Постанова № 76623260, 17.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 справа № 905/600/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Чернота Л. Ф. (доповідач) Зубченко І.В., Попков Д.О.при секретарі судового засідання: Телеснюк І.В.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областіухвалене11.06.2018 р. (повний текст 18.06.2018 р.) по справі№905/600/18 (суддя О.М. Сковородіна)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо проПриватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м. Макіївка, Донецька область стягнення 3477137,10 грн. В С Т А Н О В И В: У березні 2018 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом №14/4-376 від 22.03.2018р. до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м. Макіївка, Донецька область про стягнення 3477137 грн. 10 коп., з яких: 447 124 грн. 88 коп. це сума нарахованих 3% річних та 3 030 012 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 20.12.2012 р. №13-295-Н в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару. Рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2017 р. стягнуто з відповідача за договором №13-295-Н від 20.12.2012р. основний борг - 14 863 440,94 грн.; пеню - 345 240,57 грн., 3% річних - 1 031 890,92 грн., нарахованих по 21.02.2017р. (включно); інфляційні - 7 081292,07 грн. нараховані по січень 2017 року (включно). Станом на 22.02.2018р. розмір основного боргу становить 14 863 440,94 грн., який є непогашеним, у зв'язку з чим позивач нарахував 3% річних в сумі 447 124,88грн., та інфляційні втрати - в сумі 3 030 012,22грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2018р. (повний текст 18.06.2018р.) у справі №905/600/18 задоволені частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" про стягнення 3 477 137,10 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних - 447 124,88 грн., інфляційні втрати - 2 098 490,73 грн.; а також судовий збір у розмірі 38 184,23 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі - 931 521,49 грн. - відмовлено (а.с 126-128).

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позов є обґрунтованим, однак при розрахунку інфляційних збитків позивачем допущені помилки при їх нарахуванні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою №14/4-809 від 05.07.2018 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2018р. у справі №905/600/18 в частині відмови у стягненні 931 521,49 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" судові витрати за подання скарги.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Апелянт наголошує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97-р при здійсненні розрахунку інфляційних втрат використовує методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

Відзначає, що використання для розрахунку інфляційних втрат суми боргу без урахування збільшення на індекс інфляції призводить до зовсім інших математичних результатів, які суперечать на думку апелянта, встановленому Верховним судом України та Державною службою статистики України.

Скаржник вважає, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні внаслідок інфляційних процесів. Вважає, що судом першої інстанції було здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат.

Також, апелянт відмічає, що в оскаржуваному рішенні господарського суду не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст.73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, що призвело на думку останнього до прийняття неправильного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18.07.2018р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Стойка О.В. (а.с.132).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2018р., керуючись ст. ст. 234,262 Господарського процесуального кодексу України відкрито апеляційне провадження у справі №905/600/18. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу по 02.08.2018 р. включно разом з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (а.с.133).

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №763/2018 від 02.08.2018р., на підставі службової записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л.Ф. від 02.08.2018р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії Стойки О.В., відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016 року), п.11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 905/600/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018 р. було сформовано склад суду (за наявності): головуючий суддя - Чернота Л.Ф. судді - Зубченко І.В., Попков Д.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2018р. керуючись ст.ст. 234,268,270 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2018 р. по справі №905/600/18 призначено на 17.09.2018 р.

В матеріалах справи містяться акти від 20.07.2018 р. та від 03.08.2018 р. про те, що ухвали суду у справі №905/600/18 від 19.07.2018 р. та від 03.08.2018р. не прийняті до пересилання ПАТ "Укрпошта" на підставі листа Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта" від 06.07.2018 №21-55.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Учасники справи в судове засідання 17.09.2018 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

В матеріалах справи є поштове повідомлення про вручення ухвали, яке повернулось на адресу Донецького апеляційного господарського суду з відміткою - "вручено за до довіреністю повноважному представнику". Також Донецьким апеляційним господарським судом були розміщені повідомлення на офіційному веб-сайті про неможливість відправки ухвал на адресу Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м. Макіївка, Донецька область.

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/600/18 без участі представників сторін.

