Рішення № 76622401, 24.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2018р. Справа №905/3009/17

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод",

м.Маріуполь

про стягнення пені та трьох процентів річних в сумі 197447,82 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь, про стягнення пені в розмірі 178571,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 18876,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1505783/15001761 від 11.11.2015р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, додаткові угоди до нього та специфікації, залізничні накладні №47738265, №47738273 від 23.11.2016р., №45842507, №45842481, від 26.12.2016р., №45818598 від 26.12.2016р., №45911294 від 28.12.2016р., №4592428, №45920378, №45920386, №45920444, №45952512, №45952546, №45952561, №45952587, №45952694, №45952702, №45952520 від 29.12.2016р., №45994563, №45994589, №45994571 від 30.12.2016р., платіжні доручення, розрахунок суми позову.

Ухвалою суду від 20.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/3009/17; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 24.01.2018 року о 12:30 год; зобов'язано позивача представити посвідчення на представника; довідку про юридичну адресу та рахунки; оригінали доданих до позовної заяви документів; зобов'язано відповідача надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), у строк до 15.01.2018р.; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Ухвалою від 24.01.2018р. відкладено підготовче судове засідання на 14.02.2018 року о 10:45 год., зобов'язано відповідача надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду) у строк до 10.02.2018р.; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

01.02.2018р. Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь, відповідач, звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до позивача, Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, про розірвання договору поставки №1505783/15001761 від 11.11.2015р.

Згідно з ухвалою від 02.02.2018р. зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь залишено без руху; надано Приватному акціонерному товариству "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь строк для усунення недоліків його зустрічної позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2018р. підготовче судове засідання відкладено на 20.02.2018р.

Ухвалою суду від 19.02.2018р. по справі №905/3009/17 повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи Приватному акціонерному товариству "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь.

19.02.2018р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2018р. по справі №905/3009/17.

Ухвалою від 20.02.2018р. зупинено провадження по справі №905/3009/17 до закінчення апеляційного провадження та повернення справи №905/3009/17 до господарського суду Донецької області та направлено матеріали вказаної справи до апеляційної інстанції.

Внаслідок повернення 01.06.2018р. справи №905/3009/17 ухвалою від 05.06.2018р. поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче судове засідання призначене на 20.06.2018 року о 15:00 год.

15.06.2018р. на адресу господарського суду від Донецького апеляційного господарського суду надійшов запит справи у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2018р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2018р. у справі №905/3009/17.

20.06.2018р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки документи, які стосується даної справи та необхідні для підготовки своєї правової позиції перебувають на неконтрольованій українській владі території.

Ухвалою від 20.06.2018р. зупинено провадження по справі №905/3009/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь про стягнення пені та трьох процентів річних в сумі 197447,82 грн. до закінчення апеляційного провадження та повернення справи №905/3009/17 до господарського суду Донецької області.

31.08.2018р. справа №905/3009/17 повернута до господарського суду Донецької області.

Згідно з ухвалою суду від 04.09.2018р. поновлено провадження у справі.

11.09.2018р. до суду від позивача надійшла заява, у якій останнім повідомлено суд про прийняття загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» рішення про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», а також зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне.

На підтвердження вищевказаного позивачем надано витяг із статуту, витяг з протоколу загальних зборів та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за кодом позивача (00186520), відповідно до якого найменуванням юридичної особи позивача є Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів».

Згідно з абз.3 ч.2 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Як зазначено в п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України «Про акціонерні товариства»). У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Крім того, позивачем заявлено про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.

14.09.2018р. до суду надійшов запит справи з Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги.

24.09.2018р. до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 100 грн., відстрочення виконання рішення суду на 1 рік з дня прийняття судом рішення по даній справі.

