Ухвала суду № 76623196, 24.09.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 вересня 2018 року Справа № 925/780/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Костюка Віталія Григоровича,

м. Київ

до приватного підприємства "Лавіта", с. Поташ, Маньківського

району, Черкаської області

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 99 900 грн. 00

коп.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом фізична особа-підприємець Костюк Віталій Григорович до приватного підприємства "Лавіта" про розірвання договору №01-02/2018 купівлі-продажу крана консольно-козлового від 02 лютого 2018 року укладеного між сторонами та стягнення 99 900 грн. 00 коп. авансу.

Позов заявлено з підстав викладених в ч. 5 ст. 268 ГК України та ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 вересня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року відкладено підготовче засідання на 20 вересня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року питання про відвід судді Васяновича А.В. від розгляду справи №925/780/18 передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді Васяновича А.В.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2018 року у задоволенні заяви приватного підприємства "Лавіта" (вх. 27912/18 від 19 вересня 2018 року) про відвід судді Васяновича А.В. у справі №925/780/18 відмовлено.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 228 цього Кодексу - до вирішення питання про відвід.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі та призначити розгляд справи в судовому засіданні.

Також слід зазначити, що 20 вересня 2018 року від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданого клопотання позивач вказував, що йому стало відомо про те, що приватне підприємство "Лавіта" має багатомільйонні невиконані кредитні зобов'язання. У судах України різних юрисдикцій розглядалися справи про стягнення з відповідача коштів у іноземній валюті за невиконаними зобов'язаннями. А саме приватне підприємство "Лавіта" є відповідачем у справі про майнові стягнення №925/1049/13 , засновник та директор ТОВ "Лавіта" Мартишок В.Л. має невиконані кредитні зобов'язання, які стягуються у рамках справи №705/4368-ц (позивач ПАТ "Банк Фінанси та кредит") та справи № 705/7541/13-ц (позивач ПАТ "Державний ощадний банк").

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2014 року у справі №705/4368/13-ц стягнуто солідарно з директора приватного підприємства "Лавіта" Мартинюка В.Л. та приватного підприємства "Лавіта" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 1 256 495 грн. 98 коп. заборгованості по кредитному договору. Так, постановою Верховного суду від 20 червня 2018 року вирішено справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Лавіта" на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 925/1049/13 та відмовлено приватному підприємству "Лавіта" у задоволенні касаційної скарги, у зв'язку з цим іпотекодержатель ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" набув права стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна приватного підприємства "Лавіта", яке є предметом іпотеки .

Таким чином, позивач стверджував, що є підстави вважати, що рішення суду у справі 925/1049/13 та у справі 705/4368/13-ц найближчим часом будуть приведені у виконання та нерухоме майно приватного підприємства "Лавіта" буде реалізоване з метою погашення боргових зобов'язань, в тому числі буде реалізований предмет іпотеки.

Сам факт подання кредитором позову про стягнення на предмет іпотеки є початковим етапом підготовки до реалізації предмету іпотеки (відповідно до ст. 35, 38 Закону України "Про іпотеку"), наступним етапом є безпосередня реалізація предмету іпотеки. Хоча реалізація майна приватного підприємства "Лавіта" відбудеться примусово (без згоди відповідача), однак сам факт, що майно відповідача буде відчужено значно утруднює можливість виконання рішення суду на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що достатньо підстав для застосування судом забезпечення позову шляхом накладення арешту на кран консольно-козловий ККС 10-ЗК-3271.У з правом використання у господарській діяльності.

Також позивач просив суд не застосовувати заходи зустрічного забезпечення можливих збитків відповідача, у зв'язку із накладенням арешту на кран консольно-козловий КС 10-32, який належить на праві приватної власності приватному підприємству "Лавіта".

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів, що підтверджують вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

Предметом розгляду даного спору є вимога про розірвання договору купівлі-продажу, а також вимога про стягнення авансу.

Проте, позивачем не надано суду доказів, що підтверджують відсутність грошових коштів на банківських рахунках відповідача.

Водночас майно на яке позивач просить накласти арешт - кран консольно-козловий ККС 10-ЗК-3271.У не є предметом спору і вказане майно не перебувало в іпотеці, а тому виконання рішення суду про стягнення коштів за рахунок предмету іпотеки жодним чином не може вплинути на виконання рішення в іншій справі, зокрема, про стягнення авансу.

Також до заяви не додано доказів, що підтверджують недостатність у відповідача майна для виконання своїх зобов'язань та примусового виконання раніше прийнятих судових рішень.

За умовами договору купівлі-продажу, а саме розділу 2 "Порядок передачі крана" покупець самостійно та за власний кошт проводить демонтаж та вивіз предмета договору після сплати всієї суми передоплати.

Вартість майна за договором складає 450 000 грн. 00 коп.

Тобто, позивач з метою забезпечення позову про стягнення 99 900 грн. 00 коп. авансу просить суд накласти арешт на майно вартістю 450 000 грн. 00 коп.

Отже, позивач в своїй заяві лише посилається на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без підтвердження своїх доводів відповідними доказами.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст. 74, 136, 140 ГПК України, зміст постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Оскільки судове засідання, що було призначено на 12 год. 00 хв. 20 вересня 2018 року не відбулося у зв'язку з розглядом судом заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне призначити розгляд справи в підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст.177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Водночас, строк підготовчого провадження закінчується 30 вересня 2018 року.

Отже, суд вважає також за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Керуючись ч. 1 ст. 230, ст. ст. 136, 140, 177, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №925/780/18 поновити.

2. Клопотання позивача від 20 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

3. Продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

4. Розгляд справи в підготовчому засіданні призначити на 11 год. 00 хв. 10 жовтня 2018 року.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

6. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та в частині відмови у забезпеченні позову може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович