Постанова № 76619861, 20.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/2841/18 Номер провадження 22-ц/775/1339/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пронін Н.Г.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Азевича В.Б., Космачевської Т.В.

розглянув у письмовому провадженні в м.Бахмут цивільну справу 243/2841/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ»в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ» ОСОБА_1 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2018 року (суддя Пронін Н.Г.), ухваленого в приміщенні суду в м. Слов'янськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2018 року ПАТ Банк «ТРАСТ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ» ОСОБА_1 звернулося до ОСОБА_2 з даним позовом. Обгрунтовуючи свої вимоги зазначив, що 25 грудня 2013 року між ПАТ Банк «ТРАСТ»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №R161.004-ТЕК.0040421, відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 12160грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 3,5 відсотків річних та щомісячної комісії в розмірі 1,81 відсотків в строк до 25 грудня 2015 року згідно з Графіком погашення кредиту. Позивач зазначав, що свої зобов'язання за вказаним договором банк виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_2 кредит шляхом перерахування йому 25 грудня 2013 року грошових коштів, загальна сума яких відповідає сумі кредиту, обумовленої кредитним договором. Натомість відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконав і станом на 27 березня 2018 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 30369грн. 56коп., яка складається з: 10180,77грн. - суми заборгованості за кредитом, 332,91грн. - суми простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3 961,80грн. - суми комісії, 15897,08грн. - суми пені. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, а також понесені позивачем судові витрати.

Заочним рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № R161.004-ТЕК.0040421 від 25 грудня 2013 року в сумі 10513,68грн., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 10180,77грн. та заборгованості за відсотками за фактичне користування кредитом у сумі 332,91грн., а також судовий збір у розмірі 610грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, в результаті його неправильного тлумачення. Суд послався на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року зі змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року, тим самим помилково не задовольнив позовні вимоги в частині пені. Вказаним Законом заборонено банкам, на час проведення антитерористичної операції, нараховувати пеню та/або штрафи на основну суму заборгованості (тобто, пеню на тіло кредиту), про пеню на відсотки у вказаному законі не йдеться. Судом також неправильно визначено час проведення антитерористичної операції в населеному пункті місця зареєстрованого проживання відповідача, в розумінні вимог даного Закону.

В обґрунтування відмови в частині позовних вимог, суд послався на розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Але не врахував, що зазначеному розпорядженню передувало розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», яке в подальшому було зупинено, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів №1079-р від 05.11.2014 року та втратило чинність на підставі зазначеного судом розпорядження №1275-р від 02.12.2015 року. Населений пункт, де зареєстрований та проживає відповідач не є зоною проведення АТО, антитерористична операція у вказаному населеному пункті з 2014 року не проводиться, а сам термін АТО наразі законодавчо змінений.

Зазначає також, що у розумінні Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», під визначенням часу дії закону мається на увазі проведення операції у певному населеному пункту, а не загалом. Принаймні, починаючи з 30.10.2014 року у м.Слов'янську АТО не здійснюється. Тобто, антитерористична операція в населеному пункті, де проживає відповідач проводилась у 2014 році, натомість пеня нарахована позивачем за період з 23.07.2017 року по 23.07.2018 року. Період проведення АТО та період нарахування пені розмежовані у часі.

Застосований судом закон не розповсюджується на позивача у договірних відносинах з відповідачем, щодо яких виник спір. Крім того, пеня нарахована на прострочену заборгованість по тілу кредиту, по відсоткам та по комісії. Суд відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення всієї пені, тоді як закон стосується лише суми пені, нарахованої на основну заборгованість. Відповідно до абзацу першого пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняється нарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь - яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Тобто, позивач, як банк, що перебуває на стадії ліквідації Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позбавлений права не нараховувати чи скасовувати пеню.

На думку апелянта, неправильне тлумачення судом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Частиною 6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову 30369,56грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ»та делегування повноважень ліквідатора банку» №3085 від 30 грудня 2016 року та Наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ»Кухарева В.В. «Про припинення тимчасової адміністрації» №01-ЛТ від 30 грудня 2016 року, з 30 грудня 2016 року запроваджена процедура ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ»та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Траст», яка на підставі приписів п.4 ч.1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має право звертатися до суду з вимогами щодо повернення дебіторської заборгованості банку.

З матеріалів справи також вбачається, що 25 грудня 2013 року між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №R161.004-ТЕК.0040421, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 12160грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 3,5 відсотків річних та щомісячної комісії в розмірі 1,81 відсотків в строк до 25 грудня 2015 року згідно з Графіком погашення кредиту.

