Ухвала суду № 76618163, 20.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3488/18

Провадження № 11-кп/779/338/2018

Категорія ч.4 ст. 187 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бирич Н. В.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

секретаря с/з Шемрай Г.А.,

з участю прокурора Чорнописької Г.М.,

засудженого ОСОБА_2,

представника

Коломийської ВК №41 Парасюка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) засудженого ОСОБА_2, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2018 року про відмову в задоволенні спільного подання начальника Коломийської виправної колонії № 41 Катрича Т.М. та голови спостережної комісії Коломийської районної державної адміністрації Печенюк Н.Є. про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

в с т а н о в и л а:

Вказаною ухвалою засудженому ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Коломийської виправної колонії № 41 Катрича Т.М. та голови спостережної комісії Коломийської районної державної адміністрації Печенюк Н.Є. про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в судовому засіданні не здобуто достатньо доказів, які б переконливо, поза розумним сумнівом, свідчили про те, що засуджений ОСОБА_2 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому прийшов до висновку, що в задоволенні спільного подання начальника Коломийської виправної колонії № 41 Катрича Т.М. та голови спостережної комісії Коломийської районної державної адміністрації Печенюк Н.Є. про його умовно-дострокове звільнення слід відмовити.

Не погодившись із таким рішенням суду, засуджений ОСОБА_2 подав АС, в якій покликаються на незаконність ухвали суду щодо нього, оскільки вона винесена без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, постановлена всупереч вимогам чинного законодавства України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Також зазначив, що суд не врахував його характеристику за весь період відбування покарання, а також дані про його особу, які свідчать, що він став на шлях виправлення, тому суд безпідставно не застосував щодо нього положення ст.81 КК.

Просить ухвалу суду щодо нього скасувати, застосувати положення ст. 81 КК та звільнити його умовно-достроково від відбування призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення засудженого ОСОБА_2, та представника Коломийської ВК № 41 Парасюка Р.М., які підтримали подані АС та просять задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора Чорнописької Г.М., яка заперечила проти задоволення АС, ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що її слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи в повній мірі дотримався таких вимог закону.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ч.3 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього кодексу, з урахуванням положень розділу 8 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26.04.2002 року " Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким " умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до положень ч.2, п.3 ч.3 ст. 81 КК, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також після фактичного відбуття ним не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.

Сумлінна поведінка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання, гарною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Ця поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_2 відбув 3/4 призначеного судом покарання, засуджений до роботи відноситься добросовісно відповідно до характеристики (а.с. 2), згідно із довідкою про заохочення та стягнення станом на 18.07.2018 року засудженому оголошено 9 заохочень, та накладено два стягнення, які погашено, засуджений працездатний та частково був працевлаштований, відповідно до довідки про працевикористання засудженого, виконавчий лист на засудженого не поступав.

З огляду на вищевикладене, суд правильно вважав, що в задоволенні подання слід відмовити, оскільки, згідно ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів подання, на засудженого накладалися стягнення у виді позачергового чергування в камері, за зберігання заборонених предметів, начальником СІЗО, та у виді догани, за порушення розпорядку дня, начальником СІЗО, які на даний час вже погашені.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що всі вищезазначені факти свідчать про те, що засуджений ОСОБА_2 ще не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє виправлення, що є підставою для умовно-дострокового звільнення, хоча відбув необхідний строк призначеного покарання, тобто як того вимагає ч.3 ст. 81 КК, тому в задоволенні подання слід відмовити.

Таким чином, з огляду на зазначене, коли єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання, колегією суддів не встановлено. Застосування положень ст. ст. 81, 82 КК не є для суду обов'язком, а дискреційним правом. Враховуючи вищенаведене, підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 не має, а тому АС засудженого слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні спільного подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. Гриновецький

В.В. Повзло