Ухвала суду № 76622241, 17.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

17.09.2018м. ДніпроСправа № 904/520/16

За скаргою: Миколаївського обласного благодійного фонду "Регіональний фонд Благочестя", м. Миколаїв

на дії Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі:

за позовом Миколаївського обласного благодійного фонду "Регіональний фонд Благочестя", м. Миколаїв

до фізичної особи-підприємця Пономарьової Анжеліки Валентинівни, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості в сумі 63 640 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

За участю секретаря судового засідання Глуховеря О.В.

Представники:

Від позивача (скаржника): не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від ВДВС: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Миколївський обласний благодійний фонд «Регіональний фонд Благочесття» звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області та просить господарський суд:

- визнати дії Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2018 р. ВП № 50910912 протиправними;

- визнати недійсною постанову Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2018 р. ВП № 50910912;

- поновити виконавче провадження № 50910912, відкрите за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2016 р. № 904/520/16.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2018 р. вказану скаргу призначено до розгляду на 17.09.2018 р. та зобов'язано скаржника надати докази отримання оскаржуваної постанови саме 30.08.2018 р.

Скаржником подано заяву, яка надійшла до суду 13.09.2018 р., в якій останній просить розглядати скаргу за відсутності його представника, та вказує на те, що вимоги викладені в скарзі він підтримує у повному обсязі.

Відповідач письмових пояснень по суті скарги не надав, представник останнього в судове засідання не з'явився.

ВДВС надіслав на адресу суду заперечення на скаргу, які зводяться до того, що державним виконавцем були вжиті всі заходи примусового виконання рішення суду, в підтвердження чого залучені письмові докази.

Крім того, останній просив проводити розгляд скарги без участі його представника.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2016 р. господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Миколаївського обласного благодійного фонду «Благочестя» до фізичної особи-підприємця Пономарьової Анжеліки Валентинівни про стягнення заборгованості в сумі 63 640 грн.

За результатами розгляду вказаного вище спору господарським судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Пономарьової Анжеліки Валентинівни 63 640 грн. основного боргу та 1 378 грн. судового збору.

28.03.2018 р. на виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ.

Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця, Миколївський обласний благодійний фонд «Регіональний фонд Благочесття» посилається на те, що останньому з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень стало відомо про те, що 21.04.2016 р. постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у справі № 904/520/16 від 28.03.2016 р. та постановою від 28.04.2016 р. накладено арешт та заборону відчуження на все майно боржника, проте, поштою вказані документи стягувачем отримані не були, що стало підставою для звернення скаржника із заявами, в яких останній просив ВДВС надати інформацію про стан виконавчого провадження ВП № 50910912, проте, відповіді не отримав.

Вказані вище обставини стали також підставою для подання стягувачем скарги Начальнику Дзержинського ВДВС Криворізького міського управління юстиції на бездіяльність державного виконавця Гож О.О., на яку також стягувач відповіді не отримав.

У поданій скарзі МОБФ «Регіональний фонд Благочесття» зазначає, що 30.08.2018 р. останній отримав постанову Металургійного ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області від 07.08.2018 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а також боржник не працює та доходу не має.

МОБФ «Регіональний фонд Благочесття» із вказаною вище постановою державного виконавця не погоджується, вважає її незаконною та зазначає, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій для виконання рішення суду у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», про що, зокрема, свідчить інформація отримана з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

З огляду на викладене, скаржник просить суд визнати дії Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області протиправними, оскаржувану постанову державного виконавця недійсною, а також просить поновити виконавче провадження ВП № 50910912.

Подана скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Згідно частин 1, 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 3 вказаної вище статті Закону, виконавець має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно статтей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів, які б підтверджували наведені у скарзі обставини, крім тих, які свідчать про звернення стягувача до ВДВС з заявами та скаргою, заявником суду не надано.

Як вже було зазначено вище, Металургійним відділом державної виконавчої служби були надані заперечення на подану скаргу, із яких вбачається, що останній заперечує проти її задоволення, зважаючи на те, що ним були здійснені всі необхідні дії для виконання рішення суду у справі № 904/520/16.

Як вбачається із наданих державною виконавчою службою доказів, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 50910912 було здійснено запити до Пенсійного фонду України № 24523548 від 23.01.2017 р., № 24523547 від 23.01.2017 р., № 25715432 від 27.02.2017 р., № 25715431 від 27.02.2017 р., № 33261365 від 22.11.2017 р., № 33261366 від 22.11.2017 р., № 41839255 від 23.06.2018 р., № 41839256 від 23.06.2018 р., № 43346410 від 06.08.2018 р., № 43346411 від 06.08.2018 р. стосовно надання інформації про наявність відомостей про офіційне працевлаштування боржника - фізичної особи-підприємця Пономарьової А.В. та джерела отримання доходів, у відповідь на які Пенсійним фондом України було повідомлено, що відповідна інформація стосовного даного боржника відсутня (зворотна сторона а.с. 118, 119, 122,124,125).

Крім того, державним виконавцем було здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на який отримано відповідь про відсутність у ФОП Понаморьової А.В. будь-якого нерухомого майна (а.с. 123).

До того ж, на підставі відповідей Державної фіскальної служби державним виконавцем було встановлено наявність відкритих банківських рахунків боржника, у зв'язку з чим 31.01.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до ПАТ КБ «Приватбанк» платіжні вимоги щодо примусового списання коштів з банківських рахунків боржника від 23.06.2018 р., які ПАТ КБ «Приватабнк» повернуто без виконання, оскільки на рахунках боржника відсутні грошові кошти та списано з них лише 18, 00 грн. в рахунок погашення боргу по виконавчому збору (а.с. 120-121).

14.05.2018 р. державним виконавцем було здійснено вихід за зареєстрованим місцем проживання боржника та встановлено, що останній за даною адресою не мешкає, місце фактичного проживання не відомо, про що державним виконавцем складено відповідний акт (а.с. 126).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, зазначене вище свідчить про те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 50910912 була встановлена відсутність у боржника грошових коштів та будь-якого майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв'язку з чим державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу без виконання, що відповідає приписам ч. 2 ст. 37 Закону.

З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що надані державним виконавцем докази спростовують обставини, викладені у поданій скарзі, у господарського суду відсутні підстави для її задоволення.

Разом з тим, господарський суд звертає увагу на те, що згідно ч.5 ст. 37 Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 234, 235, 339, 340, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Миколївського обласного благодійного фонду «Регіональний фонд Благочесття» - відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 24.09.2018 р.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.Ф. Мельниченко