Рішення № 76617201, 13.09.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13845/18

пр. № 2-о/759/511/18

13 вересня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Крічфалушій М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за заявою ОСОБА_1,заінтересована особа: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про отримання обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до суду в порядку окремого провадження з заявою, про видачу обмежувального припису стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_2, яким просила визначити наступні обмежувальні заходи, а саме: видати кривднику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає: АДРЕСА_1 обмежувальний припис про заборону наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4; про заборону в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4

Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що від зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася донька - ОСОБА_5. На даний час діти мешкають разом із матір'ю. 12.07.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвано згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва.

Також у сторін є спір про поділ майна, яке було придбано під час шлюбу, та ОСОБА_1 подано позов про визначення місця мешкання малолітніх дітей разом з нею.

За час шлюбу у сім'ї склались важкі відносини. Вже після укладення шлюбу заявник дізналась про те, що у її чоловіка наявне психічне захворювання Біполярний розлад із шизофреним синдромом. Багато років ОСОБА_2 лікується і приймає різноманітні сильнодіючі препарати.

Під час шлюбу відносини між подружжям були важкі, постійний тиск на дітей здійснювався ОСОБА_2 Заявник постійно намагалась мирним шляхом врегулювати всі питання, тому що розуміла, що у випадку скандалу її хворий чоловік може фізично зашкодить дітям та їй. Але він постійно морально принижує ОСОБА_1, ображаючи її словами та діями, висловлюється в присутності дітей ненормативною лексикою по відношенню до ОСОБА_1 та до її рідних.

Після того, як ОСОБА_1 подала документи на розлучення і на розподіл майна, психологічний стан ОСОБА_2 погіршився. Він став ще більше агресивним, та психологічно впливає на сина, якому нав'язує, що батько є центром всього, а мати «ніщо».

Багато разів ОСОБА_2 ініціював та утворював конфлікти і принижував її в присутності дітей.

13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до органів опіки та піклування за допомогою, з метою проведення профілактичної бесіди із ОСОБА_2 Але після цієї розмови поведінка ОСОБА_2 ще більше погіршилась. Відносини фактично настільки загострились, що кожна розмова переходила у конфлікт із погрозами по відношенню до заявника. Фактично останнім часом ОСОБА_2 примушував заявника звільнити квартиру, де вони разом мешкали, та зазначав, що діти залишаться разом з ним, без можливості спілкуватись з дітьми.

24 - 25 серпня 2018 року ОСОБА_2 розпочав новий конфлікт вдома і 25.08.2018р. завдав ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Відібрав особистий мобільний телефон заявника і поводився дуже агресивно відносно неї. Заявник була вимушена викликати поліцію зі стаціонарного телефону. І лише перед тим, як зайшла поліція ОСОБА_2 повернув мобільний синові, який передав його ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернулась до поліції та зараз триває досудове розслідування.

У сім'ї ОСОБА_1 систематично відбувається психологічне і фізичне насилля над заявником та її дітьми: ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Принижується жіноча та материнська гідність перед дітьми. ОСОБА_1 постійно отримує від ОСОБА_2 щипання, штовхання, заборони проводити час разом із дітьми та багато інших принижуючих дій. ОСОБА_2 постійно нав'язує свої думки дітям, і переконує їх в тому, що матір погана. Фактично, діти залякані, і в присутності батька бояться будь-що сказати проти нього.

31.08.2018р. представником заявника була подана заява до Святошинського ВП ГУНП м. Києва про отримання термінового заборонного припису, але на час подачі цієї заяви співробітники поліції не відреагували на заяву, і не ухвалили рішення про терміновий заборонний припис.