З меморіального ордеру №Loan-48795 від 25 грудня 2013 року вбачається, що відповідач 25 грудня 2013 року отримав на підставі вищевказаного кредитного договору грошові кошти у сумі 12160грн. (а.с.22)

Відповідач належним чином зобов'язання за договором не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №R161.004-ТЕК.0040421 від 25 грудня 2013 року слідує, що станом на 27 березня 2018 року прострочена заборгованість відповідача перед банком становить: 10180,77грн. - за тілом кредиту, 332,91грн. - за відсотками за користування кредитом, 3961,80грн. - комісія, 15897,08грн. - пеня (а.с.21).

Задовольняючи позовні вимоги частково суд, з посиланням на ст.ст.525, 526, 527, 530, 536, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, у нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, розмір якої підтверджений наданим позивачем розрахунком, не спростований відповідачем, та стягнув заборгованість за кредитом у розмірі 10180,77грн., 332,91грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені та комісії в розмірі 15894,08грн. в розмірі 3961,80грн. відповідно, суд виходив із того, що статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Відповідач зареєстрований та постійно проживає за адресою: Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Банківська, буд.34, кв.36 (а.с.10), яке згідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», відноситься до таких населених пунктів.

Як зазначено вище, рішення суду першої інстанції оскаржене відповідачем з підстав неправильної відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з комісії та пені саме через неправильне застосування вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновок суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за пенею є правильним.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 1 цього розпорядження місто Слов'янськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, то втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 №1053.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м.Слов'янськ Донецької області.

Указом Президента України №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (для службового користування).

Проте у назві Указу не йдеться про завершення АТО, а текст його не оприлюднений.

Отже, відсутні підстави вважати, що Закон № 1669-VII втратив чинність, оскільки ним прямо визначено, що він втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції та його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Тому посилання позивача у апеляційній скарзі на те, що термін АТО законодавчо змінений не має правового значення для застосування Закону № 1669-VII.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 30.10.2014 року у м.Слов'янську антитерористична операція не здійснюється також не є підставою для скасування рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, оскільки мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями визначений статтею 2 Закону № 1669-VII саме на час проведення антитерористичної операції, який, в свою чергу, визначений частиною 1 статті 1 цього Закону, як час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Тому рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені є вірним та скасуванню не підлягає.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду про відмову у стягненні заборгованості за комісією, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Так, частиною 2 Закону № 1669-VII заборонено на час проведення АТО нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики, заборони нарахування комісії вказаний Закон не містить.

З кредитного договору, укладеного між сторонами, вбачається, що сторони домовились про сплату щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 1,81%. У додатку №1 до договору - графіку погашення кредиту комісія визначена у сумі 5282,40грн. (по 220,10грн. щомісячно), така ж сума визначена у додатку №2 - розпису основної суми кредиту (а.с.18, 19). Згідно розрахунку наданого позивачем, заборгованість за комісією складає 3961,80грн.

Відповідачем договір в частині умови щодо сплати щомісячної комісії не оспорений. Тому підстав для відмови у стягнення заборгованості за комісією немає.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії в сумі 3961,80грн. з ухваленням нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач просив стягнути заборгованість в сумі 30369,56грн., його вимоги задовольняються частково в сумі 14475,48грн. (10513,68грн + 332,91грн. + 3961,80грн.), тобто на 47,66%.

Позивачем сплачено судовий збір при подачі позову 1762грн. (а.с.6), при подачі апеляційної скарги 2643грн. (а.с.62)., всього 4405грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1967,27грн. (4405грн. * 47,66%).

Керуючись ст.ст.374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення комісії в сумі 3961,80грн. та в частині стягнення судового збору.

Позов Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «ТРАСТ» ОСОБА_1 про стягнення комісії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця м. Слов’янськ Донецької області, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 14 червня 2001 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35371070), юридична адреса: м.Київ, вул.Болсуновська, буд.8, та фактично розташованого за адресою: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд. 5А, заборгованість за комісією за договором №R161.004-ТЕК.0040421 від 25 грудня 2013 року, станом на 27 березня 2018 року у сумі 3961 (три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) гривня 80коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) гривень 27коп.

В іншій частині заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.

Головуючий: О.В. Агєєв

Судді: В.Б. Азевич

Т.В. Космачевська