Ухвала суду № 76616259, 17.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3351/17 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 11-кп/780/822/18 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.Категорія 6 17.09.2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

суддів: Рудніченко О.М.,

Ігнатюк О.В., Свінціцької О.П.

секретар Марченко Д.О.

за участю:

прокурора Швець Т.О.

захисників Бойко О.Г., Когутенко М.Г.

обвинуваченої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року про повернення обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 127 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Відповідно до ухвали суду першої інстанції, до Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017100000000788 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України.

13 червня 2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017100000000788 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України - повернуто прокурору, як такий, що не відповідає нормам КПК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема містить у собі інформацію про кваліфікацію дій обвинуваченої за ч.3 ст.27, ч.2 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України, а у формулюванні обвинувачення зазначено, що дії по незаконному позбавленню волі та викраденню потерпілого, а також його катуванню здійснювались ОСОБА_7, відомості відносно якого не виділялись в окреме провадження, підозра у вчиненні вказаних дій не висувалась, та як вбачається дані дії останнього були інсценуванням, що не спростовувалось прокурором під час підготовчого судового засідання та підтверджується даними реєстру матеріалів досудового розслідування, та свідчить про відсутність фактичного викрадення, позбавлення волі потерпілого та його катування, а також відсутності, в обвинувальному акті, кваліфікації дій обвинуваченої відповідно до вимог ст.15 КК України.

Обвинувачення відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України сформульовано як організація катування, тобто, умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб. У той же час, при формулюванні обвинувачення, зазначено, що ОСОБА_7 завдав фізичного болю ОСОБА_8 шляхом нанесення побоїв. Дані щодо мучення та інших насильницьких дій відсутні, та не відображені при викладені фактичних обставин та формулюванні обвинувачення, враховуючи, що ці поняття не є тотожними. Обвинувачення відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.146 КК України сформульовано як організація незаконного позбавлення волі та викрадення людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань. У той же час незаконне позбавлення волі людини полягає в протиправному перешкоджанні людині обирати за своєю волею місце знаходження. Найнебезпечнішою формою незаконного позбавлення волі людини є викрадення людини, тобто протиправне таємне або відкрите захоплення потерпілого, переміщення його з того місця, де він знаходився, та подальше утримання потерпілого викрадачем або іншою особою. Таким чином, обвинувачення за даною статтею також неконкретизоване, оскільки не визначено, що мале місце - незаконне позбавлення волі чи викрадення людини.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року про повернення обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 127 КК України та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки мотивуючи прийняте рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд вийшов за межі повноважень, визначених главою 27 КПК України, вдавшись до оцінки повноважень органу досудового розслідування розслідувати дане кримінальне провадження та відповідності реєстру матеріалів досудових розслідувань, який згідно положень ч.4 ст. 291 КПК України є лише додатком до обвинувального акта, вимогам ст. 109 КПК України.

З огляду на вимоги п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відображаються лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а тому необхідність, як зазначає суд, відображення у обвинувальному акті конкретних обставин, не відповідають вимогам чинного КПК України. Під час підготовчого судового провадження, де не допускається будь-яка перевірка доказів у кримінальному провадженні, суд був не вправі оцінювати наведений вище спосіб викладу фактичних обставин як припущення слідчого та прокурора і на цій підставі робити висновок про неконкретність обвинувачення та не наповнення його конкретним змістом.

На противагу доводам зазначених в апеляційній скарзі, захисник Бойко О.Г. подав заперечення, в яких зазначає, що відсутність чіткого формулювання обвинувачення в обвинувальному акті позбавляє можливості встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 91 КПК України та примушує суд до порушення вимог ч. 1 ст. 377 КПК України щодо меж судового розгляду. Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно прийняв рішення про повернення обвинувального акту прокурору. Також звертає увагу про відсутність в апеляційній скарзі жодного доказу порушення норм КПК судом першої інстанції, є тільки копіювання норм закону, а конкретно у чому є порушення не зазначається. Просить ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року залишити без змін, відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, обвинувальний акт з додатками повернути прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Заслухавши доповідь судді,

доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

пояснення ОСОБА_6, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою,

пояснення захисників Бойко О.Г. та Когутенко М.Т., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін,

провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

В ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 вбачається, що він містить усі відомості, передбачені ст. 291 КПК України, а саме у ньому викладено фактичні обставини злочинів, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію злочинів з посиланням на статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, конкретне формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_6 із зазначенням конкретних частин статей КК України.

Посилання суду на те, що обвинувальний акт містить в собі інформацію про кваліфікацію дій обвинуваченої за ч.3 ст.27, ч.2 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України, а у формулюванні обвинувачення зазначено, що дії по незаконному позбавленню волі та викраденню потерпілого, а також його катуванню здійснювались іншою особою, відомості відносно якого не виділялись в окреме провадження , відомості відносно якого не виділялись в окреме провадження, підозра у вчиненні вказаних дій не висувалась, а також відсутності, в обвинувальному акті, кваліфікації дій обвинуваченої відповідно до вимог ст.15 КК України - є безпідставними.

Так, у обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 чітко зазначено, що злочин, у вчиненні якому обвинувачується ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 146 КК України - організація незаконного позбавлення волі та викрадення людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань, окрім того ОСОБА_6 обвинувачується в організації катування, тобто, умисному заподіянні сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 127 КК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 прокурору, з наведених в ухвалі суду підстав не узгоджуються із вимогами кримінального процесуального закону, з огляду на перелік питань, які вирішує суд на стадії підготовчого судового засідання.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_6 та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що ухвала сулу першої інстанції про повернення обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 127 КК України - прокурору, постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню з поверненням матеріалів до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314-316 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року про повернення обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 127 КК України - скасувати.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-316 КПК України.

С У Д Д І :

___ _____ ___

Рудніченко О.М. Ігнатюк О.В. Свінціцька О.П.