У судовому засіданні заявник та її представник підтримали подану заяву та наполягали на її задоволенні.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні категорично заперечували щодо поданої заяви та будь-яких звинувачень на адресу ОСОБА_2 стовно вчинення протиправної поведінки. При цьому пояснили, що із заявником у них дійсно склались неприязні стосунки та розірвано між ними шлюб, однак ніякого домашнього насильства ОСОБА_2 не вчиняв. Також просили у своїй заяві, відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та видати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців з часу винесення рішення суду заборонити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, наближатися до дитини, - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 у відсутність батька дитини ОСОБА_2; видати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців з часу винесення рішення суду заборонити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, наближатися до дитини, - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, якщо біля дитини немає хоч однієї з таких осіб: або батька дитини ОСОБА_2 або дідуся дитини ОСОБА_7 або бабусі дитини - ОСОБА_8; видати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців з часу винесення рішення суду заборонити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувати в місці спільного проживання з постраждалою дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

В своїй заяві ОСОБА_2 повідомляє, що кривдником дітей є ОСОБА_1, яка чинить психологічне насилля по відношенню до членів своєї сім'ї, є неврівноваженою особою, не рахується з думкою інших членів родини, ігнорує їх побажання,принижує честь та гідність свого сина, є джерелом сварок, під час сварок поводить себе агресивно, безпричинно застосовує насилля до свого сина, формує у дітей хибну уяву , що піклування над дітьми здійснюється тільки з боку матері. Просить заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації зазначила, що передбаченого в ЦПК України часу для розгляду зазначеної категорії справ дуже мало для надання офіційних висновків їх службою. Таким чином, просила винести рішення на користь та в інтересах дітей.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них є спільні діти, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 6).

Згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 14).

Після розірвання шлюбу діти проживають разом з матір'ю.

Відповідно до заяви від 13 липня 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до органів опіки та піклування за допомогою, з метою проведення профілактичної бесіди із ОСОБА_2 (а.с. 7-8).

Згідно талону-повідомлення 25.08.2018 року. Святошинським УП ГУНП у м. Києві № 03414 заяву про тілесні ушкодження прийнято у ОСОБА_1, реєстраційний номер 71482 (а.с. 15) та складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення старшим інспектором СЮП ВП Святошинського Головного управління Національної поліції у м. Києві (а.с. 16) та відібрано пояснення (а.с. 18-19).

Відповідно до довідки № 11934 КМКЛ № 7 травмпункт, яка видана ОСОБА_1 1978 р.н. в тім, що вона звернулась до травмпункту 25.08.2018 року з кримінальною травмою множинні забої обох верхніх кінцівок (а.с. 20).

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 пояснили, що насильства в сім'ї не помічали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завжди піклувались про дітей, були гарною сім'єю.

Свідок ОСОБА_13, брат заявника, суду пояснив, що зі слів його сестри ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_2 здійснював фізичне насилля над нею протягом тривалого часу. 25.08.2018 року ОСОБА_2 побив заявницю та вона викликала поліцію. Пояснив, що явного застосування насильства з боку ОСОБА_2 до дітей не було.

п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Єдине звернення заявника до Служби у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та поліції, що по відношенню до неї та дітей вчиняється домашнє насильство розцінюється судом, як наявність тривалого конфлікту на ґрунті судових спорів між заявником та ОСОБА_2, але не підтверджує того, що заінтересована особа ОСОБА_2 вчинив по відношенню до заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Особисті пояснення заявника та надана суду інформація про наявність кримінального провадження, щодо вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства, не підтверджуються на даний час жодним дослідженим в судовому засіданні іншим доказом по справі, оскільки заперечуються ОСОБА_2, і суд на час розгляду заяви не може розглядати, як доказ того, що було вчинено домашнє насильство зі сторони ОСОБА_2 по відношенню до заявника.

Інших доказів, зі сторони заявника, як і заінтересованими особами, що доводять вчинення ОСОБА_2 по відношенню до заявника домашнього насильства, до суду не надано.

Зважаючи на зазначене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 так і заяви ОСОБА_2, у зв'язку з недоведеністю сторонами обставин викладених у змісті поданих заяв та не доведеності того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підпадають під ознаку кривдника відповідно до Закону України " Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 24, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", ст. ст. 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про отримання обмежувального припису - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересована особа: ОСОБА_1, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про отримання обмежувального припису - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда