Рішення № 76620889, 20.09.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1120/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Овідіопольським районним судом Одеської області в складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.,

при секретарі Осадченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Овідіополь Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Овідіопольський РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області (далі по тексту ДВС) про скасування постанови про накладення арешту, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2018 року до Овідіопольського райсуду Одеської обл. надійшов вищевказаний позов в якому позивач зазначив, що будучи стягувачем та невзмозі розпорядиться нерухомим майном у вигляді земельних ділянок, так як державним виконавцем в рамках виконавчого провадження державним виконавцем був безпідставно накладений арешт на нерухоме майно, а тому позивач просить скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця від 13 квітня 2012 року.

В ході судового розгляду представник позивача подав заяву з якої видно, що на позові наполягає просить розглянути справу на підставі поданих доказів.

Представник третьої особи ДВС до суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідачка ОСОБА_1 позов визнала, до суду не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Так судом встановлено, що 23 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» було укладений кредитний договір № 014/0044/85/86109 на підставі якого відповідачка ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 639 450.00 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачкою ОСОБА_1 та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом, на підставі якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно у вигляді:

земельної ділянки площею 0.080 га., цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1;

земельної ділянки площею 0.0900 га., цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2.

27 червня 2017 року позивачем були придбані права на зобов'язання відповідачки по кредитному договору.

В провадженні Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження № 27202175, яке було відкрито на підставі заяви банку та виконавчого листа № 2-4193 виданого 21.09.2010 року Приморським райсудом м. Одеси.

13 квітня 2012 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження було прийнято рішення про накладення арешту на спірне нерухоме майно.

10 травня 2012 року виконавчий лист був повернутий банку відповідно до ст. 47 ч.1 п.4ЗУ «Про виконавче провадження» - повернення виконавчого провадження у зв'язку з не здійснення авансування.

Позивач просить скасувати арешт з вищевказаного нерухомого майна, посилаючись на те, що дане виконавче провадження закрито, а виконавчий лист повернутий стягувачу.

В ході розгляду справи було встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження була заява стягувача та виконавчий лист виданий на підставі судового рішення. Державний виконавець відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» належним чином відкрив виконавче провадження, під час примусових дій в рамках своїх повноважень прийняв рішення про накладення арешту на майно боржника. Виходячи з вищевказаного суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які в порядку ст.ст.15,16 ЦК України підлягають судовому захисту в іншому порядку. Державний виконавець прийняв рішення про накладення арешту на нерухоме майно в рамках своїх повноважень відповідно до закону.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 263 ЦПК України не обґрунтував свої позовні вимоги.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в повному обсягу, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, а тому відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-13,76-80,141,258,263-265,266 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Овідіопольський РВ ДВС ГТУЮ в Одеської області (далі по тексту ДВС) про скасування постанови про накладення арешту - відмовити.

Копію рішення направити зацікавленим особам.

Рішення може бути оскаржено до цивільної палати Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з проголошення рішення.

Суддя: Кириченко П.Л.