Рішення № 76615570, 13.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м.Житомир справа № 806/1929/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Домарацької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про результати розгляду скарги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та, з урахуванням зміни позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати:

- прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення: №1200-51 від 22.11.2017, №1201-51 від 22.11.2017, №0043380-5113-0625 від 06.04.2018, № 0043382-5113-0625 від 06.04.2018.

- рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3728 від 19.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним було отримано вищевказані податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на нежитлові приміщення: будівлю котельні площею 407,9 кв.м та приміщення ділянки гальваніки площею 193,20 кв.м. 04.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із скаргою на податкові повідомлення-рішення №1200-51 від 22.11.2017 та №1201-51 від 22.11.2017, в якій просив їх скасувати, проте отримав відмову. Вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки дані нежитлові приміщення з 2010 року знищені внаслідок руйнації, а тому необґрунтованим є нарахування податкових зобов'язань на об'єкти, право власності на які припинено.

Ухвалою суду від 21.05.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.06.2018. За клопотанням представника позивача у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2018.

03.07.2018 позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог шляхом їх доповнення наступними: визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення №0043380-5113-0625 від 06.04.2018 та № 0043382-5113-0625 від 06.04.2018. У зв'язку із зміною позовних вимог у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12.07.2018.

Ухвалою суду від 12.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 14.08.2018. 28.08.2018 у судовому засіданні оголошено перерву з метою отримання доказів по справі до 13.09.2018.

08.06.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву та 11.07.2018 відзив на заяву про зміну позовних вимог від Головного управління ДФС у Житомирській області, у яких останнє просило відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів припинення права власності на нерухоме майно площею 407,9 кв.м та площею 193,20 кв.м.

В додаткових поясненнях від 27.08.2018 ОСОБА_1 зазначив, що підтвердженням знищення нерухомого майна, яке оподатковане відповідачем, є довідка КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради № 668/1 від 25.06.2018. Крім того, записи про право власності на нежитлові приміщення площею 407,9 кв.м та площею 193,20 кв.м наявні у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який припинив функціонування з 01.01.2013 і є архівною частиною діючого Державного реєстру прав, а тому внесення до нього будь-яких змін неможливе.

Відповідач в своїх додаткових поясненнях від 28.08.2018 вказав, що Реєстр прав власності на нерухоме майно є складовою частиною Державного реєстру прав, і в ньому відсутня інформація про припинення права власності ОСОБА_1 на приміщення площею 407,9 кв.м та площею 193,20 кв.м, а тому податок нарахований правомірно.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та заяві про зміну позовних вимог, додаткових поясненнях, просили позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, наведених у відзивах та додаткових поясненнях.

Вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши обставини у справі та оцінивши докази, якими вони обґрунтовані, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 22.11.2017 Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №1200-51, яким позивачу за 2016 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5620,86 грн;

2) №1201-51, яким позивачу за 2016 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 2662,3 грн.

04.12.2017 ОСОБА_1 подано скаргу до Державної фіскальної служби України на рішення №1200-51 та №1201-51, в якій просив їх скасувати, вказавши, що отримав податкові повідомлення-рішення лише 29.11.2017, тобто поза строком, встановленим ст.266 Податкового кодексу України, та без відповідного розрахунку податкового зобов'язання.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.03.2018 № 3728 у задоволенні скарги відмовлено та вказано, що доводи скаржника не звільняють його від обов'язку сплати податку. Також у рішенні розшифровано розрахунки податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №1200-51 та №1201-51 від 29.11.2017, нарахованих як податок на нежитлові приміщення площею 407,9 кв.м та площею 193,20 кв.м, розташованих в м.Житомирі, вул.Ватутіна,13.

Крім того, 27.06.2018 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення, складені Головним управлінням ДФС у Житомирській області 06.04.2018:

1) №0043380-5113-0625, яким позивачу за 2017 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 3091,2 грн.

2) № 0043382-5113-0625, яким позивачу за 2076 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 6526,4 грн.

Зазначені суми податків нараховані на нежитлові приміщення площею 407,9 кв.м та площею 193,20 кв.м, розташовані в м.Житомирі, вул.Ватутіна,13.

Не погодившись із правомірністю податкових повідомлень-рішень та рішенням Державної фіскальної служби України від 19.03.2018 № 3728, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.266.2.1 та пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування - загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 ПКУ), базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 ПКУ).

Згідно пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 ПКУ).

За змістом п.266.7 ПКУ, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу та акту передачі від 29.05.2006, у власність ОСОБА_1 перейшла будівля котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Право власності зареєстровано 26.06.2006 за № 681 (а.с.14-16).

Також, згідно договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі від 23.05.2003, у власність ОСОБА_1 передано приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Право власності зареєстровано 24.06.2003 за № 681 (а.с.17-19).

Як вбачається із інформаційної довідки № 119993903 від 06.04.2018 (а.с.61-74) та № 39743566 від 14.01.2013 (а.с.190), станом на ці дати актуальна інформація про право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення: будівлю котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м та приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Натомість у Реєстрі прав власності на нерухоме майно є відомості про будівлю котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м (АДРЕСА_2), приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м (АДРЕСА_2), які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.74-77, 190-196).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Згідно п.2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (далі - Порядок № 1141), Реєстр прав власності на нерухоме майно є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

Таким чином, з викладеного вбачається, що інформація про наявність у власності ОСОБА_1 нежитлових приміщень: будівлі котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м та приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - перебуває в архівній частині Державного реєстру прав та не є актуальною.

Крім того, зі змісту досліджених норм Порядку № 1141 випливає, що внесення будь-яких змін, в тому числі щодо припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, тощо, до відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (архівній частині), ним не передбачено.

Вказане підтверджується також листом департаменту реєстрації Житомирської міської ради від 05.09.2018 № 355, в якому зазначено про відсутність технічної можливості щодо внесення змін до записів Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, позивач позбавлений можливості ініціювати внесення змін до записів про право власності на спірну нерухомість у Реєстр прав власності на нерухоме майно, відомості про яку там містяться.

Водночас з довідки № 668 від 15.06.2018, виданої комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, вбачається, що об'єкти нерухомого майна, розташовані в АДРЕСА_2: приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м реконструйовано в адміністративно-виставковий будинок згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 08.02.2011 № 037/6/11, а будівля котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м - знесена (а.с.120).

Ці обставини підтверджуються також декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та матеріалами інвентаризаційної справи на будівлі по вул.Ватутіна, 13 в м.Житомир, відповідно до яких ОСОБА_1 проведена реконструкція власних будівель і нежитлових приміщень, будівництво адміністративно-виставкового будинку за адресою АДРЕСА_2, а спірної нерухомості: приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м та будівлі котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м, за зазначеною адресою немає (а.с.176-184,185-187).

Таким чином, судом встановлена відсутність в натурі наступних нежитлових приміщень: приміщення ділянки гальваніки літ. "К" загальною площею 193,20 кв.м, будівля котельної літ. "Ж" загальною площею 407,9 кв.м, за адресою АДРЕСА_2.

За таких обставин, неправомірним є нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відсутності основної складової нарахування такого податку - його об'єкту у вигляді нежитлової нерухомості.

З огляду на встановлені судом обставини, прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення №1200-51 від 22.11.2017, №1201-51 від 22.11.2017, №0043380-5113-0625 від 06.04.2018, № 0043382-5113-0625 від 06.04.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилання позивача на таку підставу скасування спірних податкових рішень, як їх невчасне отримання поза строками, передбаченими Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ПКУ).

Підпунктом 266.10.2 п.266.10 ст.266 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Отже, за змістом означених норм, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов'язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов'язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.

Таким чином, несвоєчасність направлення контролюючим органом на адресу платника податку та відповідно отримання останнім податкового повідомлення-рішення про нарахування зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є самостійною підставою для його скасування у контексті Податкового кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3728 від 19.03.2018.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Водночас обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

Отже, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь - які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу рішення про результати розгляду скарги, прийняте контролюючим органом в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не покладає на платника податків обов'язку щодо сплати податків, а отже і не є таким, що створює юридичних наслідків для позивача.

Рішенням у цій справі, в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України, яке породжує для платника податків обов'язок зі сплати податку, є податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не є ефективним, оскільки не захистить його порушене право, відтак у задоволенні позову в частині скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3728 від 19.03.2018 належить відмовити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, недоведеність відповідачем правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (10030, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ю.Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про результати розгляду скарги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення №1200-51 від 22.11.2017, №1201-51 від 22.11.2017, №0043380-5113-0625 від 06.04.2018, № 0043382-5113-0625 від 06.04.2018.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3728 від 19.03.2018 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

Повне судове рішення складене 21 вересня 2018 року