Постанова № 76616272, 21.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7464/16-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/2677/18 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 26 21.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивований тим, що04 липня 2013 року вона позичила відповідачу грошові кошти в сумі 81000 грн., про що відповідач в день позики власноруч склав письмову розписку. Згідно розписки відповідач зобов'язався повертати позику щомісячними платежами в сумі 3000 грн. та погасити всю суму боргу не пізніше 01 січня 2016 року.

Вказувала, що строк повернення позики вийшов, однак відповідач позику не повернув, сплативши лише 4000 грн., зокрема 31 липня 2013 року - 2500 грн., 01 жовтня 2013 року - 1000 грн. та 29 листопада 2013 року - 500 грн. Від повернення решти коштів в сумі 77000 грн. відповідач ухиляється під різними приводами, на її неодноразові заяви, подані йому офіційно через нотаріуса, не реагує. Вважає, що згідно вимог ст.625 ЦК України борг має бути повернутий із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

У зв'язку з наведеним просила стягнути із відповідача на її користь борг за договором позики в розмірі 82099 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто із відповідача на користь позивачки борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції в розмірі 80465 грн., 3 % річних у розмірі 1634 грн. та судовий збір у розмірі 820,99 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2018 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд розглянув справу у його відсутність, хоча він не був повідомлений про дату і час розгляду справи. Допущене судом порушення позбавило відповідача можливості під час розгляду справи в суді надати докази, брати участь у їх дослідженні, висловлювати свої заперечення, доводи, міркування тощо. Вказує, що він ніколи не позичав кошти у позивачки і не підписував ніяких розписок про їх отримання. Також він не отримував і листів позивачки, направлених через нотаріуса, а підписи у зворотніх повідомленнях про начебто отримання ним цих листів не належать йому.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 82099 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Згідно п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідача ОСОБА_2, який не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_2, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду і який обгрунтовує свою апеляційну скаргу такими підставами.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються ст.1046 ЦК України, згідно якої за договором позики позикодавець передає позичальнику у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник повинен повернути гроші в обумовлений догором позики термін.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що 04 липня 2013 року між позивачкою ОСОБА_3 і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 81000 грн. строком до 01 січня 2016 року. Договір позики укладений в письмовій формі шляхом складання відповідачем ОСОБА_2 розписки, в якій вказані як сума позики, так і порядок і строк її повернення. Згідно розписки відповідач зобов'язався повертати позику платежами в розмірі 3000 грн. кожного місяця та повернути всю суму боргу не пізніше 01 січня 2016 року.

Також судом встановлено, що ні в обумовлений розпискою строк, ні на час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 кошти в повному обсязі не повернув, сплативши лише 4000 грн., зокрема 31 липня 2013 року - 2500 грн., 01 жовтня 2013 року - 1000 грн. та 29 листопада 2013 року - 500 грн.

Неповерненням позичених коштів в обумовлений строк відповідачем порушені права позивачки, передбачені ст.1049 ЦК України. Дані права підлягають захисту, тому із відповідача на користь позивачки необхідно стягнути борг за договором позики в сумі 77000 грн., який обгрунтовано визначений позивачкою відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК у розмірі 80465 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення із січня по серпень 2016 року, а також 3 % річних від простроченої суми за цей же період у розмірі 1634 грн.

Посилання відповідача на те, що він ніколи не позичав кошти у позивачки і не підписував ніяких розписок про їх отримання, спростовуються наданою позивачкою розпискою, яка підтверджує правовідносини сторін як позичальника і боржника.

Копія вказаної розписки була надана позивачкою до суду першої інстанції. Крім того, оригінал розписки був наданий позивачкою до суду апеляційної інстанції відповідно до поданої заяви (а.с.96-97).

Доводи скаржника про те, що допущене судом порушення позбавило відповідача можливості під час розгляду справи в суді надати докази, брати участь у їх дослідженні, висловлювати свої заперечення, доводи, міркування тощо, безпідставні, оскільки відповідач заперечуючи проти складання ним розписки не надав жодного доказу, що розписка написана не ним, в тому числі не надав таких доказів як до суду першої інстанції при перегляді судом заочного рішення, так і до суду апеляційної інстанції, не заявивши ніяких клопотань.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду. Таким приписам кореспондуються положення ч.7 ст.81 ЦПК України, згідно яких суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував листів позивачки, направлених через нотаріуса, а підписи у зворотніх повідомленнях про начебто отримання ним цих листів не належать йому, бездоказові.

З матеріалів справи вбачаєтьчся, що позивачка з метою добровільного врегулювання спору чотири рази направляла відповідачу через нотаріуса рекомендованими відправленнями заяви та листи за період із серпня 2014 року по червень 2016 року (а.с.13-16), які відповдіач отримав, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень із підписами отримувача (а.с.28-29).

Інші доводи скаржника щодо розгляду справи у його відсутність апеляційним судом враховані.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2017 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2,індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) заборгованість за договором позики у розмірі 82099 гривень та судовий збір у розмірі 820 гривень 99 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: