Постанова № 76623287, 18.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

18.09.2018 справа №905/3352/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді Дучал Н.М. Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.секретар судового засідання за участю представників: від позивача від відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 не з'явився Шаровка В.П. - голова комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко", м. Макіївка Донецької області (поштова адреса: м. Київ)на рішення господарського суду Донецької області від27.03.2018 р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі№ 905/3352/16 (суддя Паляниця Ю.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко", м.Макіївка Донецької області (поштова адреса: м. Київ) провизнання кредиторських вимог у розмірі 212 817 697,00 грн. та зобов`язання ліквідаційної комісії включити їх до проміжного ліквідаційного балансу

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ (далі за текстом ПАТ «Промінвестбанк») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко» (далі за текстом ТОВ Фірма «Колбіко») в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконною бездіяльності ліквідаційної комісії ТОВ Фірма «Колбіко» щодо ухилення від розгляду вимоги кредитора ПАТ «Промінвестбанк» на суму 212 817 697,00 грн. та зобов'язання ТОВ Фірма «Колбіко» в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ «Промінвестбанк» на суму 212 817 697,00 грн.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко» в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги ПАТ «Промінвестбанк» у розмірі 212 817 697,00 грн. до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо перебування відповідача з 13.09.2016 року у стані припинення, звернення до останнього з заявою про визнання кредиторських вимог ПАТ "Промінвестбанк" на суму 212 817 697,00 грн., що ґрунтуються на невиконанні ТОВ фірма «Колбіко» зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 15-93/17-28/12 від 29.08.2012 року зі змінами та доповненнями; рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року у справі № 908/3595/14; ухилення ТОВ фірма "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії від розгляду вимоги, що зумовило звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року у справі №905/3352/16 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко", м.Макіївка про визнання незаконною бездіяльності ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко" щодо ухилення від розгляду вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 212 817 697 грн. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 212 817 697 грн.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у розмірі 212 817 697 грн. до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко".

Визнано незаконною бездіяльність ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко" щодо ухилення від розгляду вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 182 484 386 грн.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 182 484 386 грн.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у загальній сумі 182 484 386 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" судовий збір в сумі 2 756 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в задоволеній частині та неправомірність вимог в іншій частині позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко", м.Макіївка Донецької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 р. у справі №905/3352/16, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ "Промінвестбанк" в повному обсязі.

Апелянт вважає прийняте судом рішення таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням судом при його прийнятті норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на несвоєчасність повідомлення судом відповідача про перше судове засідання, що позбавило ТОВ Фірма "Колбіко" права на участь у судовому розгляді та процесуальних прав на захист.

На думку відповідача, спірне зобов'язання за кредитним договором є припиненим на підставі ст.607 Цивільного кодексу України у зв'язку із неможливістю його виконання за обставин, за які жодна зі сторін не відповідає, на що не звернув уваги суд першої інстанції, приймаючи оспорюване рішення.

В якості додатків до апеляційної скарги надав копію листа ПАТ «Промінвестбанк» № 20-7/13/59 від 16.06.2016, копію листа Управління поліції охорони в Донецькі області № 805/24/01-2016 від 13.06.2016р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 (колегія у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року у справі №905/3352/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Фірма "Колбіко" на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року у справі №905/3352/16, встановлено строк для подання ПАТ "Промінвестбанк» відзиву на апеляційну скаргу.

03.07.2018 від ТОВ Фірма "Колбіко" надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ Фірма "Колбіко", прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи наступні докази: копію сертифікату про настання обставин непереборної сили від 30.12.2014 р. №2898/1/12-12/03; копію висновку про істотну зміну обставин від 28.03.2017 р. №283/12.1-21-03.

Наполягає на безпідставності нарахування позивачем процентів за користування кредитом після зміни строку повернення кредиту, у зв'язку зі зверненням у травні 2014 року до відповідача з вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 15-93/17-28/12 від 29.08.2012 року зі змінами та доповненнями, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року у справі № 908/3595/14, та узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 14.02.2018 року, наведеною у постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц.

Наголошує на відсутності вини відповідача у порушенні зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 15-93/17-28/12 від 29.08.2012 року, що підтверджується Сертифікатом (висновком) про настання обставин непереборної сили від 30.12.2014р. № 2898/1/12-12/03, виданим Донецькою ТПП та висновком про істотну зміну обставин від 28.03.2017 року № 283/12.1-21-03, виданим Донецькою ТПП.

