Постанова № 76623238, 20.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/2386/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чередка А.Є., Чус О.В.,

секретар судового засідання Пінчук Є.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2018 (суддя Красота О.І.) у справі

за позовом Національного банку України, м.Київ

до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", за участю третьої особи, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", в якому просив суд залучити Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" за Кредитним договором № 19 від 24 жовтня 2008 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі - 2 464 245 586,02 грн., звернути на користь Національного банку України стягнення на майно Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що належить йому на праві власності - предмет застави за Договором застави №36 від 25.03.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №655, встановивши спосіб реалізації предметів застави шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до переліку майна, зазначеному у позовній заяві.

Представником відповідача подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/15340/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, третя особа ПАТ КБ "Приватбанк", про розірвання договору застави № 36 та №37 від 25.03.2015, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; розірвано договір застави № 36 та №37 від 25.03.2015, укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А.

На даний час вказана справа 910/15340/17 перебуває в провадженні Київського апеляційного господарського суду.

Таким чином, на думку відповідача, у разі залишення рішення господарського суду м.Києва від 16.11.2017 у справі № 910/15340/17, яким розірвано договір застави №36 та №37 від 25.03.2015, укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" без змін, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №36 від 25.03.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2018 у даній справі клопотання Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі задоволено; підготовче провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/15340/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, за участю третьої особи, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів застави від 25.03.2015р. №36 та №37, що розглядається Київським апеляційним господарським судом .

Зазначена ухвала мотивована посиланням на те, що справа з розгляду даного господарського спору та справа № 910/15340/17 пов'язані між собою, а результати розгляду останньої справи мають суттєве значення при вирішенні господарського спору у справі №904/2386/18.

Листом від 07.07.2018 №Е.65.0.0./3-365676, надісланим Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, повідомлено, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити зміну найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.204 ЦК України та ст.ст.2,114,195,227 та 236 ГПК України, просить ухвалу господарського суду від 09.08.2018 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що господарським судом не обґрунтовано, яким чином встановлені у справі №910/15340/17 обставини впливатимуть на оцінку доказів у справі №904/2386/18, якими НБУ обґрунтовує свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову, з урахуванням презумпції правомірності правочину.

Порушення провадження у справі №910/15340/17, предметом спору в якій є розірвання договору застави, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки позовні вимоги НБУ у даній справі ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з договору застави, останній підлягає дослідженню Господарським судом в силу положень ст.ст.209,210 ГПК України.

Отже, на думку скаржника, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору застави, господарський суд, у будь-якому випадку, мав перевірити правомірність цього договору, що підтверджує безпідставність зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про розірвання договору застави.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін.

Відповідач зазначає, що у разі залишення без змін рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/15340/17, яким договір застави № 36 від 25.03.2015 - розірвано, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №36 від 25.03.2015, оскільки зобов'язання за договором застави у відповідача будуть припинені, а тому наявні передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі №904/2386/18 до розгляду справи № 910/15340/17 в Київському апеляційному господарському суді.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на майно Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі договору застави №36 від 25.03.2015, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №655.

Предметом спору у справі №910/15340/17 є розірвання договорів застави № 36 та № 37 від 25.03.2015, які укладені між НБУ та ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.А. Михайленком.

Позовні вимоги у справі №910/15340/17 обґрунтовані посиланням на те, що в силу націоналізації ПАТ КБ «Приватбанк» змінилися істотні обставини, якими позивач керувався укладаючи з НБУ вказані договори застави в забезпечення виконання ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» своїх зобов'язань за кредитним договором №19 від 24.10.2008, а тому існують правові підстави для розірвання цих договорів застави на підставі ст. 652 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до цієї статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки недійсності правочину закріплені у ст. 216 ЦК України. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частинами 2,3,4 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.5 ст.188 ГПК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, розірвання договору та визнання його недійсним спричиняють різні правові наслідки: розірвання договору припиняє обов'язки за договором з моменту такого розірвання, а недійсність договору тягне за собою повернення сторін договору у первісний стан (кожна сторона повертає одна одній у натурі все, що було одержано за недійсним договором).

Приймаючи до уваги, що за приписами ч.4 ст.653 ЦК України за наслідками розірвання договору повернення виконаного (переданого) за цим договором не допускається, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вирішення спору у справі № 910/15340/17, предметом спору в якій є розірвання договору застави, не впливає на розгляд та вирішення спору у справі №904/2386/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.1 ст.589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави, заставодавцем якого відповідно до ч. 1 ст. 583 ЦК України і ч. 2 ст. 11 Закону України "Про заставу" може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При цьому майновий поручитель несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Частиною 1 статті 593 ЦК України та статтею 28 Закону України "Про заставу" визначено виключений перелік підстав припинення застави та встановлено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Таким чином, розірвання договору застави не є підставою для припинення зобов'язань за договором застави, як помилково про це зазначає відповідач.

Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів вважає, що господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, яким чином розгляд Київським апеляційним господарським судом справи №910/15340/17 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у справі № 904/2386/17, не встановлено наявність певних обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження ним наданих сторонами доказів під час розгляду справи №904/2386/17 та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Водночас, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав щодо звернення стягнення на предмет застави, суд у будь-якому випадку зобов'язаний дослідити питання щодо належного виконання сторонами умов договору та встановити наявність у кредитора права вимоги до боржника, а отже, встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у справі №904/2386/17.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що розгляд Київським апеляційним господарським судом справи №910/15340/17, не є перешкодою для встановлення відповідно до приписів ст.86 ГПК України суттєвих обставин у справі №904/2386/18 при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування результатів справи №910/15340/17, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №910/15340/17.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 та ч.1 ст.255 ГПК України можливість касаційного оскарження даної постанови не передбачена.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2018 у справі №904/2386/18 скасувати.

Справу №904/2386/18 передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1762,00 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 21.09.2018.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

О.В.Чус