Постанова № 76615023, 17.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

17 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/831/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Чеснокова А.О.) від 22.05.2018 р. (повний текст рішення складений 29.05.2018 р.) по справі № 816/831/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 1411-17 від 23.01.2018 р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 32/16-01 від 23.01.2018 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. по справі № 816/831/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2015 р. позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік, у якій самостійно нараховано до сплати суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік, у тому числі за січень-листопад у розмірі 122469,53 грн. щомісячно, грудень - 122469,46 грн. (а.с. 48-49).

Посилаючись на несвоєчасну сплату позивачем орендної плати з юридичних осіб, відповідач 06.04.2015 р. сформував податкову вимогу № 1729-23, відповідно до якої ПрАТ «Полтавське ХПП» повідомлено про наявність податкового боргу в сумі 156906,15 грн. та прийняв рішення про опис майна позивача у податкову заставу № 5697/10/16-01-25-02-30.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р. у справі № 816/1370/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 р., податкову вимогу № 1729-23 від 06.04.2015 р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 5697/10/16-01-25-02-30 від 06.04.2015 р. скасовано (а.с. 24-29).

Відповідачем не враховано висновки суду та сформовано нову податкову вимогу № 2247-23 від 23.09.2015 р. відповідно до якої сума податкового боргу ПрАТ «Полтавське ХПП» за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати з юридичних осіб станом на 22.09.2015 р. становить 156906,15 грн. Також, 28.09.2015 р. контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 6102/10/16-01-23-02-11.

Вказані податкова вимога № 2247-23 від 23.09.2015 р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 6102/10/16-01-23-02-11 від 28.09.2015 р. скасовані постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 р. у справі № 816/4424/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 р.

На підставі наведених обставин, судом першої інстанції зроблений висновок, що позивачем своєчасно та в повному обсязі виконаний обов'язок щодо сплати до бюджету орендної плати з юридичних осіб за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року. Також, наявними в матеріалах справи платіжними дорученням підтверджено повноту та своєчасність сплати позивачем зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за листопад - грудень 2015 року (а.с. 74, 75).

Суми орендної плати з юридичних осіб, визначені позивачем у податкових деклараціях з плати за землю за 2016 та 2017 роки (а.с. 57-59, 61-63) сплачені до бюджету своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 76, 78-100). Крім того, з аналізу наявних в матеріалах справи платіжних доручень судом встановлено наявність у ПрАТ «Полтавське ХПП» з лютого 2015 року переплати в розмірі 47530,47 грн. за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

Також судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Полтавське ХПП» 23.03.2016 р. подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1, якою платником відкориговано показники податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № НОМЕР_2, нараховано штрафні санкції та пеню (а.с. 53-55). Суми податкових зобов'язань, штрафу та пені, визначені уточнюючою податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1 від 23.03.2016 р. внесені позивачем до бюджету 02.03.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням на суму 408303,54 грн. № 1350 (а.с. 77).

Разом із тим, сплачені позивачем упродовж 2015-2017 років суми поточних податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб відповідачем зараховувались в рахунок погашення податкового боргу ПрАТ «Полтавське ХПП», що виник у зв'язку з невиконанням Філією «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» м. Полтава платіжних доручень позивача.

Станом на 30.12.2017 р. в інтегрованій картці ПрАТ «Полтавське ХПП» відображено як несплачену суму зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 12579,08 грн.

У зв'язку з наявністю в інформаційній системі фіскальних органів відомостей про виникнення у позивача податкового боргу, контролюючим органом 23.01.2018 р. сформовано податкову вимогу № 1411-17 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 32/16-01.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не допускалось порушень щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилався на те, що відповідно до приписів ПК України, виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником податків відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, апелянт зазначив, що податкове зобов’язання вважається виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок, у зв’язку з чим апелянт вважає безпідставними посилання позивача та суду першої інстанції щодо своєчасної сплати грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб у 2015 році, оскільки кошти фактично до бюджету не надійшли.

Судовим розглядом встановлено, що підприємством позивача на підставі платіжних доручень № 1 від 24.02.2015 р. (на суму 122469,32 грн.) та № 11 від 04.03.2015 р. (на суму 170000,00 грн.), ініційовано платежі з призначеннями платежу – «орендна плата за січень 2015 року» та «орендна плата за лютий, березень 2015 року» відповідно. На вказаних платіжних дорученнях міститься відмітка фінансової установи «одержано банком» 25.02.2015 р. та 04.03.2015 р. відповідно.

Разом з тим, вказані вище платіжні доручення фінансовою установою виконані не були. При цьому, відповідно до довідки банка «Фінанси та кредит» № 9-312110/50 від 27.04.2015 р. станом на 25.02.2015 р. залишок коштів на рахунку позивача № 260049204201 складав 150000,00 грн., а станом на 04.03.2015 р. залишок коштів складає 320000,00 грн. Протягом дня залишок не змінювався (а.с. 40).

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до 14.1.175 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Згідно з п. 57.1 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 38.1 ПК України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія суддів зазначає, що визначальним у змісті цієї норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, а тому, у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, підприємством позивача на підставі платіжних доручень № 1 від 24.02.2015 р. (на суму 122469,32 грн.) та № 11 від 04.03.2015 р. (на суму 170000,00 грн.), ініційовано платежі з призначеннями платежу – «орендна плата за січень 2015 року» та «орендна плата за лютий, березень 2015 року» відповідно. На вказаних платіжних дорученнях міститься відмітка фінансової установи «одержано банком» 25.02.2015 р. та 04.03.2015 р. відповідно.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб’єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ).

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Положеннями п. 1.30 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положеннями п. 22.4. ст. 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Щодо проведення самого переказу грошей, то це є обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ).

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин справи та на підставі наведених вище норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не допускалось порушень щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. по справі № 816/831/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. по справі № 816/831/18 – залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. по справі № 816/831/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» до Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складений 21.09.2018 року.