Рішення № 76622978, 17.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 Справа №914/1422/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Голодовича Миколи Михайловича, АДРЕСА_1

про стягнення 3 400, 51 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Шафранський Р. Г.

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" до Фізичної особи підприємця - Голодовича Миколи Михайловича про стягнення 3 400, 51 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2018 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 27.08.2018.

Представник позивача у судове засідання 27.08.2018 з'явився, подав акт звірки розрахунків з відповідачем, який був надісланий позивачем на адресу відповідача. Представник відповідача в судове засідання 27.08.2018 не з'явився. Ухвало суду від 27.08.2018 відкладено розгляд справи на 17.09.2018.

Представник позивача в судове засідання 17.09.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 17.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 17.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" звернулося в господарський суд з позовом до Фізичної особи - підприємця Голодовича Миколи Михайловича про стягнення 3 400, 51 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.01.2017 між сторонами у справі було укладено договір № УЗ/ЕЕЦ/Л-16-01/080572/121 про постачання електричної енергії (надалі - договір), за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 500 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.3. договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача» (надалі «Порядок розрахунків») та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно із п. 2.3.4. договору, споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно умов п. 1 договору, точка продажу електричної енергії встановлюється на болтових контактних з'єднаннях шинного роз'єднувача в комірці № 9 РУ- 10 кВ тягової підстанції «Тухля» зі сторони шин 10 кВ. Приєднана потужність у точці підключення становить 500 кВт.

Як зазначає позивач, постачання електричної енергії згідно договору здійснювалося до об'єкта відповідача, а саме - виробничого приміщення за адресою: с. Тухля, Сколівського р-ну, Львівської області, яке перебуває у нього на праві тимчасового користування згідно договору оренди №05/09/16 від 05.09.2016, укладеного з ТДВ "Тухлянське лісопромислове підприємство".

Як передбачено п. 6 Порядку розрахунків, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5 Порядку розрахунків, рахунки на оплату надаються споживачу з 25 по 29 число кожного місяця. Споживач самостійно одержує платіжний документ для оплати спожитої електроенергії та інші платіжні документи (плата за перевищення договірних величин електроенергії, потужності та ін.) за адресою: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С. Петлюри, 3.

У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не отримав рахунки на оплату, як це передбачено договором, 07.05.2018 позивач поштою направив відповідачу рахунки від 31.01.2018 № 080572 за спожиту активну електричну енергію в січні 2018 року на суму 23 261, 13 грн та № 080572/Р за перетікання реактивної електричної енергії в січні 2018 року на суму 2 898, 58 грн (докази направлення в матеріалах справи).

Відповідач рахунок за перетікання реактивної електричної енергії не оплатив, внаслідок чого позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2 898, 58 грн заборгованості за перетікання реактивної електроенергії та нараховані 3 % річних на суму 34, 53 грн, інфляційні втрати в розмірі 81, 13 грн та пеню на суму 387, 38 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст. 276 ГК України).

Згідно із п. 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Як встановлено судом, 30.01.2017 між сторонами у справі було укладено договір № УЗ/ЕЕЦ/Л-16-01/080572/121 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 500 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно умов п. 1 договору, точка продажу електричної енергії встановлюється на болтових контактних з'єднаннях шинного роз'єднувача в комірці № 9 РУ- 10 кВ тягової підстанції «Тухля» зі сторони шин 10 кВ. Приєднана потужність у точці підключення становить 500 кВт.

Постачання електричної енергії згідно договору здійснювалося до об'єкта відповідача, а саме - виробничого приміщення за адресою: вул. І. Франка, 86, с. Тухля, Сколівського р-ну, Львівської області, яке перебуває у нього на праві тимчасового користування згідно договору оренди №05/09/16 від 05.09.2016, укладеного з ТДВ "Тухлянське лісопромислове підприємство" (копія в матеріалах справи). Відповідно до акта Держенергонагляду України від 28.02.2013, надано дозвіл на надання напруги на електроустановку ТДВ "Тухлянське лісопромислове підприємство", після опломбування кіл обліку та укладання договору на електропостачання.

Відповідно до п. 2.3.3. договору про постачання електроенергії, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача» (надалі «Порядок розрахунків») та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно із п. 2.3.4. договору, споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, розрахунковий період починається з 0 год. 00 хв. 25 числа кожного місяця та закінчується 0 год. 00 хв. 25 числа наступного місяця. Споживач знімає показники лічильника 25 числа кожного місяця згідно з додатком № 2 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 2 Порядку розрахунків).

Згідно п. 4 Порядку розрахунків, споживач здійснює оплату електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку розрахункового періоду. За підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачу:

- рахунок для остаточного розрахунку;

- рахунок на попередню оплату за активну електроенергію, яка заявлена на наступний розрахунковий період;

- рахунок плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період, розмір плати визначається згідно з додатком № 7.

Відповідно до п. 5 Порядку розрахунків, рахунки на оплату надаються споживачу з 25 по 29 число кожного місяця. Споживач самостійно одержує платіжний документ для оплати спожитої електроенергії та інші платіжні документи (плата за перевищення договірних величин електроенергії, потужності та ін.) за адресою: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С. Петлюри, 3.

Як передбачено п. 6 Порядку розрахунків, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку-фактури.

Внаслідок того, що відповідач самостійно не отримав рахунки на оплату, як це передбачено п. 5 Порядку розрахунків, 07.05.2018 позивач направив відповідачу рахунки від 31.01.2018 № 080572 за спожиту активну електричну енергію в січні 2018 року на суму 23 261, 13 грн та № 080572/Р за перетікання реактивної електричної енергії в січні 2018 року на суму 2 898, 58 грн (докази направлення в матеріалах справи). Як вбачається з долученого позивачем скріншота з сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення, рахунки відповідачем було отримано 10.05.2018.

Відповідач, в порушення умов договору, рахунок за перетікання реактивної електричної енергії на суму 2 898, 58 грн не оплатив, внаслідок чого ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" звернулося з даним позовом до суду.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про господарські товариства", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 2 898, 58 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 34, 53 грн, інфляційні втрати в розмірі 81, 13 грн та пеню на суму 387, 38 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 34, 53 грн та інфляційних втрат на суму 81, 13 грн підлягають до задоволення

Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 та 2.3.4 з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та врахуванням 3% річних з простроченої суми.

Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 387, 38 грн за період з 06.02.2018 по 30.06.2018 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з'явився, позовні вимоги не заперечив, доказів належного виконання зобов'язання не представив.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за перетікання реактивної електричної енергії. Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Голодовича Миколи Михайловича, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, б. 97, ідентифікаційний код 40150221) суму в розмірі 5 162, 51 грн з яких:

- 2 897, 47 грн основного боргу;

- 387, 38 грн пені;

- 34, 53 грн - 3 % річних;

- 81, 13 грн інфляційних втрат;

- 1 762, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.09.2018.

Суддя Манюк П.Т.