Рішення № 7662222, 14.01.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц - 425/2010 рік Головуючий першої інстанції : Міщенко Г.А.

Категорія: 27 Доповідач: Осипчук О.В.

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької В.С.

суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі: Суліма Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення суми боргу за договором строкового вкладу на депозитний рахунок, інфляційних нарахувань та 3% річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2009 року, -

в с т а н о в и в:

В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 6 березня 2008 року між нею та ВАТ КБ «Надра» був укладений договір № 834411 строкового банківського вкладу (депозиту) строком до 6 березня 2009 року, відповідно до п.п.1.1 якого вона передала відповідачу грошову суму в розмірі 34665,06 грн., а відповідач відповідно до п.п. 3.4.3 зобов*язався забезпечити повне збереження вкладу та повернення його з нарахуванням процентів у розмірі 15,1%. Між тим, по закінченню строку договору відповідач з посиланням на постанову Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відмовив в виплаті вкладу та процентів. Просила стягнути з відповідача на її користь суму вкладу у розмірі 34665,01 грн., нараховані відсотки в сумі 5234,42 грн., інфляційні нарахування в сумі 1578,11 грн. та 3% річних за період з 6.03.2009 року по день звернення до суду.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у сумі 34665,06 грн., суму нарахованих процентів в розмірі 5208 грн., понесені судові витрати в сумі 30 грн., а всього: 39903,06 грн. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 23 листопада 2009 року стягнуто з ВАТ комерційний банк «Надра» на користь держави судовий збір в сумі 398,73 грн.

З рішенням суду частково не погодилася ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволені позову щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги позивачка посилається на незастосування судом вимог ч.2 ст.625 ЦК України.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ніким із сторін не оскаржується.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримала доводи скарги в повному обсязі.

Відповідач направив до апеляційного суду листа про розгляд справи у відсутність їх представника.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що 6 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» був укладений договір № 834411 строкового банківського вкладу (депозиту) строком до 6 березня 2009 року, відповідно до п.п.1.1 якого позивачка передала відповідачу грошову суму в розмірі 34665,06 грн., а відповідач відповідно до п.п. 3.4.3 зобов*язався забезпечити повне збереження вкладу та повернення його з нарахуванням процентів у розмірі 15,1%. Між тим, по закінченню строку договору відповідач з посиланням на постанову Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відмовив в виплаті вкладу та процентів.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спору слід керуватися умовами укладених між сторонами договору про строковий банківський вклад, які в даному випадку мають визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством. Умовами укладеного договору зобовязань щодо відшкодування таких штрафних санкцій як індекс інфляції, 3% річних не передбачено.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних не відповідає вимогам закону.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, за яким настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування збитків, заподіяних їй в звязку із порушенням відповідачем своїх зобовязань про повернення депозитного вкладу, позивачка посилалася на вимоги ст. 625 ЦК України та просила стягнути з відповідача на її користь суму вкладу та процентів за ним з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте ці вимоги закону суд першої інстанції не врахував і відмовляючи позивачці в задоволенні позову безпідставно послався на те, що стягнення сум інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми не передбачено чинним законодавством.

Зі змісту статті 625 ЦК України індекс інфляції враховується при простроченні виконання грошового зобовязання у всіх випадках. Укладений між сторонами договір про строковий банківський вклад також не містить умов про те, що прострочене грошове зобовязання має виконуватися без урахування індексу інфляції.

Не містить частина 2 ст. 625 ЦК України обмежень і щодо стягнення процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання. Проте їх інший розмір, ніж 3% річних, може встановлюватися договором. Укладеним між сторонами договором про строковий банківський вклад інший, ніж визначений в частині 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних від простроченої суми за порушення грошового зобовязання не передбачений.

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки з боку Банку мало місце прострочення виконання грошового зобовязання, позивач відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України має право отримати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений укладеним між сторонами договором та законом.

Згідно даних Державного комітету статистики України індекс інфляції в березні 2009 року склав 101,4% (газета «Урядовий курєр № 63 від 08.04.2009 року), в квітні 2009 року -100,9% (газета «Урядовий кур*єр № 80 від 07.05.2009 року), в травні 2009 року - 100,5% (газета «Урядовий курєр» № 101 від 10 червня 2009 року), в червні 2009 року 101,1% (газета «Урядовий курєр» № 120 від 08 липня 2009 року).

Тобто, на користь позивачки, в межах заявлених нею вимог, підлягає стягненню з відповідача інфляційні нарахування в сумі 1577 грн.,09 коп., виходячи з розрахунку 39873,06 грн., х 101,4% х 100,9% х 100,5% х 101,1% = 41450,12 грн. При відрахуванні від вказаної суми розміру вкладу та відсотків в сумі 39873,06 грн., сума інфляційних нарахувань складе 1577,06 грн.

Враховуючи, що позивачка в своєму позові просила стягнути 3% річних за період з 6.03.2009 року по день звернення до суду, то станом на 21 серпня 2009 року 3% річних від простроченої суми складають 655,45 грн.., виходячи з розрахунку 39873,06 грн. : 365 днів х 200 днів х 3% річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави для притягнення банку до відповідальності за ст. 625 ЦК України відсутні, бо згідно ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не заслуговують на увагу.

Згідно постанови Правління НБУ від 10 лютого 2009 року № 59 тимчасова адміністрація у ВАТ КБ «Надра» призначена строком на один рік з 10 лютого 2009 року по 10 лютого 2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02. 2009 року по 10.08. 2009 року (а.с. 15-16).

Відповідно до постанови Правління НБУ № 452 від 5 серпня 2009 року продовжено мораторій строком на 6 місяців з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року, крім зобовязань банку за договорами банківських вкладів (депозитів) щодо.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача індексу інфляції розмірі 1577 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 655,45 грн., а місцевим судом при ухвалені додаткового рішення стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави з урахуванням задоволених вимог в розмірі 398,73 грн., то з відповідача на користь держави підлягає додатковому стягненню судовий збір у сумі 22,33 грн. ( 39873,06 грн., +1577,06 грн., + 655,45 грн. = 42105,57 грн. х 1% = 421,06 грн. - 398,73 грн.)

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2009 року скасувати в частині відмови в позові.

Ухвалити нове рішення , яким позов ОСОБА_1 до ВАТ комерційний банк «Надра» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задовольнити.

.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 індекс інфляції за договором № 834411 від 6 березня 2008 року в сумі 1577 грн.06 коп., та 3% річних в сумі 655 грн. 45 коп.

Стягнути з ВАТ КБ «Надра» на користь держави судовий збір у сумі 22 грн. 33 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет Ворошиловського району м. Донецька, код 22090100, банк ГУ УДК в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.С.Висоцька

Судді: О.В.Осипчук

О.М.Біляєва