ПАТ "Промінвестбанк» проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Фірма «Колбіко», рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року у справі №905/3352/16 залишити без змін.

Наголошує на помилковості позиції апелянта про припинення дії кредитного договору у разі направлення банком вимоги про повне дострокове повернення кредитної заборгованості, оскільки виходячи з правової позиції Верховного суду України у постанові № 6-1707цс15 від 02.12.2015р., пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Зазначив також, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2018 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ Фірма "Колбіко" на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року у справі №905/3352/16 на 31.07.2018.

У зв'язку перебуванням у відпустці на дату розгляду справи члена колегії, судді Мартюхіної Н.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

У судовому засіданні 31.07.2018 року оголошено перерву до 30.08.2018 о 14:00 год.

27.08.2018 від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, якими просить при розгляді апеляційної скарги врахувати правові висновки Великої палати Верховного суду, викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

У зв'язку перебуванням у відпустці на дату розгляду справи члена колегії, судді Склярук О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні 30.08.2018 року оголошено перерву до 18.09.2018 о 14:45 год.

У зв'язку перебуванням у відпустці на дату розгляду справи члена колегії, судді Гези Т.Д., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.

Представник відповідача судових засіданнях 30.08.2018 року та 18.09.2018 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач не скористався правом участі представника у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року не оцінюються документи ( копія листа ПАТ «Промінвестбанк» вих.№20-7/13/59 від 16.06.2016 р., копія листа Управління поліції охорони в Донецькій області №805/24/01-2016 від 13.06.2016 р., копія сертифікату про настання обставин непереборної сили від 30.12.2014 р. №2898/1/12-12/03; копія висновку про істотну зміну обставин від 28.03.2017 р. №283/12.1-21-03.), додані відповідачем до апеляційної скарги та до доповнень до апеляційної скарги (тобто лише на стадії апеляційного провадження), оскільки вказані документи не були предметом розгляду судом першої інстанції; апелянтом не надано доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року у справі №908/3595/14 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко" про стягнення 107 214 074, 21 грн.: стягнуто з ТОВ фірма «Колбіко» на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість по тілу кредиту в сумі 100 350 000,00 грн., заборгованість по процентам в сумі 6 591 429,13 грн., пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 8 120,54 грн., пеню за прострочення сплати процентів в сумі 20 557,23 грн., та судовий збір в сумі 72 911,91 грн. 91 коп.

В частині стягнення пені в сумі 243 967 грн. 31 коп. в задоволенні позову відмовлено.

Наведеним рішенням встановлено наступне.

29.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко» (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №15-93/17-28/12, за змістом п.2.1 якого банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит у грошовій формі шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 108 550 000 грн., (далі - ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим договором,(далі - кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, та виконати інші обов'язки, що витікають зі змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені цим договором.

На виконання умов договору позивачем 31.08.2012 року надано відповідачу кредитні кошти в сумі 108 550 000 грн., що підтверджено меморіальним ордером № 2460 від 31.08.2012 року.

Відповідно до п. 2.2 договору, в редакції договору про зміни від 15.07.2013 року, сторонами погоджено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредиту сум - не пізніше 30.12.2016 року, або протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги позивача про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних в п. 4.3 договору. Повернення кредиту повинно здійснюватися відповідачем частинами, згідно погодженого сторонами у цьому пункті договору графіку.

Відповідач, в свою чергу, сплачував позивачу згідно графіку повернення кредиту, грошові кошти з 31.08.2012 року по 31.01.2014 року на загальну суму 8 200 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та виписками (довідками) про рух коштів по рахунку відповідача.

Починаючи з лютого 2014 року відповідачем погашення заборгованості по кредиту, згідно погодженого сторонами графіку, не проводилося, внаслідок чого утворилась заборгованість з прострочених платежів по кредиту в сумі 2 600 000 грн., а загальна сума заборгованості по кредиту по договору становить 100 350 000 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, в редакції договору про зміни від 15.07.2013 року, проценти за користування кредитом нараховуються позивачем, виходячи із встановленої позивачем ставки у розмірі 24 % річних у національній валюті. Починаючи з 15 липня 2013 року процентна ставка встановлюється у розмірі 15 % річних терміном по 14 липня 2014 року з щорічним переглядом ставки в червні місяці кожного року. В разі, якщо процентна ставка за користування кредитом не переглянута з будь-яких обставин (причин), в тому числі з відмови відповідача від перегляду ставки, та сторони не уклали відповідний договір про внесення змін до договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 24 % річних.

Відповідно до умов п. 4.2.6 договору, незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту, відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість за кредитом, нараховану плату за кредит та неустойку, за умови настання обставин, вказаних в п. 4.3.4 цього договору.

Згідно умов п. 4.3.4 договору, позивач має право вимагати від відповідача (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, зокрема, якщо відповідач не виконав у строк та/або виконав не у повному обсязі свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті комісійної винагороди за надання кредиту, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача були надіслані вимоги про дострокову сплату (погашення) заборгованості по договору вих. № 285-08-01-3/39 від 27.05.2014р. та № 455-08-01-1/39 від 25.06.2014р.

Оскільки відповідач, в порушення умов договору, погашення кредиту згідно графіку за період з лютого 2014 року по червень 2014 року не проводив, позивачем були нараховані відповідачу проценти за користування кредитом за період з 01.02.2014 року по 10.07.2014 року в загальній сумі 6 591 429 грн. 13 коп.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором: своєчасно та у повному обсязі погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами з лютого 2014 по червень 2014 року не проводив, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в розмірі 100 350 000 грн. та по процентам за користування кредитом в сумі 6 591 429 грн. 13 коп.

За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Промінвестбанк» та стягнення з ТОВ фірми "Колбіко" заборгованості по кредиту в розмірі 100 350 000 грн. та по процентам за користування кредитом в сумі 6 591 429 грн. 13 коп.

Відповідно до п. 5.3 договору, в редакції договору про зміни від 18.03.2013 року, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом відповідач сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом „факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана в п. 2.2 цього договору, пеня не нараховується.

За прострочення сплати відповідачем кредиту позивач нарахував, відповідно до умов договору та чинного законодавства, пеню за період з 28.02.2014 року по 10.07.2014 року в сумі 72 821 грн. 92 коп., а за прострочення сплати процентів за користування кредитом нараховано відповідачу пеню за період з 05.03.2014 року по 10.07.2014 року в сумі 199 823 грн. 16 коп.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати кредиту за період з 28.02.2014р. по 13.04.2014р. в сумі 8 120 грн. 54 коп., і за порушення строків сплати процентів за період з 05.03.2014р. по 13.04.2014р. - в сумі 20 557 грн. 23 коп.; відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту за період з 14.04.2014р. по 10.07.2014р. в сумі 64 701 грн. 38 коп., та в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів за період з 14.04.2014р. по 10.07.2014р. в сумі 179 265 грн. 93 коп., відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 2 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому суд апеляційної інстанції вважає безсумнівними факти, встановлені судами при розгляді справи №908/3595/14, які не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації з 13.09.2016 року ТОВ Фірма «Колбіко» знаходиться в стані припинення, строк визначений засновниками(учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог визначено до 13.11.2016.

07.10.2016 року ПАТ «Промінвестбанк» на адресу голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко» надіслано вимогу б/н від 03.10.2016 року з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко» на суму 212 817 697,00 грн.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: 86116, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лебедєва, буд.78.

Відповідачем не вжито заходів для перереєстрації свого місцезнаходження на території підконтрольній України, тому направлення на адресу відповідача вимоги на суму 212 817 697,00 грн. здійснено позивачем за допомогою кур'єрської служби «Поні Експрес», в підтвердження направлення вимоги на адресу відповідача позивач надав накладну №16-3848-1845 від 07.10.2016 року.

Отже, позивач звернувся з кредиторськими вимогами у межах строку для заявлення вимог кредиторів. Проте, у зв'язку з відмовою отримувача вимогу доставлено не було (лист Компанії ТОВ «Поні Експрес» від 08.11.2016).

Відмова Відповідача від отримання вимоги, на підставі ст.112 Цивільного кодексу України, була розцінена банком як ухилення ТОВ Фірма «Колбіко» від розгляду заяви з кредиторськими вимогами, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з вимогами ст.105 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч.8 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, позивач, звернувшись 07.10.2016 року на адресу голови ліквідаційної комісії ТОВ Фірма «Колбіко» з вимогою від 03.10.2016 року про кредиторські вимоги Банку на суму 212 817 697,00 грн., дотримався строку для заявлення вимог кредитора.