У судове засідання 24.09.2018р. не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно з ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, приймаючи до уваги неодноразову неявку в судове засідання відповідача, згідно ст.ст.165, 202 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

11.11.2015р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №1505783/15001761, за умовами якого позивач (постачальник) поставляє, а покупець (відповідач) купує марганцевмісну продукцію виробництва ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» або ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», далі товар, в асортименті, кількості, за ціною та в кількості згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно до п.2.1 договору продавець поставляє товар на умовах FCA залізнична станція вантажовідправника, у відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010р. Залізнична станція вантажовідправника вказується в специфікаціях до даного договору.

Датою поставки товару вважається дата штемпеля на залізничній накладній станцій вантажовідправника (п.2.4 договору).

Відповідно до п.2.8 договору перехід права власності на товар переходить від продавця до покупця на момент виконання умов п.2.1.

Понайменованими місцями поставки за договором вважаються: залізнична станція Марганець Придніпровської залізниці - при постачанні товару з ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», залізнична станція Чертомлик Придніпровської залізниці - при постачанні товару з ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (п.2.12 договору).

Згідно п.3.1 договору №1505783/15001761 від 11.11.2015р. загальна сума договору складається з сум, вказаних у всіх додатках (специфікаціях).

За умовою п.3.2 договору еквівалент вартості 1% марганцю в 1 тонні сухої маси фіксується в доларах США та вказується в специфікаціях до договору.

На виконання умов договору, між сторонами підписані специфікації №1 від 11.11.2015р., №2/1506218 від 25.12.2015р., №3/1600698 від 11.02.2016р., №4/1601499 від 30.03.2016р., №5/1602658 від 28.06.2016р., №2/1603270 від 01.07.2016р., №6/1603535 від 05.07.2016р., №7 від 04.10.2016р., якими сторони погодили найменування товару, його кількість, строк та умови поставки, ціну, курс долару США на відповідну дату та якісні характеристики товару.

Додатковою угодою №1/1602627 від 19.05.2016р., підписаною між сторонами, найменування покупця змінено з Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь на Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь.

Додатковою угодою №3 від 11.07.2016р. внесено зміни до специфікації №4 від 11.11.2015р. та продовжено строк поставки товару до 31.07.2016р.

Як встановлено судом, на виконання специфікації №7 від 04.10.2016р. до договору протягом листопада-грудня 2016р. згідно з наданими до матеріалів справи:

- 23.11.2016р. за залізничними накладними №47738265, №47738273 у вагонах №№61030169, 60520509 позивачем було поставлено відповідачу 133,95 метричними тонами концентрату марганцевого карбонатного крупногрудкового на суму 737933,50 грн. (рахунок №210080 від 23.11.2016р.)

- 26.12.2016р. за залізничними накладними №45842507, №45842481, №45842473 у вагонах №№53607446, 53186342, 53530838 позивачем було поставлено відповідачу 207,95 метричними тонами концентрату марганцевого карбонатного крупногрудкового на суму 891082,27 грн. (рахунок №210763 від 26.12.2016р.)

- 26.12.2016р. за залізничними накладними №№45818598, 45818622, 45818648 у вагонах №№55022537, 61606240, 52506342, 67324624, 62325725 позивачем було поставлено відповідачу 347,95 метричними тонами концентрату марганцевого карбонатного крупно грудкового на суму 1561447,55 грн. (рахунок №210763 від 26.12.2016р.)

- 28.12.2016р. за залізничними накладними №№45911492, 45911294, 45911351 у вагонах №№59410589, 56969082, 56917834, 55341424, 60459831 позивачем було поставлено відповідачу 346,40 метричних тон марганцевого карбонатного крупногрудкового на суму 1561447,55 грн. (рахунок №210819 від 28.12.2016р.)

