Ухвала суду № 76618086, 19.09.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №0911/3579/2012

19 вересня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої-судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з участю головного державного виконавця Жолобчука П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна скаргу ОСОБА_2, суб'єкт оскарження: головний державний виконавець Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчук Петро Іванович, про визнання дій неправомірними та скасування постанов державного виконавця від 30 травня 2017 року про стягнення виконавчого збору та від 04 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати визнати дії неправомірними та скасувати постанову Головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу ДВС територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчука П.І. від 30 травня 2017 року серії ВП №38195354 про стягнення 27381,73 грн. виконавчого збору та постанову від 04 квітня 2018 року серії ВП №56106205 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї на користь держави 27381,73 грн. виконавчого збору.

В огрунтування скарги вказує, що 07 квітня 2017 року вона через засоби поштового зв"язку отримала копії постанов Головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу ДВС територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчука П.І., в тому числі від 30.05.2017 року ВП №38195354 про стягнення з неї 27381,73 грн. виконавчого збору та від 04.04.2018 року ВП №56106205 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї на користь держави 27381,73 гривень виконавчого збору, в якій зазначено, що відкрито провадження на підставі постанови №38195354, виданої 30 травня 2017 року про стягнення виконавчого збору, хоча така постанова раніше їй не надсилалась. Вона не заперечує, що на виконанні ДВС знаходився виконавчий лист про стягнення з неї на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» 273813,25 гривень боргу за кредитом, тому державним виконавцем могли проводитись певні витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. Прийняті головним державним виконавцем постанови про стягнення з неї на користь держави 27381,73 гривень виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження для проведення стягнення цієї суми вважає неправомірними. Відповідно до постанови головного державного виконавця від 30.03.2018 року ВП №38195354 виконавче провадження про стягнення з неї на користь ЗAT КБ «Приватбанк» 273813,25 грн. боргу закінчено не у зв"язку із застосуванням заходів примусового та фактичного виконання, а, як слідує із листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26.03.2018 року про погашення нею заборгованості, за погодженням із стягувачем виконано добровільно. А тому вважає, відсутні правові підстави для прийняття головним державним виконавцем постанови про стягнення з неї виконавчого збору і таке рішення є неправомірним та підлягає скасуванню. Просить скаргу задоволити, визнати дії неправомірними та скасувати постанови головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчука П.І. від 30 травня 2017 року серії ВП №38195354 про стягнення 27381,73 грн. виконавчого збору та від 04.04.2018 року серії ВП №56106205 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї на користь держави 27381,73 грн. виконавчого збору.

В судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з"явилася, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлена належним чином.

Головний державний виконавець Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчук П. І. в судовому засіданні підтримав подане заперечення на скаргу ОСОБА_2, в якому вказав, що у нього на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приват Банк» 273 817,25 грн. заборгованості за кредитним договором. 29.05.2013 року по виконавчому провадженні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження супровідним листом за вих. № 02/27/2163. Надвірпянським РВ ДВС було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.10.2013 року, а також 19.09.2014 року арештовано та вилучено майно боржниці для подальшої реалізації, про що складено відповідний акт. Згідно листа ІФФ ДП «Сетам» електронні торги по реалізації арештованого майна не відбулися в зв'язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція. Нереалізоване майно на електронних торгах запропоновано стягувачу ПАТ КБ «Приват Банк» залишити за собою в рахунок погашення боргу, однак погодження на адресу відділу від стягувача не надходило. 30.05.2017 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору копії якої направлено сторонам виконавчого провадження за вих № 4156. Згідно реєстраційної довідки з державних реєстрів за боржником зареєстрована земельна ділянка, яка знаходиться в с. Поляниця уч. Вишні Яремчанської міської ради, в зв'язку із чим винесено постанову про доручення на проведення виконавчих дій, яку направлено до виконання Яремчанському MB ДВС для проведення перевірки інформації про наявність майна боржника. 03.04.2018 року до відділу ДВС надійшло повідомлення від ПАТ КБ «ПриватБанк» про підписання договору реструктуризації між банком та ОСОБА_2 та повним погашенням заборгованості, в якому банк просить закінчити виконавче провадження, в зв'язку чим винесено постанову про закінчення виконавчого провадження стосовно заборгованості на користь ПАТ КБ «Приват Банк» в сумі 273817,25грн., а постанова про стягнення виконавчого збору від 30.05.2017 року та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.03.2018 року виведені в окремі виконавчі провадження та винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень, які направлені ОСОБА_2 04.04.2018 року. Тому вважає безпідставним посилання заявника на те, що погашення кредитної заборгованості між боржником і стягувачем виконано добровільно. Просить в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.

Згідно ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши головного державного виконавця Жолобчука П. І., дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги та заперечення на них, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Обов'язковість рішення суду як однієї з засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Ч. 1 ст. 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими «законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частиною 2 цієї статті визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданою стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.5 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір.

При цьому, саме наявність факту фактичного стягнення чи повернення сум боргу або передачі майна стягувачу, що здійснені державним виконавцем за наслідками проведення примусових дій, є вирішальною підставою для для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору. Законодавець чітко пов'язує стягнення виконавчого збору із примусовістю стягнення боргу згідно судового рішення.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2018 року №38195354, підставою закінчення проваджень стали заяви стягувача від 26 березня 2018 року про добровільне погашення боржником заборгованості перед банком, що зазначена рішенням суду, в повному обсязі. Тобто, державним виконавцем, хоча і були проведені дії з примусового виконання судового рішення, однак фактично кошти не були в примусовому порядку стягнуті з боржника.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні та інше.

Зазначені обставини підтверджують неправомірність рішення суб"єкта оскарження щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору. Враховуючи вищенаведене суб"єкт оскарження неправомірно прийшов до висновку про наявність підстав у стягненні виконавчого збору, оскільки відповідно до положень закону, який підлягав застосуванню на момент винесення постанов, у випадку добровільного виконання виконавчого документа, стягнення виконавчого збору Законом №1404 не передбачено.

Отже, рішення і дії головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Жолобчука П. І. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору та про стягнення є неправомірними, а постанови ВП №56106205 від 04 квітня 2018 року, ВП №38195354 від 30 травня 2017 року підлягають скасуванню.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 28 січня 2015 року в справі №3-217гс14, відповідно до якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

На підставі викладеного та керуючись ст. 449 - 451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження" суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Визнати дії головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчука Петра Івановича щодо винесення постанов від 30.05.2017 року серії ВП №38195354 про стягнення виконавчого збору та від 04.04.2018 року серії ВП №56106205 про відкриття виконавчого провадження - неправомірними.

Скасувати постанову головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчука Петра Івановича від 30 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у виконавчому провадженні серії ВП № 38195354.

Скасувати постанову головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Жолобчука Петра Івановича від 04 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у виконавчому провадженні серії ВП № 56106205.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст ухвали виготовлено 21.09.2018 року.