Постанова № 76614656, 12.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5493/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Березни Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (прийняте у м. Луцьку суддею Плахтій Н.Б.; складене у повному обсязі 04 червня 2018 року) в адміністративній справі № 803/787/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправними і скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області ) податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 за № 2741131-1302, від 26.06.2017 за № 2741131-1302 та податкову вимогу від 15.01.2018 за № 9005-17;

- припинити нарахування пені і скасувати застосовані щодо нього штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що додатковою угодою № 1 від 31.07.2017 до договору оренди земельної ділянки від 03.06.2016 визначено з 01.01.2017 розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (далі - НГО), що становить 528,29 грн, яка ним була сплачена, а тому визначення податковим органом орендної плати у розмірі 3169,74 грн є неправомірним. Крім того, вказаний розмір орендної плати відповідає рішенню Старовижівської селищної ради Волинської області (далі - Старовижівська селищна рада) від 13.07.2017 № 16/4.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_2, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та без урахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж аргументами, що й доводи позовної заяви.

У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, 03.06.2016 між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га, цільове призначення: секція В розділ 02 підрозділ 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови (Далі - Договір оренди земельної ділянки від 03.06.2016).

Договір укладено строком на 25 років до 2041 року з переважним правом поновлення на новий строк; договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою із цього реєстру від 15.06.2016 за № 61535478.

Згідно із п.п. 5, 9 договору НГО земельної ділянки становить 1794,23 грн відповідно до довідки відділу Держземагенства у Старовижівському районі Волинської області від 26.05.2016 № 161/86-16; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, на рівні 3 % від НГО земельної ділянки, що складає 53,83 грн в рік до 31 серпня звітного року.

Рішенням селищної ради від 14.07.2016 № 7/1 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт.Стара Вижівка» було змінено НГО земель смт. Стара Вижівка, у зв?язку з чим НГО орендованої позивачем земельної ділянки становить 105 658,18 грн, що підтверджується витягом із технічної документації про НГО земельної ділянки, виданим відділом Держгеокадастру у Старовижівському районі міжрайонного управління у Ратнівському та Старовижівському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.04.2017 № 14.

13.07.2017 Старовижівська селищна рада прийняла рішення № 16/4 про внесення змін до рішення селищної ради від 09 жовтня 2013 року № 23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», пункт 2 якого викладено в такій редакції:

«2. Встановити розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на рівні 0,5 відсотка їх нормативної грошової оцінки в рік, для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України не скористалися. Для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України попередньо вже скористалися, розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд встановити на рівні 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки в рік» (а.с.20).

31.07.2017, у зв?язку з прийняттям цих рішень, між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки від 03.06.2016, відповідно до якої пункти 5, 9 договору викладено в такій редакції:

«5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 105 658,18 грн (довідка відділу держгеокадастру у Старовижівському районі від 06.04.2017 № 14)»;

«9. Орендна плата вноситься орендарем з 01.01.2017 у грошовій формі на рівні 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 528,29 грн в рік…».

Ця угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 29.08.2017 № 95729485 із цього реєстру (а.с. 21, 22).

22.08.2017 позивач сплатив оренду плату за земельну ділянку у розмірі 529,00 грн, що підтверджується квитанцією від 22.08.2017 № 008696 (а.с. 23).

04.05.2017 ГУ ДФС у Волинській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) прийняла податкове повідомлення-рішення за № 2741131-1302, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 3169,74 грн (а.с. 24).

Листом від 16.05.2018 № 857/К/03-20-13-02-13 ГУ ДФС у Волинській області відкликало податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 № 2741131-1302 як помилково сформоване.

26.06.2017 ГУ ДФС У Волинській області сформувало податкове повідомлення-рішення за № 2741131-1302, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 3169,74 грн (а.с. 26).

Вказане рішення надіслано на адресу платника 19.11.2017, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті (а.с. 25).

У зв?язку з прийняттям цього повідомлення-рішення 15.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області сформувало і надіслало позивачу податкову вимогу за формою «Ф» № 9005-17 на суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 2586,91 грн (а.с. 28).

22.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру орендної плати.

Листом від 14.03.2018 за № 499/03-20-13-02-13 ГУ ДФС у Волинській області повідомило, що підстави для перерахунку орендної плати за земельну ділянку та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2017 № 2741131-1302 відсутні (а.с. 29).

Вважаючи вказані вище податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував його тим, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 № 2741131-1302 є правомірним, оскільки визначена цим рішенням сума грошового зобов'язання з орендної плати в розмірі 3 % НГО землі відповідає приписам пп. 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України та встановленій рішенням Старовижівської селищної ради від 15.07.2015 за № 34/35 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 30.01.2015 № 31/3 «Про встановлення податку на майно» ставці податку з плати за землю на 2017 рік.

Суд не взяв до уваги додаткову угоду № 1 від 31.07.2017 до договору оренди земельної ділянки від 03.06.2016, якою встановлено розмір орендної плати з 01.01.2017 на рівні 0,5 % НГО землі, оскільки положення цієї угоди суперечать приписам ПК України та рішенню Старовижівської селищної ради від 15.07.2015 № 34/35.

Оскільки позивач у строки, визначені пунктом 287.5 статті 287 ПК України, не сплатив суми визначеного податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання по орендній платі, останнє набуло статусу податкового боргу, що було підставою для надіслання платнику податків податкової вимоги.

Разом з тим, суд зазначив, що позовна вимога про зобов'язання припинити нарахування пені і скасувати застосовані штрафні санкції також не підлягає задоволенню, при тому, що будь-яких доказів того, що позивачу нарахована пеня чи застосовані штрафні санкції матеріали справи не містять.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Згідно із пунктами 288.1 та 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Разом з тим, пункт 288.5 статті 288 ПК України визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України встановлюються статтями 285 - 287 цього кодексу.

Крім того, за приписами статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон) розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто, законодавством визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, ПК України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Згідно зі статтями 1 та 14 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавств.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 15 Закону № 161-XIV визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами частини першої статті 23 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як видно із пункту 37 Договору оренди земельної ділянки від 03.06.2016 зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Тобто, додаткова угода № 1 до Договору оренди земельної ділянки від 03.06.2016 була укладена з дотриманням вимог Закону № 161-XIV, відповідно до умов цього договору та з вільного волевиявлення Старовижівської селищної рада, яка є власником цієї земельної ділянки та заінтересована у сплаті орендної плати.

Додаткова угода не суперечить приписам рішення № 16/4 про внесення змін до рішення селищної ради від 09 жовтня 2013 року № 23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», дата набрання чинності якого у цьому рішенні не зазначена.

Крім того, визначений додатковою угодою розмір орендної плати (0,5 % НГО) є вищим від ставки податку на таку земельну ділянку на відповідний період (0,01 % НГО відповідно до підпункту 4.1.2 рішення Старовижівської селищної ради від 15 липня 2015 року № 34/3).

Прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган, який є не суб'єктом цивільно-правових відносин у цій справі, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору. Тобто, оскаржувані рішення податковим органом прийнято неправомірно, у зв?язку з чим неправомірною є й податкова вимога.

Разом з тим колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що позовна вимога про зобов'язання припинити нарахування пені і скасувати застосовані штрафні санкції не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено нарахування позивачу пені чи застосування штрафних санкцій, при тому, що захисту підлягають лише порушені права.

Вказане випливає із приписів частини першої статті 5 КАС України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист…

Враховуючи вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в адміністративній справі № 803/787/18 скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № 2741131-1302, від 26 червня 2017 року № 2741131-1302 та податкову вимогу від 15 січня 2018 року за № 9005-17.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов Постанова складена у повному обсязі 20 вересня 2018 року.