Постанова № 76618837, 21.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа №610/873/18

Провадження № 22-ц/790/4698/18

21 вересня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А.О.,

учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного провадження у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2018 року (у складі судді Усенко С.І.)

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У квітні 2018 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 40 803,53 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ « Приват Банк» зазначав, що 31.08.2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 25.03.2018 року становить 40803,53 гривень.

Справа була розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 20.06.2018 року позов ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість по договору № б/н від 31.08.2011 року в сумі 37 284 ,31 гривень.Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заборгованість за кредитом нею було погашено у повному обсязі. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що 31.08.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 31.08.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушила умови договору, в результаті чого станом на 25.03.2018 року виникла заборгованість у розмірі 40 803,53 гривень, з яких 9124,84 гривень складає заборгованість за кредитом, 29 259,47 гривень заборгованість за процентами за користування коредитом, 500 гривень штраф (фіксована частина), 1919,22 гривень - штраф (процентна складова).

Встановивши вказані обставини, суд частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 9124,84 гривень та заборгованість по процентам за користування кредитом 29 259, 47 гривень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.

Відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно з частиною 1статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням частини1статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до статті 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За нормами ч. 2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок пози-чальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 сплачувала кошти на кредитну картку та заборгованість за кредитом перед банком нею було погашено в повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданим розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що нею сплачувались кошти за кредитним договором, проте платежі сплачувались не своєчасно та не в повному обсязі (а.с.5).

Доводи апеляційної скарги, щодо пропуску банком строків позовної давності судовою колегією не приймаються, виходячи з наступного.

За нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Під час вирішення даного спору судом достовірно було встановлено, що в рамках укладеного сторонами 31.08.2011 року кредитного договору б/н, відповідачу було видано кредитну картку, термін дії якої встановлено до червня 2017 року, останній платіж на виконання кредитних зобов'язань, згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 було здійснено 19.03.2018 року, в свою чергу, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом 05.04.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

З урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 про те, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, а саме фіксованої частини в розмірі 500 гривень та процентної складової в розмірі 1919,22 гривень та рішення в цій частині жодною зі сторін не оскаржено.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,383,384,389,390 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко