, просп. Шевченка, 29, повний текст складено 04.05.2018 р.
у справі № 916/270/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім трейд"
до відповідача Фірми "Давос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про повернення товару з підстав його безпідставного утримання відповідачем
ВСТАНОВИВ
У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімексім трейд" (далі - ТОВ "Вімексім трейд") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фірми "Давос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Давос" у формі ТОВ) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило зобов'язати Фірму "Давос" у формі ТОВ повернути ТОВ "Вімексім трейд" 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 до договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ15/12-16-01ОД.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "Вімексім трейд" зазначило, що у відповідача на зберіганні знаходиться 472 т. ячменю 3-го класу врожаю 2016 року, який був прийнятий останнім від позивача у відповідності до складської квитанції на зерно від 16.12.2016 №19 складеної відповідачем до договору поставки укладеного між сторонами. Позивач зазначив, що у грудні 2017 звернувся з листом до відповідача в якому просив відвантажити переданий на зберігання товар, однак відповідачем даний лист залишено без виконання, що й стало підставою звернення ТОВ "Вімексім трейд" із позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 позов задоволено, зобов'язано Фірму „Давос" у формі ТОВ повернути ТОВ "Вімексім трейд" 472 тони ячменю 3-го класу та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову.
В мотивах прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що 16.12.2016 р. між сторонами, в порядку ч.3 ст.936 ЦК України, було укладено договір зберігання шляхом посвідчення Фірмою „Давос" у формі ТОВ прийняття на зберігання від ТОВ „Вімексім Трейд" по складській квитанції № 19 від 16.12.2016 р. ячменю 3-го класу врожаю 2016 р. у кількості 600 тон. З урахуванням того, що відповідач повернув ячмінь із зберігання, відвантаживши 127,474 тони на користь компанії IMTEX COMMERCE LIMITED, що не підтверджується наявними матеріалами справи, однак, при вирішенні спору судом першої інстанції враховано, що обсяг ячменю, заявлений у позові до повернення, становить менше 600 тон, які зазначені у складській квитанції № 19 від 16.12.2016 р., на зберіганні у відповідача залишилось 472 тони ячменю 3-го класу, що належить позивачеві.
Місцевим господарським судом відхилено запереченнями відповідача про те, що договір зберігання між сторонами не укладалось, а складська квитанція на зерно не відповідає типовій формі договору складського зберігання, затвердженій Постановою КМ України № 510 від 11.04.2003р. „Про затвердження Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна" та зазначено, що у складській квитанції № 19 від 16.12.2016 р. містяться майже всі дані, передбачені пунктом 24 Порядку. Відсутність посилань на документ, що засвідчує якісні характеристики ячменю або на нормативний акт, якому відповідає прийнятий на зберігання ячмінь, а також відсутність номеру і дати накладної (у квитанції міститься посилання на договір поставки №ККЯ 15/12-16-01Д від 15.12.2016 р.), суд не вважає такими, що спростовують факт отримання відповідачем спірного ячменю на зберігання. Крім того, складська квитанція №19 від 16.12.2016 р. була складена відповідачем і позивач не повинен нести відповідальності за недоліки у її оформленні особою, яка прийняла ячмінь на зберігання.
За твердженням суду першої інстанції, у відзиві на позов відповідач підтвердив, що надав товар у розпорядження позивачу на умовах ЕХW-Франко-склад на своєму підприємстві - зерновому комплексі на території портопункту Кілія, розташованому по вул. Железнякова, 4 міста Кілії Одеської області. Однак, правових підстав знаходження ячменю на цьому комплексі з моменту набуття позивачем права власності на вказаний ячмінь і до розпорядження ним шляхом розмитнення, продажу іншим особам, завантаження на транспортні засоби тощо, інших, ніж на підставі договору зберігання по складській квитанції № 19 від 16.12.2016 р. - відповідачем не надано.
Місцевим господарським судом також зазначено, що зберігання відповідачем ячменю 3-го класу підтверджується, доданими до справи копіями, підписаних сторонами по справі, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з грудня 2016 р. по вересень 2017 р., копії податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкових накладних. У вищевказаних копіях актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), за твердженням суду першої інстанції, відсутні посилання на те, що зберігання здійснювалось на підставі складської квитанції №19 від 16.12.2016р., однак, відповідачем не спростовано цього факту, шляхом надання доказів щодо надання ним послуг та підписання зазначених актів по іншим договорам зберігання ячменю 3-го класу.