Відмова відповідача від отримання вимоги свідчить про ухилення відповідача від розгляду відповідної заяви позивача.

В силу норм ч.3 ст.112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 610, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №15-93/17-28/12 від 29.08.2012 з подальшими змінами та доповненнями є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №15-93/17-28/12 від 29.08.2012 (з подальшими змінами та доповненнями) в сумі 100 350 000 грн. по кредиту, в сумі 6 591 429,13 грн. по процентам за користування кредитом (за період з 01.02.2014 року по 10.07.2014 року) підтверджена рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року у справі №908/3595/14, яке набрало законної сили, та не потребує доказування.

Разом з тим, як зазначено позивачем, станом на 02.10.2016р. за відповідачем обліковується заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, наданими в межах договору №15-93/17-28/12 від 29.08.2012р., у загальній сумі 60 262 083,49 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви виписками з особового рахунку №2068335197319, відкритому в ПАТ "Промінвестбанк» для відображення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.

Водночас, Велика палата Верховного суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, у розділі "Висновки про правильне застосування норм права" зазначила наступне.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, за змістом п.2.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №15-93/17-28/12/4 від 15.07.2013р.) дата остаточного повернення всіх отриманих в межах сум кредиту - не пізніше 30.12.2016р. або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних в п.4.3.4 цього договору.

Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року по справі №908/3595/14, яке набуло законної сили, на виконання умов договору позивачем на адресу відповідача були надіслані вимоги про дострокову сплату(погашення) заборгованості по договору вих. №285-08-01-3/39 від 27.05.2014 та №455-08-01-1/39 від 25.06.2014.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання. Відтак, у зв'язку з пред'явленням до позичальника вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, протягом 10 календарних днів з моменту її отримання, відповідач мав, обов'язок повернути всю заборгованість за кредитним договором.

Отже, виходячи з висновків правової позиції Великої палати Верховного суду, що викладена у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, суд відхиляє аргументи позивача про наявне у нього право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості по кредиту.

Виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги, направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про дострокову сплату заборгованості, є обґрунтованими вимоги позивача у розмірі 6 591 429, 13 грн. процентів за користування кредитом за період з 01.02.2014 по 10.07.2014.

У залишку суми 53 670 654, 36 грн. вимоги позивача щодо процентів за користування кредитом не підлягають задоволенню з підстав, викладених вище.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

На підставі п.5.3. кредитного договору №15-93/17-28/12 від 29.08.2012р. позивачем нарахована та включена до складу заборгованості ТОВ Фірма «Колбіко» пеня за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 8 120,55 грн. за період з 01.03.2014 року по 13.04.2014 року; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 30 258 833,44 грн. за період з 05.03.2014р. по 02.10.2016р.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015р. по справі №908/3595/14 стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 8 120,54 грн. та пеню за прострочення сплати процентів в сумі 20 557,23 грн.

Крім того, позивач здійснив донарахування пені за період з 14.04.2014р. по 02.10.2016р. у сумі 30 238 276,21 грн., внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Колбіко" зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом за спірним правочином.

Місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати та включити кредиторські вимоги з нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 14.04.2014р. по 02.10.2016р., посилаючись на приписи ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування Банком пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 14.04.2014 по 02.10.2016 у сумі 30 238 276,21 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, на час проведення антитерористичної операції, встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Періодом проведення антитерористичної операції, за положеннями ст.1 Закону, визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначене свідчить, що сплата процентів за користування кредитними коштами є невід'ємною умовою кредитування, тому як сам кредит так і проценти є складовими основного зобов'язання за кредитним договором.

На виконання ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений Перелік населених пунктів, до якого включено м. Макіївка Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ фірма «Колбіко» є м. Макіївка Донецької області.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", на підставі якого Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження №1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

На час розгляду судом справи №905/3352/16, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Макіївка Донецької області.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ст.11 наведеного Закону).

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного Закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

З огляду на мораторій, встановлений ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у позивача були відсутні підстави для нарахування та включення до складу заборгованості позичальника у цій справі пені за період з 14.04.2014.

Нарахування банком пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 30 238 276,21 грн. за період з 14.04.2014 по 02.10.2016 суперечить приписам ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Отже правомірно нарахованою є пеня за прострочення сплати процентів в сумі 20 557,23 грн. за період 05.03.2014 по13.04.2014 включно.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №15-93/17-28/12 від 29.08.2012р., позивачем на суму простроченого кредиту нараховано 3% річних за період з 01.03.2014р. по 02.10.2016р. у сумі 1 165 723, 56 грн. та інфляційні за період з 01.03.2014р. по 31.08.2016р. у сумі 6 074 400 грн.

