Ухвала суду № 76623305, 17.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"17" вересня 2018 р. Справа№ 910/6134/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюк О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Станіка С.Р.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018

у справі № 910/6134/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон";

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо";

2. Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (INLAND TRANSIT LLP);

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. ОСОБА_2; 2. ОСОБА_3;

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (далі - відповідач-1) та партнерства з обмеженою відповідальністю "ІНЛАНД ТРАНЗІТ" (INLAND TRANSIT LLP) (далі - відповідач-2) про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014, підлягає визнанню судом недійсним в частині застави права вимоги грошових коштів по договору інвестиційного вкладу від 21.06.2006 № 08д/978EURO по генеральній кредитній угоді від 15.12.2010 № 600/02-2010, укладеної між позивачем та відповідачем-1 та укладених в її межах кредитних договорів, оскільки вчинений без створення правових наслідків, а також підписаний від імені відповідача-1 особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 203, ст. 234 та ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання такого правочину недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави та відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", датований 11.09.2014, в частині застави права вимоги грошових коштів по договору інвестиційного вкладу № 06д/840 від 17.06.2008 на забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" по Генеральній кредитній угоді № 600/02-210 від 15.12.2010 та укладених в її межах кредитних договорів. Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (INLAND TRANSIT LLP) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" 3 200,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6134/17 скасувати і ухвалити нове, про відмову в позові повністю.

Скаржник у апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись лише на те, що 28.08.2018 представник ОСОБА_2 отримала копію рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/6134/17.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про неповажність зазначеної скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження та вважає за необхідне зазначити наступне.

01.06.2006 набрав чинності Закон України "Про доступ до судових рішень", у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством скаржнику - ОСОБА_2 надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї справи, крім того, зобов'язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції має застосовувати як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/6134/17 підписано 13.07.2018, однак, апеляційну скаргу подано лише 31.08.2018.

Слід зазначити, що представник скаржника - адвокат Бойко Г.Є. була присутня під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі № 910/6134/17, тобто була обізнаною з існуванням такого рішення, однак, за копією такого рішення звернулась лише 28.08.2018.

Крім того, про наявність оспорюваного рішення, також повідомлено скаржника через офіційний сайт Судової влади України (а.с. 95-96 т. 3).

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/6134/17 було оприлюднено 18.07.2018

Скаржником не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про існування нездоланних труднощів, що певним чином перешкоджали здійсненню ним дій, направлених на захист своїх прав.

Інших доводів щодо поважності пропуску строку на оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/467/18, скаржником не наведено.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, викладена у тексті апеляційної скарги, задоволенню не підлягає, у зв'язку із тим, що підстави, вказані скаржником у заяві, визнані неповажними.

Керуючись ст.ст. 234, 261 ГПК України, ч.ч. 1, 5 ст. 272, Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропуску і поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/6134/17.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/6134/17 залишити без руху.

3. Запропонувати ОСОБА_2 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Київського апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних, відмінних від зазначених у апеляційній скарзі та визнаних неповажними, причин такого пропуску.

4. Роз'яснити ОСОБА_2, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

5. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.В. Отрюх

С.Р. Станік