До того ж судом першої інстанції зазначено, що у складській квитанції № 19 від 16.12.2016р. міститься описка у даті до якої відповідач зобов'язався зберігати ячмінь - до 01.05.2016 р., оскільки ця дата передує даті видачі відповідачем вказаної квитанції (16.12.2016р.). Таким чином, на думку суду, слід вважати, що строк зберігання ячменю у договорі між сторонами не був встановлений, а тому у відповідності до ч.2 ст.938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Фірма "Давос" у формі ТОВ з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018 по справі №916/270/18 скасувати, у задоволенні позову ТОВ "Вімексім трейд" відмовити повністю.
Апелянт зазначає, що не погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову у зв'язку з наступним.
Так посилаючись на лист Міністерства економіки України від 18.07.2011р. №4201-26/1134 "Щодо введення в дію нової редакції Інкотермс-2010", приписи ч. 1 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" та ч. ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України апелянт зазначає, що згідно п. 1.2 договору поставки №ККЯ 15/12-16-ОЮД від 15.12.2016 р., покупець - ТОВ "Вімексім трейд" вступає в фактичне володіння придбаним ним у ТОВ "Давос" товаром в момент підписання ним документа, що підтверджує отримання товару, оскільки, за умовами поставки EXW продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб.
За твердженням апелянта, на виконання умов п. 5.1. та п.6.1. договору поставки відповідачем було передано, а позивачем прийнято 600 т. ячменю 3-го класу врожаю 2016 року вартістю 2 430 000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.12.2016 р. Платіжними дорученнями №363 та №366 від 19.12.2016 р. на загальну суму 2 430 000 грн. ТОВ "Вімексім трейд" було здійснено оплату обумовленого договором поставки товару. Отже, на думку апелянта, враховуючи виконання сторонами умов договору поставки та положення ст.ст. 598, 599, 662, 664, 692, 712 ЦК України, зобов'язання за цим договором були припинені 19.12.2016 р. у зв'язку з повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань. З огляду на що скаржник вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що фактична поставка товару на користь позивача не відбулась, а товар фактично залишився за адресом поставки, який визначений в п. 1.2. договору. Даний висновок, за переконанням апелянта, узгоджується з положеннями п. 1.2 договору поставки, відповідно до якого сторонами було чітко визначено умови поставки товару з посиланням на міжнародні правила тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2010, а саме визначено базис поставки EXW, тобто продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, з моменту коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві, у даному випадку це зерновий комплекс на території портопункту Кілія, розташований по вул. Желєзнякова, 4 у м. Кілія Одеської області. При цьому, апелянт зазначає, що продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. З огляду на викладене, на думку апелянта, починаючи з 17.12.2016 р., тобто після оформлення за підписами та печатками сторін видаткової накладної від 16.12.2016 р., відповідач не відповідає за переданий ним товар.
Щодо тверджень позивача про прийняття відповідачем на зберігання на підставі договору поставки товару, а саме 600 т. ячменю 3-го класу врожаю 2016 року, що підтверджується складською квитанцією на зерно №19 від 16.12.2016 р. скаржник зазначає наступне. Так посилаючись на приписи ст. 97 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", постанову Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510 "Про затвердження Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна" скаржник зазначає, що складська квитанція на зерно №19 від 16.12.2016 р., фактично складена лише на підтвердження наявності товару у продавця та у відповідності до умов п. 5.4 договору поставки за своєю формою та змістом не відповідає вимогам типових форм документів, якими оформлюються відповідні правовідносин саме із зберігання майна. Крім того, як стверджує апелянт, попри технічну можливість, відповідач не є спеціальним суб'єктом, який надає відповідні платні послуги необмеженому колу осіб за публічними договорами складського зберігання зерна або зберігання на товарному складі. В свою чергу, додані ТОВ "Вімексім трейд" до позовної заяви акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), за твердженням апелянта, не містять посилань сторін саме на складську квитанцію на зерно №19 від 16.12.2016 р., як договір зберігання, а тому, на думку апелянта, не можуть бути доказами оплати одержаних послуг із зберігання саме за вказаною складською розпискою.