На суму прострочених процентів за користування кредитом позивачем нараховано 3% річних за період з 05.03.2014 року по 02.10.2016 року в сумі 2 184 326,77 грн. та інфляційні за період з березня 2014р. по 31.08.2016р. в сумі 12 441 297,28 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування, обґрунтованість та задоволення судом вимог позивача про включення до складу кредиторських вимог позивача 1 165 723, 56 грн. - 3% річних та 6 074 400,00 грн. інфляційних нарахованих на суму простроченого кредиту.

Враховуючи неправомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитом за період з 11.07.2014 року, про що зазначено вище, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму прострочених процентів за користування кредитом в сумі 471 683, 11 грн. за період 05.03.2014 по 02.10.2016 та інфляційних в сумі 4 741 095,21 грн. за період березень 2014р. - серпень 2016р.

Щодо посилання апелянта про несвоєчасність повідомлення його про дату першого судового засідання слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі) ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований за адресою: 86116, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лебедєва, буд.78. Під час розгляду справи у суді першої інстанції будь-якої іншої адреси, на яку можливо здійснювати відправку поштової кореспонденції матеріали справи не містять, а відповідач таких даних суду не надав.

Відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, у зв'язку з чим, на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua), у розділі "Новини та події суду" місцевим господарським судом були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/3352/16.

Крім того, судом першої інстанції вчинялись дії, спрямовані на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем, про що свідчать телефонограми №1126 від 02.12.2016р, №1158 від 27.12.2016р., №15 від 23.03.2017р.

В той же час, про обізнаність відповідача про слухання справи свідчить клопотання №50/5-3 від 16.12.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колбіко" про ознайомлення з матеріалами справи з відміткою представника відповідача про ознайомлення та зняття фотокопій наявних у матеріалах справи документів; звернення до суду з зустрічним позовом.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 року (повний текст підписано 04.04.2018) у справі № 905/3352/16 підлягає зміні з підстав, викладених у даній постанові, а вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до ТОВ фірма "Колбіко" про визнання незаконною бездіяльності ліквідаційної комісії ТОВ фірми "Колбіко" щодо ухилення від розгляду вимоги кредитора ПАТ "Промінвестбанк» та зобов'язання ТОВ фірми "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ "Промінвестбанк» на суму 212817697 грн. та включити кредиторські вимоги ПАТ "Промінвестбанк» у розмірі 212817697 грн. до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ фірма "Колбіко" підлягають задоволенню в сумі 119 423 008, 78 грн., в тому числі: 100 350 000 грн. - заборгованість за кредитом; 6 591 429,13 грн. - заборгованість за процентами; 8 120,54 грн. - пеня за простроченим кредитом; 20 557,23 грн. - пеня за простроченими відсотками; 3% річних за простроченим кредитом - 1 165 723,56 грн., 3% річних за простроченими процентами - 471 683,11 грн., інфляційні за простроченим кредитом - 6 074 400 грн., інфляційні за простроченими процентами - 4 741 095,21 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018р. у даній справі покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко", м. Макіївка Донецької області (поштова адреса: м. Київ) на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/3352/16 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/3352/16 змінити, з підстав викладених у даній постанові.

Викласти четвертий, п'ятий та шостий абзаци резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/3352/16 в наступній редакції:

Визнати незаконною бездіяльність ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" щодо ухилення від розгляду вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 119 423 008, 78 грн.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії (86116, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Лебедєва, буд.78, код ЄДРПОУ 24658276) визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, пров.Шевченка, буд.12, код ЄДРПОУ 00039002) на суму 119 423 008, 78 грн.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" в особі ліквідаційної комісії (86116, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Лебедєва, буд.78, код ЄДРПОУ 24658276) включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, пров.Шевченка, буд.12, код ЄДРПОУ 00039002) у загальній сумі 119 423 008, 78 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/3352/16 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, пров.Шевченка, буд.12, код ЄДРПОУ 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" (86116, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Лебедєва, буд.78, код ЄДРПОУ 24658276) 1428,71 грн. витрат по сплаті судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 18.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 24.09.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді Н.О. Мартюхіна

О.І. Склярук