- 29.12.2016р. за залізничними накладними №45920378, №45920428, №45920444, №45920386 у вагонах №№53765285, 53512984, 55616262, 60727104, 61076747, 61017737 позивачем було поставлено відповідачу 418,80 метричних тон марганцевого карбонатного крупногрудкового суму 1831863,61 грн. (рахунок №210820 від 29.12.2016р.);

- 29.12.2016р. за залізничними накладними №№45952512, №45952546, №45952561, №45952587, №45952694, №45952702, №45952520 у вагонах №№61810503, 60460813, 53168167, 53516126, 55113450, 53750683, 62314588, 61012514 позивачем було поставлено відповідачу 558,85 метричних тон марганцевого карбонатного крупно грудкового на суму на суму 2491252,44 грн. (рахунок №210893 від 29.12.2016р.);

- 30.12.2016р. за залізничними накладними №45994563, №45994589, №45994571 у вагонах №№54038617, 52570900, 56326820,53510582, 56115421, 53522533 позивачем було поставлено відповідачу 415,95 метричних тон марганцевого карбонатного крупногрудкового на суму на суму 1934240,95 грн. (рахунок №210893 від 29.12.2016р.).

Відповідачем факт отримання від позивача вказаного товару саме на виконання умов специфікації №7 від 04.10.2016р. до договору №1505783/15001761 від 11.11.2015р. не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 4.1 договору №1505783/15001761 від 11.11.2015р. встановлено, що оплата здійснюється з відстрочкою платежу протягом 10 банківських днів, з дати поставки товару.

Згідно зі специфікаціями №1 від 11.11.2015р., №2 від 25.12.2015р., №3 від 11.02.2016р. умови оплати узгоджено сторонами згідно п.4.1 договору.

За змістом специфікацій №4 від 30.03.2016р., №5 від 28.06.2016р., №6 від 05.07.2016р., №7 від 04.10.2016р. умови оплати - протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- 23.11.2016р. в строк до 23.12.2016р.;

- 26.12.2016р. в строк до 25.01.2017р.;

- 28.12.2016р. в строк до 27.01.2017р.;

- 29.12.2016р. в строк до 28.01.2017р.;

- 30.12.2016р. в строк до 29.01.2017р.

Як встановлено, згідно з платіжними дорученнями №4500008758 від 17.02.2017р. відповідачем перераховано позивачу 737933,50 грн., №45000008756 від 17.02.2017р. - 891082,27 грн., №4500008757 від 17.02.2017р. - на суму 1561447,55 грн., №4500008755 від 17.02.2017р. на суму 1594008,17 грн., №4500008753 від 17.02.2017р. на суму 1831863,61 грн., №4500008752 від 17.02.2017р. на суму 2491252,44 грн., №4500008754 від 17.02.2017р. на суму 1934240,95 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 24.12.2016р. по 16.02.2017р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 18876,02 грн.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п.4.5 договору №1505783/15001761 від 11.11.2015р. сторонами узгоджено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує штраф у розмірі 0,2% від несплаченої суми, за кожен день прострочення оплати.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 24.12.2016р. по 16.02.2017р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період, в сумі 178571,80 грн.

За змістом положень ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено вище, пунктом 4.5 договору визначили порядок відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а саме сплату штрафної санкції у вигляді штрафу у розмірі 0,2% від несплаченої суми, за кожен день прострочення оплати.

Проте, за висновками суду, враховуючи, що визначений у договорі штраф нараховується з у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, за своєю правовою природою останній є пенею в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд враховує, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 (3-1217гс16).

Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а також виконаний з урахуванням вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, 24.09.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені до 100 грн.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Як встановлено судом, відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України клопотання в частині зменшення розміру пені не обгрунтоване жодним чином.

При цьому, за висновками суду, нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені не є завищеним та відповідає, передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності.

За таких обставин, враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення пені до 100,00 грн. підлягає залишенню без задоволення.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 178571,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 18876,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь про стягнення пені в розмірі 178571,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 18876,02 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (87504 Донецька область, м.Маріуполь, пр.Бойка (Ілліча), буд.54, блок 4, п/р 26009962482881 у ПАТ «ПУМБ» м.Маріуполь, МФО 334851, ЄДРПОУ 00191193) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200 Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, буд.310, рах.№2600730129109 у Нікопольському відділенні ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, ЄДРПОУ 00186520) пеню в сумі 178571,80 грн., три проценти річних в сумі 18876,02 грн. судовий збір в сумі 2961,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.09.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина