Постанова № 76613552, 20.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1493/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Саєнко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення, суддя Біленський О.О., повний текст рішення складено 23.05.2018, вул. Мар'їнська 18-Б3, м. Харків, 61004, Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 по справі № 820/1493/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення, вимоги та податкового повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 0006701315 від 17.11.2017, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування ПДФО на 11228,79 гривень;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 0006711315 від 17.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 10979,26 гривень та застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 1097,93 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0006721315 від 17.11.2017, в частині збільшення фізичній особі - підприємцю (самозайнятій особі) ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму 935,74 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 0006731315 від 17.11.2017, в частині зобов'язання сплатити штраф у сумі 12,74 гривень;

- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № Ф-0000981315 від 17.11.2017, в частині зобов'язання сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску у розмірі 10979,26 гривень.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2018 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 0006701315 від 17.11.2017, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування ПДФО на 11228,79 гривень.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 0006711315 від 17.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 10979,26 гривень та застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 1097,93 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській обл. області № 0006721315 від 17.11.2017, в частині збільшення фізичній особі - підприємцю (самозайнятій особі) ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму 935,74 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 0006731315 від 17.11.2017, в частині зобов'язання сплатити штраф у сумі 12,74 гривень.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Харківській обл. № Ф-0000981315 від 17.11.2017, в частині зобов'язання сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску у розмірі 10979,26 гривень.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначив, що до 01.01.2017 до доходу фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування не включалась лише сума податку на додану вартість, сума акцизного податку включається до складу доходу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплату податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за наслідками якої складно акт від 11.10.2017 №15178/20-40-13-15-07/НОМЕР_5

На підставі висновків акту перевірки від 11.10.2017 №15178/20-40-13-15-07/НОМЕР_5 ГУ ДФС в Харківській обл. винесені:

- рішення №0006711315 від 17.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховно 18468,23 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 1846,82 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0006701315, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання на 18887,96 грн. (основний платіж - 15110,37 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3777,59 грн.) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0006721315, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору на суму 1574,00 грн. (з яких сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями збільшена на 1259,20 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями збільшена на 314,80 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0006731315, відповідно до якого зобов'язано сплатити штраф у сумі 12,74 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2017 №Ф-0000981315, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити недоїмку в сумі 18468,23 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.

Предметом розгляду у даній справі є питання наявності або відсутності обов'язку у позивача включати до суми доходу суму непрямого податку акцизного збору при роздрібній торгівлі.

Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VI ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

З огляду на зазначене, природа акцизного податку, як непрямого податку, полягає в тому, що такий податок є частиною вартості товару (послуги), а особливістю непрямого податку є те, що платником податку є покупець товару або послуги (саме він сплачує податок при купівлі), а носієм та особою, зобов'язаною сплатити такий податок до бюджету, є продавець товару або послуги.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до п. 177.2 цієї статті об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 ПК України не робить винятку для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Разом з цим, податковим законодавством передбачено такі основоположні принципи як єдиний підхід до встановлення податків і зборів, передбачений підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і нейтральність оподаткування, встановлений у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

В розумінні чинного законодавства юридичні особи та фізичні особи-підприємці належать до однієї категорії учасників господарського процесу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з приписами частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Нормами ст. 42 Конституції України гарантується право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Поряд із цим, встановлено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Проте, у даному випадку має місце нерівність у порядку визначення доходу від господарської діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб-підприємців.

В свою чергу, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

Сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття «дохід»; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, з аналізу норм чинного ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно не було віднесено до складу доходу суми акцизного податку, які включені до цін підакцизних товарів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що віднесення сум акцизного податку до витрат фізичної особи - підприємця ПК України не передбачено, оскільки перевіркою не було встановлено завищення або заниження витрат при визначенні загального оподаткованого доходу позивача.

Посилання апелянта на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та неправомірне зменшення загального оподаткованого доходу на суму сплаченого акцизного податку, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом Державного бюджету, а не підприємця, оскільки витрати по його сплаті не є такими, що належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року по справі № 820/1493/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 20.09.2018