Постанова № 76615052, 21.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4159/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Перцової Т.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

представника позивача Ковальчук Т.О.

представника відповідача Лютянського М.Я.

представника відповідача Соболєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відовідальністю "НТК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018р., суддя першої інстанції Тітов О.М., повний текст складено 05.02.2018 року по справі № 820/4159/17

за позовом Товариства з обмеженою відовідальністю "НТК"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТК" (надалі по тексту позивач, ТОВ "НТК") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі по тексту відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000211404 від 24.05.2017 року, № 0001991401 від 17.08.2017 року, № 0001981401 від 17.08.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги, просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 30.03.2017 року № 1803,1804,1805,1826 від 31.03.2017 року № 1880,1881 фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК", податковий номер 32760550, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, результати якої були оформлені Актом №3253/20-40-14-01-08/32760550 від 28.04.2017року.

Згідно з висновками вказаного Акту (розділ 4) відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-УІ зі змінами і доповненнями внаслідок чого ТОВ "НТК" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 1 739 639 грн., в т.ч.: за 2014 рік - 594 737 грн., за 2015 рік - 555 464 грн., за 2016 рік- 589 438 грн., в т.ч.: 1 кв. 2016р. -97429 грн., 2 кв. 2016р. - 116342 грн. 3 кв. 2016р. - 193783 грн., 4 кв. 2016р. - 181884 грн.

- 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188,1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1, п.198.3 ст.198, п.201.4, 201.6, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI зі змінами і доповненнями внаслідок чого встановлено заниження ТОВ "НТК" ПДВ до сплати на суму на загальну суму 322 267 грн., в т.ч.: квітень 2014 - 824 грн., травень 2014 -2200 грн., червень 2014-35393 грн., липень 2014- 8833 грн., січень 2015 - 1384 грн., квітень 2015 - 45947 грн., травень 2015 - 545 грн., вересень 2015 - 564 грн., грудень 2015 - 175 753 грн., березень 2016- 540 грн., травень 2016- 154 грн., липень 2016 - 50 130 грн.

- відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95-ВР за порушення вимог п. 2.8, 3.5 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 313230,51*2 = 626461,02 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000211404 від 24.05.2017 року, № 0001991401 від 17.08.2017 року, № 0001981401 від 17.08.2017 року (а.с.23, 25, 40).

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та звернувся до суду для захисту свої прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 54164 грн. та податку на додану вартість в сумі 44 226 грн. по операціям з Корпорацією «Система ССБ» грунтувалися на порушенні позивачем п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України (в ред 2014 року)ёоскільки на думку контролюючого органу позивачем у 2014 році занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 300914 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "НТК" (Підрядник) та Корпорацією "Система ССБ" (Замовник) укладено договір від 25.02.2014 №11/02-14, відповідно до якого ТОВ "НТК" зобов'язалось у відповідності з проектом "Ферма на 600 свиноматок на території Компанеєвського району Кіровоградської області" №90/2013-5, з будівельних матеріалів Замовника виконати роботи по монтажу сендвіч - панелів покриттів, підвісної стелі та перегородок (надалі - роботи), та здати їх Замовнику, який в свою чергу, зобов'язався прийняти дані роботи та оплатити.

Між ТОВ "НТК" та Корпорацією "Система ССБ" було укладено та підписано акти виконаних робіт на загальну суму 1522702,77 грн.

В якості оплати за зазначені роботи від Корпорації "Система ССБ" у 2014 році отримано грошові кошти у розмірі 1618439,03 грн.

Таким чином, за даними бухгалтерського обліку по ТОВ "НТК" станом на 04.07.2014 обліковується кредиторська заборгованість Корпорації "Система ССБ" розмірі 95736,26 грн., яка не була включена підприємством до складу доходів.

Крім того, податковим органом зі змісту рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2016 р. яке було прийнято по справі №922/5728/15, встановлено, що на виконання умов договору підряду від 25.02.2014 №11/02-14: підписані сторонами: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ2в) на суму 165092 грн. 35 коп; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ2в) на суму 100302 грн. 82 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за липень 2014 року на суму 42701 грн. 86коп; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року (форма КБ2в) на суму 42701 грн. 86 коп.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2016 року стягнуто з Корпорації "Система ССБ" на користь ТОВ "НТК" заборгованість за договором підряду від 25.02.2014 №11/02- 14 на монтаж сендвич-панелейу розмірі 265360,77 грн.

Враховуючи наявну переплату за товар та заборгованість за виконані роботи, стягнуті за рішенням суду, податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем об'єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 300914,00 грн.

Між тим колегія суддів вважає такі висновки відповідача необгрунтованими, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до походів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01.01.2015, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 136.1.1. ст. 136.1 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються у складі доходу сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, висновки суду першої інстанції та контролюючого органу, що сума попередньої оплати за товару в розмірі 95736, 26 грн. підлягала включенню до оподаткованого доходу платника податку є безпідставними

Крім того, податковим органом було визначено податкові зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток виходячи з отриманого позивачем доходу в сумі 300914 грн. Однак, загальний розмір попередньої оплати за товар та заборгованість за договором, стягнута за рішенням суду, складає 361097, 03 грн. При цьому, відповідачем не обгрунтовано у відповідності до яких первинних документів бухгалтерського обліку та розрахунків він прийшов до висновку про отримання позивачем доходу саме у зазначеній в акті перевірки сумі 300914грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість податкового повідомлення рішення № 0001991401 від 17.08.2017 року, № 0001981401 від 17.08.2017 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 54164 грн., штрафної санкції в сумі 27083 грн., податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 44226 грн., штрафної санкції в сумі 22113 грн.

Висновки контролюючого органу про заниження позивачем у квітні 2015 року податку на прибуток в сумі 41352 грн. та податку на додану вартість в сумі 45947 грн. грунтувалися на заниженні товариством доходу, отриманого за операціями з передачі до статутного капіталу ТОВ «НТК ТД» майна, в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.5 П(С)БУ15, п.6, п.Ю П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.188.1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1 Податкового кодексу України та заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та бази оподаткування податком на додану вартість у розмірі 229734 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "НТК" використовує у господарській діяльності частини комплексу, що знаходяться за адресою: Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул.50 років Комсомолу, 115, а саме: нежитлова будівля літ.Б-1 (корпус 1-а);нежитлова будівля Б"-1 (службові побутові приміщення), нежитлова будівля''-Б1 (корпус№2), Б'"-1 (лабораторія випробувань); кран балку інв.№041942, кран балку інв №041943, що були у використанні та не підлягають демонтажу, які знаходяться у корпусі 1а; кран балку інв.№040057, кран балку інв №040058, що були у використанні та не підлягають демонтажу, які знаходяться у корпусі 2; розташованих за адресою: м. Зміїв, вул.50років Комсомолу 15.

Зазначені нематеріальні активи належать ТОВ "НТК" на підставі договору купівлі- продажу від 25.07.2013, укладеного із ЗАТ "Зміївський машинобудівний завод".

Згідно зі Статутом ТОВ "НТК ТД" (в редакції, затвердженої протоколом від 26.05.2014 №3, зареєстровано за №14801050001057306) визначено, що ТОВ "НТК" є учасником ТОВ "НТК ТД" із загальним розміром статутного капіталу 1171153,85 грн. та має частку у статутному фонді товариства - 99,14% (1161153,85 грн.).

Згідно з актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "НТК ТД" від 20.04.2015 №1 ТОВ "НТК", в особі директора ОСОБА_5, діючи на підставі Статуту та Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "НТК" від 26.05.2014, передало, а ТОВ "НТК ТД", в особі директора ОСОБА_6, діючи на підставі протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ "НТК ТД" від 26.05.2014, прийняло наступне майно, що вноситься учасником до Статутного капіталу ТОВ "НТК ТД" на загальну суму 1002293,73 грн: нерухоме майно - 682/10000 частин комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлова будівля літ. "Б-1" (корпус №1а), що складає 293/10000 частин комплексу, загальною площею 1547,6 кв.м., нежитлова будівля літ. "Б-І" (службово-побутові приміщення), "Б-1" (корпус №2), "Б-1" (лабораторія випробування хімчисток), що разом складають 389/10000 частин комплексу, загальною площею 1876,1 кв. м; кран балку інв.№041942, кран балку інв. №041943, що були у використанні та не підлягають демонтажу, які знаходяться у корпусі №1а;кран балку інв.№040057, кран балку інв. №040058, що були у використанні та не підлягають демонтажу, які знаходяться у корпусі №2 на загальну суму 1002293,73грн.

На дану господарську операцію ТОВ "НТК" на адресу ТОВ "НТК ТД" була виписана видаткова накладна від 20.04.2015 №ЛНА-000001

Різниця між залишковою балансовою вартістю зазначених нематеріальних активів та вартістю передачі їх до статутного фонду (без ПДВ) становить 229734 гривень.

Відповідач вважає, що операції з передачі майна до статутного фонду іншого товариства в обмін на корпоративні права є об'єктом оподаткування, а різниця між балансовою вартістю майна та вартістю передачі до статутного фонду є доходом позивача, який підлягає оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки відповідача безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За термінами наведеними у п. 14.1.81 ст. 14 ПК України інвестиції є господарськими операціями, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

У відповідності до п. 196.1. п. 196.1. ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що операції з придбання корпоративних прав не є об'єктом опдаткування податком на прибуток.

При цьому приписами Податкового кодексу України різниця між залишковою балансовою вартістю нематеріальних активів та вартістю передачі їх до статутного фонду юридичної особи не віднесена до оподаткованого доходу платника податку.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно, зроблено висновок, що в порушення п.5 П(С)БУ15, п.6, п.Ю П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.188.1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у 2015 році) ТОВ "НТК" занизило дохід від операції з пов'язаною особою на суму 229734,00 грн., внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у розмірі 229734,00 грн., а також занизило базу оподаткування податком на додану вартість під час проведення операцій з зазначеними нематеріальними активами, внаслідок чого занизило податкові зобов'язання за квітень 2015 року на суму 45947,00 гривень.

Про те, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірного завищення позивачем витрат та відповідно заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 216000,00 грн. за договорами оренди легкових автомобілів, укладених з фізичною особою ОСОБА_7 та з фізичною особою ОСОБА_5, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "НТК" укладено з фізичною особою ОСОБА_7 договір від 01.10.2012 №01/10-12 оренди легкового автомобілю Subaru Btribeka B9. Орендна плата в місяць складає 3000,00 грн. Строк дії договору оренди з 01.10.2012 по 01.10.2013. Додатковими угодами термін дії зазначеного договору подовжено до 31.12.2017.

Також, ТОВ "НТК" укладено з фізичною особою ОСОБА_5 договір від 21.12.2012№21/12-12 оренди легкового автомобілю Ford Focus 4DS57397. Орендна плата в місяць складає 3000,00 грн. Строк дії договору оренди з 21.12.2012 по 31.12.2013. Додатковими угодами термін дії зазначеного договору подовжено до 31.12.2017.

Відповідно до даних обліку, зазначені операції відображено наступним чином: Дт 92 - Кт 631 на суму 216000,00 гривень. За зазначені послуги ТОВ "НТК" сплачено фізичним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_7 грошові кошти готівкою. Станом на грудень 2016 заборгованість відсутня.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам додатків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у редакції, які діяла до 01.01.2015, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції, які діяла до 01.01.2015, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у редакції, які діяла до 01.01.2015, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування и оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити; назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов»язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В підтвердження правомірності формування витрат за договорами оренди легкових автомобілів, укладених з фізичною особою ОСОБА_7 та з фізичною особою ОСОБА_5 позивачем надано договори оренди, докази оплати послуг за вказаними договорами.

Між тим, колегія суддів зазначає, що вказані документи не можуть підтвердити законність відображення цих операцій у податковій звітності позивача, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що зазначені вище договори оренди легкових автомобілів, укладені з фізичною особою ОСОБА_7 та з фізичною особою ОСОБА_5, в порушення ст. ст. 209, 799 ЦК України нотаріально не посвідчені.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак, з огляду на приписи статті 220 ЦК України, договори оренди легкових автомобілів, укладених з фізичною особою ОСОБА_7 та з фізичною особою ОСОБА_5 є нікчемними, отже і надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку щодо отримання послуг від ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_5, самі по собі, не можуть підтвердити законність відображення цих операцій у податковій звітності позивача.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 13.03.2018 року у справі №808/358/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було зроблено висновок, що ТОВ "НТК" а порушення ст.215, 216, 220, 236, 799 Цивільного кодексу України, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44,п.п.134.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1ст.139Податкового кодексу України завищено витрати та занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 216000,00 грн., в т.ч.: 2014 рік - 72000,00 грн.., 2015 рік - 72000,00 грн., 2016 рік - 72000,00 гривень.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38880 грн. та штрафних санкцій в сумі 12960 грн.