Відповідно до ст. ст. 223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, а тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/600/18.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи 20.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №13-295-Н (а.с. 40- 45).

За приписами п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно із додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. п.1.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. викладено у такій редакції: "За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору" (а.с 48).

З 22.12.2014р. п.1.1 укладеного сторонами правочину був змінений наступним чином: "За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору" (додаткова угода №6 від 22.12.2014р. (а.с. 55-56).

За умовами п.2.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року 2013 році газ в обсязі до 90000,000 тис. куб. м.

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №4 від 15.05.2014р., №6 від 22.12.2014р. сторони вносили зміни в п.2.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р., внаслідок чого сторонами було погоджено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 205159,262 тис. куб. м. (а.с. 46-56).

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину ціни за 1000 куб. м газу без ПДВ становлять:

- за газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб. м на рік: при наявності газових лічильників - 224,4231 грн. без ПДВ, при відсутності газових лічильників - 282,5962 грн. без ПДВ;

- за газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб. м на рік: при наявності газових лічильників - 522,9808 грн. без ПДВ, при відсутності газових лічильників - 640,9615 грн. без ПДВ;

- за газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб. м на рік: при наявності газових лічильників - 1444,6154 грн. без ПДВ, при відсутності газових лічильників - 1624,9038 грн. без ПДВ.

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 10.06.2014р. сторонами вносились зміни до п.5.2 договору №13-295-Н від 20.12.2012р., внаслідок чого ціна на газ неодноразово змінювалась.

Відповідно до п.11.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. (в редакції додаткової угоди №6 від 22.12.2014р.) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2017р. у справі №905/822/15 стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг за договором №13-295-Н від 20.12.2012р. - 14863440,94 грн., пеню - 345240,57 грн., 3% річних - 1031890,92 грн. за період по 21.02.2017 року, інфляційні - 7081292,07 грн. за період по січень 2017 року (включно); та було відстрочено виконання рішення від 20.04.2017р. на 3 місяці з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2017р. у справі №905/822/15 набрало законної сили, та, у відповідності до статті 129-1 Конституції України, є обов'язковим до виконання, і створені ним наслідки не можуть не прийматися судом до уваги.

Як вказував позивач, станом на теперішній час стягнуті з відповідача за рішенням суду від 20.04.2017р. у справі №905/822/15 суми: основного боргу - в розмірі 14863440,94 грн., пені - 345240,57 грн., 3% річних - 1031890,92 грн., інфляційні - 7081292,07 грн. є непогашеними, у зв'язку з чим на суму основного боргу (14863440,94грн.) позивач нарахував 3% річних в сумі 447124,88грн. (за період з 22.02.2017р. по 22.02.2018р.), та інфляційні в сумі 3 030 012,22 грн. (за період з лютого 2017р. по січень 2018р.).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11,509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи наявні документами, а саме: актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2013 року по лютий 2015 року, операціями по підприємству Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" за період 01.01.2013 р. по 31.01.2018 р., сальдо по підприємству - ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" за період 01.01.2013р по 31.01.2018р., та рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2017р. у справі №905/822/15 підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №13-295-Н від 20.12.2012 р., в сумі 14863440,94 грн. (основного боргу), яка станом на теперішній час з боку відповідача не погашена.

Доказів погашення вказаної заборгованості не надано.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р №14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Таким чином, порушення відповідачем умов договору №13-295-Н від 20.12.2012 р. щодо оплати є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів.

Пунктом 3.2. вищевказаної Постанови зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача у спірний період, правові підстави, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову стосовно стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 447 124,88 грн. та для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2098490,73 грн. - розрахунок суду першої інстанції відповідає вищевказаному порядку їх нарахування, який відповідає приписам, викладеним у листі Верховного суду України від 03.04.1997 №62-97 та п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №17 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З урахуванням викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2018р у справі №905/600/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2018р. у справі №905/600/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2018р. у справі №905/600/18 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Скаржника - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 17.09.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Судді І.В. Зубченко

Д.О. Попков

Надруковано примірників 4:

1 - позивачу;

1 - відповідачу ;

1 - у справу;

1 - ГСЛО;