Скаржник також відзначає, що складська квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 р., фактично підтверджує наявність в порту у продавця готового для відвантаження товару, тому вона не може тлумачитись ані позивачем, ані господарським судом лише за формальними ознаками, як письмова форма укладення саме договору зберігання.
Апелянт також зазначає про допущену описку щодо строку зберігання (до 01.05.2016 р.) у складській квитанції на зерно №19, складеній 16.12.2016 р. та відзначає, що у такому випадку чинне законодавство України за змістом положень ч. 2 ст.938 ЦК України виходить з того, що у разі, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Таким чином, на думку апелянта, навіть якщо складську квитанцію на зерно №19 від 16.12.2017 р. вважати договором зберігання, вищезазначена вимога, повинна мати відповідне посилання на виконання конкретного зобов'язання. Натомість, із змісту листа ТОВ "Вімексім трейд" від 08.12.2017 р. за вих. №12/15, на який товариство посилається у позові, вбачається вимога позивача організувати відвантаження ячменю 3-го класу, що знаходиться у ТОВ "Давос" на зберіганні згідно договору 23/16 від 23.10.2016 р., на автотранспорт у кількості 754,016 т, тобто зазначена вимога не містить будь-якого правового зв'язку з складською квитанцією на зерно №19 від 16.12.2017 р.
З огляду на вищевикладене апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом не були повно та всебічно з'ясовані обставини та не досліджена в повному обсязі наявність підстав для задоволення позову TOB "Вімексім трейд", суд безпідставно дійшов висновку про наявність між сторонами правовідносин щодо зберігання зерна.
Ухвалою від 20.06.2018 відкрито провадження у справі №916/270/18 за апеляційною скаргою Фірми "Давос" у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018, колегією суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.
Розпорядженням В.о. керівника апарату від 04.07.2018 за №745 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/270/18 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Філінюка І.Г. та судді Богатиря К.В. з 02.07.2018.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018 апеляційну скаргу Фірми "Давос" у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В.
06.07.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Вімексім трейд" в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Так у своїх запереченнях позивач зазначає про безпідставне поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ухвала апеляційного суду від 20.06.2018 не містить мотивованого висновку щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
На думку позивача, апелянт безпідставно вказує, що позивач в обґрунтування підстав для подання позовної заяви вказував на відсутність факту передачі між сторонами спірного майна, оскільки позивач не заперечує проти того факту, що поставка ячменю за договору поставки від 15.12.2016№ККЯ 15/12-16-010Д відбулась, що підтверджується наявними матеріалами справи.
За твердженням позивача, апелянт не спростував того факту, що підписанням складської квитанції від 16.12.2016 №19 останній підтвердив факт прийняття на зберігання від позивача майна, та не довів, що підписання складської квитанції, свідчить лише про наявність спірного майна для подальшого його продажу на користь позивача.
Позивач відзначає, що сам апелянт не заперечує, що спірна складська квитанція підписана саме в редакції Фірми "Давос" у формі ТОВ, який й повинен нести ризик, пов'язаний з неясністю викладених в ній умов, а відтак, позиція апелянта щодо того, що складська квитанція на зерно №19 від 16.12.2016р., складена ТОВ "ДАВОС" фактично лише на підтвердження наявності товару у продавця є юридично неспроможною, факти недоведеними та такими, що не спростовують позицію позивача, що апелянт прийняв спірне майно на зберігання, що підтверджено складською квитанцією.
Також позивач стверджує, що апелянт уникає надання пояснень про систематичність надання послуг зі зберігання ячменю, а також не спростовує доказами той факт, що спірне майно прийняте за іншими договорами зберігання. Окрім того, апелянтом не були надані докази вивезення позивачем з території складу апелянта спірного майна.