Щодо правомірності визначення податковим повідомленням рішенням від 17.08.2017 року за № 0001981401 податкових зобов'язань в сумі 18631 грн. та штрафних санкцій в сумі 9010 грн. у зв'язку з заниженням доходів за рахунок не включення до їх складу сум безнадійної кредиторської заборгованості, а також правомірності визначення податковим повідомленням рішенням від 17.08.2017 року за № 0001991401 податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 226987 грн. у зв'язку з не проведенням коригування податкового кредиту колегією суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції неодноразово витребовувалося від відповідача розрахунки податкових зобов'язань та штрафних санкцій з зазначенням сум таких нарахувань по операціям з кожним контрагентом, однак до суду такі докази надані не були.

Наданий відповідачем розрахунок нарахованих позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій не місить детального опису таких нарахувань по кожному контрагенту позивача. (а.с. 16-17 т. 5).

17 вересня 2018 року представником відповідача були надані на вимогу суду апеляційної інстанції пояснення щодо податкових порушень допущених позивачем в розрізі контрагентів за якими відповідачем було нараховано податкові зобов'язання та штрафні санкції, в яких серед інших наведені операції по взаємовідносинах ТОВ «НТК» з ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9 за договорами з надання послуг з пошуку покупців, а також по взаємовідносинах з Адвокатським об'єднанням «Консорсіум» за договором про надання юридичних послуг.

Однак, колегія суддів зазначає, що рішенням ДФС України від 09.08.2017 року за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення - рішення, прийняті за наслідком проведеної перевірки зафіксованої актом від 28.04.2017 року, скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДФС У Харківській області в частині встановленого перевіркою завищення ТОВ «НТК» витрат за 2014, 2015, 2016 р.р. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9, Адвокатським об'єднанням «Консорсіум» (а.с.29 т. 1). Наданий до даних пояснень розрахунок податкових зобов'язань та штрафних санкцій взагалі не містить сум нарахувань за вказаними контрагентами.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на відповідача покладений обов'язок довести правомірність прийнятого рішення, в тому числі правильність нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

Відповідачем таких доказів до суду не надано, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлення рішення у визначеній частині.

Щодо податкового повідомлення рішення в частині нарахування відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 2053 та штрафних санкцій в сумі 1026, 5 по операціям з контрагентами ТОВ «Мак Авто», ПРАТ «МТС», ТОВ Северсталь дистрибуція», ТОВ «Яндекс Україна» колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про допущення позивачем порушення податкового законодавства грунтувалися на тому, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за наведеними операціями за відсутністю податкових накладних.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

За приписами п. 201.11. ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що право платника податків на податковий кредит може виникати на підставі інших первинних документів окрім податкової накладної, а тому висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за отримані послуги зв'язку без наявності податкової накладної не відповідають приписам законодавства.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем п.п. 2.8,3.5 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637, виходячи з наступного.

ГУ ДФС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0000211404, згідно з яким за порушення позивачем п.п. 2.8,3.5 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637 до ТОВ "НТК" застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 302895,5 грн. (151447,75 грн.х2) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 2.8,3.5 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637 грунтуються на тому, що в окремих випадках у видаткових відомостях позивача на отримання готівки (заробітної плати) наявні підписи працівників підприємства у ті дні, коли вони фактично перебували у відрядженні.

Всього встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі у сумі 313230,51 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.5 Положення №637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Згідно пояснень представника позивача працівники, які перебували у відрядженні, приїжджали для отримання заробітної плати.

В підтвердження таких пояснень позивачем надано відомості на виплату грошей.

З наданих відомостей про виплату грошей слідує, що вказані особи отримували заробітню плату під підпис особисто.

Позивачем надано пояснення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 нотаріально посвідчені (а.с.145-147 т.2) згідно яких казані особи перебуваючи у відрядженні поверталися до місця роботи ТОВ «НТК» для отримання заробітньої плати.

Доказів в спростування факту особистого отримання під підпис вказаними працівниками заробітної плати відповідачем не надано.

Докази фальсифікації підписів матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження висновків про порушення позивачем п.п. 2.8,3.5 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0000211404, згідно з яким за до ТОВ "НТК" застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 302895,9 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів перевіривши рішення суб'єкту владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст. 2 КАС України вважає, що прийняті вони незаконно та необгрунтовано, а тому не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відовідальністю "НТК" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/4159/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відовідальністю "НТК" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Харківській області №0000211404 від 24.05.2017 р., №0001991401 від 17.08.2017 р. та №0001981401 від 17.08.2017 р. в частині нарахування податку на прибуток в сумі 114148 грн та штрафних санкцій в сумі 36093 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відовідальністю "НТК" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 21.09.2018.