Рішення № 76620437, 06.03.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/592/17 Провадження № 2/450/242/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А. при секретарі -Оленич О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за місцем її завдання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ТОВ "Левтранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів в якості відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.10.2016 року на 645 км. а/д Київ-Чоп сталась ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та "Шевроле Лачетті" р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП належному позивачці на праві власності автомобілю НОМЕР_3 було завдано механічних ушкоджень. Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 5344 від 20.10.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 141907.95 грн. На проведення експертного дослідження позивачка витратила грошові кошти у розмірі 1200.00 грн. Тому вважає, що загальний розмір завданої їй матеріальної шкоди складає 143107.95 грн. Також просить суд стягнути завдану їй моральну шкоду у розмірі 5000.00 грн. внаслідок пошкодження в ДТП належного їй майна (транспортного засобу).

Стверджує про те, що 11.01.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було розглянуто матеріали відносно ОСОБА_4 та прийнято постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Під час розгляду справи судом було встановлено, що станом на момент ДТП ОСОБА_4 виконував трудові обов'язки водія ТОВ "Левтранс" в період з березня по грудень 2016 року. Автомобіль "ДАФ" р.н. НОМЕР_4 з напівпричепом "Блумхардт" р.н. НОМЕР_5 належить на праві власності громадянину ОСОБА_6, який є власником та керівником ТОВ "Левтранс". Оскільки винуватець ДТП працював у ТОВ "Левтранс" на посаді водія позивачка вважає, що зазначена юридична особа зобов'язана відшкодувати завдану їй шкоду понад ліміт відповідальності свого страховика - ПрАТ "Страхова компанія "Уніка".

ТОВ "Левтранс" подало на розгляд суду письмові заперечення з яких вбачається, що громадянин ОСОБА_4 не перебував з підприємством у трудових відносинах станом на 12.10.2016 року, а в момент ДТП керував автомобілем НОМЕР_1 на підставі усного договору позички, укладеного з власником автомобіля - ОСОБА_6 Тому вважає, що особою, відповідальною за відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП є ОСОБА_4, як безпосередній володілець джерела підвищеної небезпеки та особа, яка визнання винним у скоєнні ДТП. Надало суду довідку з якої вбачається, що ОСОБА_4 дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ "Левтранс", однак лише в період з 01.12.2016 року до 07.12.2016 року. На підтвердження заперечень надало копію: заяви ОСОБА_4 від 30.11.2016 року про прийняття на роботу на посаду водія транспортних засобів, наказу ТОВ "Левтранс" № 3 від 30.11.2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду водія транспортних засобів з 01.12.2016 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу в ТОВ "Левтранс", табель обліку використання робочого часу ТОВ "Левтранс" за грудень 2016 року, заяву ОСОБА_4 про звільнення з роботи за власним бажанням від 07.12.2016 року та наказ ТОВ "Левтранс" № 5 від 07.12.2016 року про звільнення з роботи ОСОБА_4 з посади водія транспортних засобів.

З вказаних документів вбачається, що трудові відносини між ТОВ "Левтранс" та третьою особою - ОСОБА_4 мали місце в період з 01.12.2016 року до 07.12.2016 року, що є поза межами дати скоєння ДТП - 12.10.2016 року, внаслідок якої позивачці була завдана матеріальна та моральна шкода. Третя особа у цивільній справі - ОСОБА_4 відзив на позовну заяву не подав. Факту перебування у трудових відносинах з ТОВ "Левтранс" в момент скоєння ДТП не підтвердив та не спростував.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2017 року було замінено первісного відповідача - ТОВ "Левтранс" на ОСОБА_4

В судове засідання позивач та його уповноважений представник не з'явились. Представником позивача було подано письмову заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у ній документів. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Проти прийняття заочного рішення у цивільної справі не заперечив.

В судове засідання відповідач - ОСОБА_4 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час розгляду справи був повідомлений.

За таких обставин суд ухвалив рішення проводити розгляд цивільної справи за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення у відповідності до статей 280 та 281 Цивільного процесуального кодексу України.

В результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та необхідність часткового задоволення керуючись наступним.

Судом встановлено, що 12.10.2016 року о 17.35 год. на автодорозі "Київ-Чоп" М-06 (645 км. + 750 м) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та "Шевроле Лачетті" р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Автомобіль "Шевроле Лачетті" р.н. НОМЕР_2 належить на праві власності позивачці, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 10.06.2013 року. Внаслідок ДТП належному позивачці транспортному засобу було завдано значних механічних ушкоджень.

З висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 5344 від 20.10.2016 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_7, вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля НОМЕР_3 складає 141907.95 грн.

Згідно п.8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, розмір матеріальної шкоди, завданий власнику колісного транспортного засобу, визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що розмір завданої позивачці матеріальної шкоди внаслідок скоєння ДТП та пошкодження належного їй на праві власності автомобіля НОМЕР_6, складає 141907.95 грн.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/14/17 від 11.01.2017 року громадянина ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/14/17 від 11.01.2017 року набрала законної сили 23.01.2017 року.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ДАФ" р.н. НОМЕР_4 станом на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "Уніка" згідно полісу № АЕ/6001784 від 29.10.2015 року з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілих у розмірі 50000.00 грн. та франшизою у розмірі 0.00 грн.

Після настання ДТП позивачка звернулась до ПрАТ "СК "Уніка" з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування, яка в свою чергу 16.01.2017 року ПрАТ "СК "Уніка" виплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 50000.00 грн., в межах ліміту, передбаченого полісом № АЕ/6001784.

Таким чином, з урахуванням розміру завданої матеріальної шкоди позивачці (141907.95 грн.) та ліміту відповідальності страховика (50000.00 грн.), - залишок завданої матеріальної шкоди внаслідок скоєння ДТП, який підлягає до стягнення з відповідача, як особи, відповідальної за відшкодування завданої шкоди, складає 91907.95 грн.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно пунктів 14, 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальник справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної компенсації завданої моральної шкоди судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позивачка обґрунтовує завдану їй моральну шкоду душевними стражданнями, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням свого майна (автомобіля) у відповідності до п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України. Факт пошкодження автомобіля позивачки внаслідок неправомірних дій відповідача знайшов своє підтвердження під час розгляду справ по суті заявлених вимог, а тому їй дійсно була завдана моральна шкода у зв'язку із його пошкодженням, однак суд вважає, що позивачкою не доведено розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 5000.00 грн. та не надано належних доказів, які б це підтверджували.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року N 4, - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає матеріальна компенсація завданої їй моральної шкоди у розмірі 1000.00 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, п)1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що у зв'язку із розглядом справи в суді позивачка понесла судові витрати у загальному розмірі 2182.00 грн., які складаються із судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду - 982.00 грн. та витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів і проведенням експертних досліджень - 1200.00 грн. Тому суд вважає, що з урахуванням змісту ст.ст. 133, 141 ЦПК України, а також прийняття рішення про часткове задоволення позову, понесені позивачкою судові витрати підлягають до покладення на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,64,76-83,258-268 ЦПК України, 22, 23, 1167, 1187, 1194 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8) грошові кошти у розмірі 91907.95 грн. (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот сім гривень 95 коп.) відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8) грошові кошти у розмірі 1000.00 грн. (одна тисяча гривень) - матеріальної компенсації завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8) 2094.72 грн. (дві тисячі дев'яносто чотири гривні 72 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський районний суд Львівської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СуддяД. А. Кукса