Постанова № 76618818, 17.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

Постанова

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 613/551/17

провадження № 22-ц/790/3990/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Сащенка І.С., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Промінь»,

третя особа - Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Харченка С.М., -

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі Державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №33, вона є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 3,92 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

14 лютого 2007 року між нею та Селянським (Фермерським) господарством «Промінь» (СГ «Промінь») було укладено договір оренди № 1230, зареєстрований у Богодухівському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр «ДЗК» 22 січня 2008 року за № 040868600030, відповідно до умов якого вона передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку та зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції у строк до 31 грудня кожного року.

Посилаючись на те, що орендна плата виплачувалась у значно меншому, ніж передбачено умовами договору, розмірі, без урахування індексів інфляції, у порушення п. 16 договору відповідачем не розроблено проект землеустрою, не сплачено встановлених законом податків та обов'язкових платежів, з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила розірвати укладений 14 лютого 2007 року між нею та СГ «Промінь» договір оренди землі № 1230, зареєстрований у Богодухівському PB ХРФ ДП «Центр «ДЗК» 22 січня 2008 року за № 040868600030 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 10 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що відповідачем не доведено на підставі належних доказів сплату орендної плати у передбаченому договором розмірі з урахуванням індексів інфляції, сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору за орендодавця, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність встановлених законом та договором підстав для його розірвання.

Представником СФГ «Промінь» до апеляційного суду надано відзив, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що СФГ «Промінь» належним чином виконувало свої зобов'язання за договором оренди, а тому відсутні підстави для його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі державного акту серії Р1 № 714147 від 15 листопада 2001 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,92 га для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

14 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та СФГ «Промінь» було укладено договір оренди № 1230, відповідно до умов якого останнє прийняло вищевказану земельну ділянку у платне користування строком на 25 років. Договір зареєстрований 22 січня 2008 року в Богодухівському РВ ХРФ ДП «Центр» ДЗК за номером 040868600030.

Відповідно до пунктів 8-10 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі та розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк до 31 грудня кожного року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо індекс інфляції становить більше ніж сто двадцять відсотків.

Пунктом 32 вказаного договору сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином виконувались зобов'язання за договором, а тому відсутні підстави для його розірвання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах визначених Земельним кодексом України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України)

На підтвердження належного виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати у передбаченому договором розмірі та строки, відповідачем надано довідки, копії відомостей про видачу орендної плати та видаткових касових ордерів за 2008-2015 роки, які містять підпис позивача.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту систематичного невиконання відповідачем договірних зобов'язань, який міг би бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Судовим розглядом не встановлено факту заподіяння позивачу діями відповідача шкоди, внаслідок якої позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування судового рішення.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді І.С. Сащенко

О.Ю. Тичкова