Таким чином позивач вважає, що доводи апеляційної скарги документально не підтверджені, правова позиція апелянта є хибною та не спростовує правові доводи позивача, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням судді Мишкіної М.А. у відрядженні.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018 р. для розгляду апеляційної скарги Фірми "Давос" у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 апеляційну скаргу Фірми "Давос" у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2018 колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням судді Бєляновського В.В. у відрядженні.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2018 р. для розгляду апеляційної скарги Фірми "Давос" у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 прийнято справу №916/270/18 до провадження та розпочато розгляд справи спочатку у зміненому складі суду: головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Богатиря К.В., Таран С.В. за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 12.09.2018.
18.07.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано заяву про забезпечення позову по справі №916/270/18 від ТОВ "Вімексім трейд" в якому останнє просить накласти арешт на грошові кошти Фірми "Давос" у формі ТОВ в межах заявленої ціни позову 1911600,00 грн., що знаходяться у банківських установах на рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, а у разі недостатності грошових коштів накласти арешт на інше майно, яке буде виявлене у процесі здійснення виконавчого провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім трейд" про забезпечення позову.
У судовому засіданні від 12.09.2018 оголошено перерву до 18.09.2018.
17.09.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано заяву Фірми "Давос" у формі ТОВ про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача.
У судовому засіданні від 18.09.2018 представник позивача надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скарго, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про прийняття рішення з окремою думкою судді Таран С.В.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фірми "Давос" у формі ТОВ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2016 між ТОВ "Вімексім трейд" (покупець) та Фірмою "Давос" у формі ТОВ (постачальник) укладено договір поставки №ККЯ 15/12-16-01Д у відповідності до п.1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві ячмінь 3-го класу врожаю 2016 року (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар в сплатити за нього передбачену договором грошову суму. Товар поставляється на умовах ЕХW-Франко-склад (в редакції Інкотермс 2010) за адресою: Зерновий комплекс фірми «Давос» на території портопункту Кілія, Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (зерновий склад).
У відповідності до п. 2.1. постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар у кількості, що в заліковій вазі складає 600,00 тон.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору ціна товару за 1 тонну складає 4050 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 675 грн. 00 коп. Сума договору становить вартість фактично поставленої постачальником та оплаченої покупцем товару.
Пунктами 4.1.1., 4.2.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати товар перевізнику покупця, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар в розмірі, в порядку та у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.3. договору товар постачається у повному обсязі в термін до 31 березня 2017 року включено. Обов'язок постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту оформлення складської квитанції зернового складу на ім'я покупця. Датою поставки товару є дата оформлення вищевказаної складської квитанції зернового складу. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару.
Пунктом 5.4. договору визначено, що постачання товару підтверджується наступними документами: а) видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця з підписами представника покупця про отримання товару; б) складською квитанцією зернового складу, що зареєстрована в ДП «Держреєстри України» та оформлена на ім'я покупця; в) податковою накладною, що заповнена та зареєстрована відповідно до чинного законодавства України; г) рахунком-фактурою постачальника з точним зазначенням кількості, ціни продукції з ПДВ, всього до сплати; д) товарно-транспортною накладною, що свідчить про прийняття товару до перевезення, якщо товар вивозиться з підприємства продавця.
Оплата за цим договором проводиться шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку-фактури на оплату товару від постачальника (п.6.1. договору). Товар по кількості та якості приймається в момент поставки товару (п.7.1. договору).
У відповідності до п. 11.2. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Із матеріалів справи також вбачається, що 23.09.2016 між фірмою "ДАВОС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ("виконавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ ТРЕЙД" ("замовник") укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЭО (далі - договір №23/16 ТЭО від 23.12.2016), відповідно до якого замовник доручає виконавцю виконання робіт з перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування в портопункті Кілія вантажу - ячмінь фуражний, пшениця, кукурудза в кількості 20000,00 тонн +/-10%.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору остаточна вага вантажу, відвантаженого на судно, визначається по закінченню відвантаження його на судно замовника в порту згідно з даними коносаментів.
Перевалка вантажу в портопункті Кілія відбувається за схемою "баржа-морське судно" за допомогою двох плавкранів (пункт 1.3 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016 виконавець зобов'язаний: здійснювати прийом, переважування вантажу, що надходить автотранспортом до його завантаження на баржі, складування на баржах, придатних для накопичення вантажу, перевантаження вантажу з барж на судно замовника плавкранами, а також документальний облік прийнятого портами вантажу відповідно до вимог чинного законодавства; забезпечити умови зберігання вантажу в порту, а також необхідний комплекс заходів по попередженню псування вантажу під час складування на баржах, а також навантаження на судно за рахунок замовника тощо.
У пунктах 3.1, 3.2 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016 замовник зобов'язався за 4 робочі дні до заходу судна в порт Кілія надати виконавцю детальну інструкцію для оформлення доручення на завантаження судна. Інструкція повинна містити умови оформлення коносамента, перелік сертифікатів та умови їх оформлення; надавати виконавцю інформацію про якість прийнятого в порту вантажу.
Вартість послуг та порядок проведення взаєморозрахунків сторонами узгоджений у розділі 4 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016.
Згідно з пунктами 4.1, 4.3, 4.4 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016 комплексна ставка виконавця за транспортно-експедиторське обслуговування однієї тонни вантажу встановлюється у розмірі 155,52 грн за 1 тонну, що складає за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2016 6 доларів США за 1 тонну. Ставка, зазначена у даному договорі, не є фіксованою у гривнях і підлягає коригуванню в залежності від зміни офіційного курсу НБУ на день виконання робіт і фіксується сторонами на дату відповідного коносаменту. В комплексну ставку включено експедирування і подвійна перевалка вантажу по варіанту: "Автомобілі - баржа-судно". В ставку включено: 1) подача барж в порту; 2) накопичення вантажу на баржах; 3) навантаження вантажу на морське судно з барж з застосуванням плавкранів; 4) оформлення коносаментів і наступних сертифікатів: фітосанітарний сертифікат і доповнення до нього; сертифікат радіоактивності; екологічна декларація (у випадку необхідності); сертифікат походження, виданий Торгово-Промисловою палатою; сертифікат безпеки вантажу по ІМО; 5) винагорода виконавця за транспортно-експедиторське обслуговування. Вартість зберігання в ставку не включається і оплачується замовником окремо на підставі тарифів, узгоджених сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. Оплата провадиться замовником відповідно до виставленого рахунку в розмірі 100% комплексної ставки протягом 3-х робочих днів після дати підписання відповідного коносамента за умови надання виконавцем повного комплекту оригіналів документів відповідно до пунктів 2.3 та 4.1; виконавець надає замовнику оригінали податкових накладних і актів виконаних робіт протягом 3-х робочих днів після оплати відповідних рахунків виконавця.
Вказаний договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.07.2017, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 9.1 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи видаткової накладної №РН-0000070 від 16.12.2016 Фірмою "Давос" у формі ТОВ було поставлено, а ТОВ "Вімексім трейд" отримано товар за договором поставки №ККЯ 15/12-16-01Д від 15.12.2016 р., а саме ячмінь 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 р. у кількості 600 т., загальною вартістю 2 430 000 грн. з ПДВ. Дана видаткова накладна мітиться підписи та печатки сторін (т.1, а.с. 19).
Згідно з платіжними дорученнями №363 від 19.12.2016 (т.1, а.с. 20) та №366 від 19.12.2016 (т.1, а.с.21) ТОВ "Вімексім трейд" було перераховано на користь Фірми "Давос" у формі ТОВ 2 430 000 грн. в якості оплати за ячмінь 3 класу згідно рахунку СФ-0000062 від 16.12.2016 р. та договору №ККЯ 15/12-16-01Д від 15.12.2016 р.
Також у матеріалах справи (т.1, а.с. 22) міститься податкова накладна щодо поставки Фірмою "Давос" у формі ТОВ на користь ТОВ "Вімексім трейд" ячменю 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 р. у кількості 600 т. за ціною 3375 грн. за одиницю товару, загальною вартістю 2 025 000 грн. без ПДВ.
У відповідності до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 (т.1, а.с. 24) Зерновий комплекс Фірми «Давос», який розташований на території портопункту Кілія за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 прийняв на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підстав договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д ячмінь 3-го класу, врожаю 2016 р., вагою 600 т. Зерновий комплекс фірми «Давос» зобов'язується зберігати зерно у строк до 01.05.2016. Видати ТОВ "Вімексім трейд" в кількості 600 тон.
Звертаючись із позовом до суду першої інтенції ТОВ "Вімексім трейд" зазначило, що на підставі вищевказаної складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 у відповідача на зберіганні знаходиться 600 т. ячменю 3-го класу, врожаю 2016 р. Також позивачем зазначено, що тоннажність ячменю, що зберігається у відповідача, була зменшена до 472 т. внаслідок списання 1,110 мт., що підтверджується листом ТОВ «Українська Стивідорна Компанія» від 13.04.2017 №126 та відвантаження відповідачем 127,474 т. на користь компанії IMTEX COMMERCE LIMITED, а тому, за твердження позивача, у нього відсутня претензія до відповідача щодо зменшення об'єму ячменю з 600 т. до 472 т., що знаходиться на зберіганні у відповідача.
08.12.2017 ТОВ "Вімексім трейд" звернулось до Фірми "Давос" у формі ТОВ з листом Вих.№12/15 (т.1, а.с. 55) в якому просило організувати відвантаження належного ТОВ "Вімексім трейд" ячменю 3-го класу, яке знаходиться на зберіганні у Фірми "Давос" у формі ТОВ згідно договору №23/16 від 23.09.2016 на автомобільний транспорт у кількості 754,016 т. з порту Кілія, підтвердити дату можливого відвантаження, норми погрузки на автотранспорт. Запланована дата подачі транспорту з 14.12.2017.
Даний лист, за твердженням позивача, залишено Фірмою "Давос" у формі ТОВ без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТОВ "Вімексім трейд" із позовом до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про зобов'язання Фірми "Давос" у формі ТОВ повернути ТОВ "Вімексім трейд" 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 до договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ15/12-16-01ОД.
Судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ "Вімексім трейд" визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Так наявними матеріалами справи підтверджується, що Фірмою "Давос" у формі ТОВ було поставлено, а ТОВ "Вімексім трейд" прийнято та оплачено товар, а саме 600 т. ячменю 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 р. загальною вартістю 2 430 000 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000070 від 16.12.2016 та платіжними дорученням №363 та №366 від 19.12.2016.
Разом з цим, у відповідності до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 (т.1, а.с. 24) Зерновий комплекс Фірми «Давос», який розташований на території портопункту Кілія за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 прийняв на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підстав договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д ячмінь 3-го класу, врожаю 2016 р., вагою 600 т. Зерновий комплекс фірми «Давос» зобов'язується зберігати зерно у строк до 01.05.2016. Видати ТОВ "Вімексім трейд" в кількості 600 тон. Дана складська квитанція на зерно №19 містить підпис керівника Фірми «Давос» у формі ТОВ та печатку товариства.
У відповідності до частин 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Отже, за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 936 ЦК України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання, тобто належить до категорії реальних договорів.
Згідно зі ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Отже, за змістом ч.1 ст. 937 ЦК України, за відсутності оформлення домовленості сторін у єдиному документі вимога щодо письмової форми договору вважається дотриманою у разі наявності підписаного зберігачем документа, що підтверджує прийняття речі на зберігання.
Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що наявна складська квитанція на зерно №19 від 16.12.2016 підтверджує прийняття Фірмою «Давос» у формі ТОВ на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підставі договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д ячміню 3-го класу, врожаю 2016 р., вагою 600 т. Дана складська квитанція складана зберігачем, містить підпис керівника Фірми «Давос» у формі ТОВ та печатку товариства.
Колегія суддів відзначає, що у складній квитанції на зерно від 16.12.2016 №19 міститься описка щодо строків зберігання зерна, оскільки визначена дата (01.05.2016) передує даті складання самої квитанції.
Отже, з урахуванням приписів ст. 938 ЦК України Фірма «Давос» у формі ТОВ, як зберігач товару, зобов'язана зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Так у матеріалах справи міститься лист ТОВ "Вімексім трейд" від 08.12.2017 р.№12/15 в якому товариство просить відповідача організувати відвантаження належного йому ячменю 3-го класу, який знаходиться на зберіганні Фірма «Давос» у формі ТОВ згідно договору №23/16 від 23.09.2016 на автомобільний транспорт у кількості 754,016 т. з порту Кілія. Підтвердити: дату можливого відвантаження, норми завантаження на автотранспорт. Запланована дата подачі автотранспорту з 14.12.2017 р.
Даний лист було отримано Фірмою «Давос» у формі ТОВ 11.12.2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи експрес-накладною №10027840418 (т.1, а.с. 56).
Разом з цим як на час звернення ТОВ "Вімексім трейд" із позовом до суду першої інстанції, так й до теперішнього часу відповідачем не повернуто Фірмі «Давос» у формі ТОВ належне останній майно, а саме ячмінь 3-го класу у кількості 472 т. придбаний позивачем за договором поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д та переданий на зберігання відповідачеві.
Судова колегія не приймає до уваги заперечення скаржника щодо відсутності посилань у вищевказаному листі від 08.12.2017 р.№12/15 посилання на складську квитанцію №19 від 16.12.2016, оскільки що загальна маса придбаного у відповідача ячменю за договором поставки №ККЯ 14/12-16-01Д та за договором поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д, становила 881,49 т. Так, матеріали справи містять заяву позивача про об'єднання судових проваджень №916/270/18 та №9916/271/18, оскільки в іншому провадженні розглядалась справа з ідентичними вимогами за складською квитанцією №18, що в сукупності складає 754,016 т.
Колегія суддів також відзначає, що наявні матеріали справи не містять доказів вивезення позивачем з території відповідача на якій зберігається спірне майно, ячменю 3-го класу у кількості 472 т.
Так, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. (ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
Проте наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що переданий на зберігання Фірмі «Давос» у формі ТОВ ячмінь 3-го класу у кількості 472 т. був відвантажений позивачем та відсутній на збереженні у відповідача.
Судова колегія також звертає увагу на те, що у відповідності до складської квитанції №19 від 16.12.2016 р. відповідачем прийнято на зберігання ячменю 3-го класу врожаю 2016 р. у кількості 600 тон. Разом з цим, звертаючись із позовом ТОВ "Вімексім трейд" було відзначено, що відповідач повернув ячмінь із зберігання, відвантаживши 127,474 тони на користь компанії IMTEX COMMERCE LIMITED. Дані твердження не підтверджуються наявними матеріалами справи, проте враховуються при прийнятті рішення по справі, оскільки обсяг ячменю, заявлений у позові до повернення, становить менше 600 тон, які зазначені у складській квитанції № 19 від 16.12.2016 р.
Отже, на зберіганні у відповідача залишилось 472 тони ячменю 3-го класу, що належить позивачеві та мають бути повернуті останньому на підставі вищенаведених приписів чинного законодавства.
Колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що означена складська квитанція № 19 від 16.12.2016 р. була складена на виконання умов договору постави та підтверджує лише наявність самого товару у постачальника та підтверджує поставку товару, з наступних підстав.
Так, п. 5.4. договору визначено, що постачання товару підтверджується наступними документами: а) видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця з підписами представника покупця про отримання товару; б) складською квитанцією зернового складу, що зареєстрована в ДП «Держреєстри України» та оформлена на ім'я покупця; в) податковою накладною, що заповнена та зареєстрована відповідно до чинного законодавства України; г) рахунком-фактурою постачальника з точним зазначенням кількості, ціни продукції з ПДВ, всього до сплати; д) товарно-транспортною накладною, що свідчить про прийняття товару до перевезення, якщо товар вивозиться з підприємства продавця.
Таким чином за умови укладеного між сторонами договору, складська квитанція, що підтверджує поставку товару повинна бути зареєстрована в ДП «Держреєстри України» та оформлена на ім'я покупця. Разом з цим, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що складська квитанція № 19 від 16.12.2016 р. за якою відповідачем прийнято товар на зберігання, зареєстрована ДП «Держреєстри України» та оформлена остання саме відповідачем.
Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апелянтом не наведено.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2018 р. у справі №916/3074/17 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018 р. у справі №916/270/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018 р.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Таран С.В.
Судове рішення № 76623460, Одеський апеляційний господарський суд було прийнято 18.09.2018. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 916/270/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: